Ухвала

від 27.01.2025 по справі 240/21243/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/21243/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної судової адміністрації України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України Житомирського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Житомирського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Житомирський апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- визнати протиправними дій Житомирського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди за періодз 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язати Житомирський апеляційній суд нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суддівську винагороду за період з з 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11 грудня 2024 року представник Державної судової адміністрації України подала через відділ документального забезпечення суду заяву, в якій відповідач заявив клопотання здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження у зв`язку з тим, що позивачка є особою, яка у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" займає особливо відповідальне становище, та клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України

Розглянувши клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частинами другою та третьою цієї ж статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Як встановлено у частині п`ятій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

У частині шостій цієї ж статті міститься перелік справ, які для цілей цього Кодексу є справами незначної складності, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 1).

Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, судді, відтак ця справа не віднесена до справ незначної складності за критерієм пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, перелік справ незначної складності у частині шостій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України не є вичерпним та відповідно до пункту 10 цієї ж норми для цілей цього Кодексу справами незначної складності, окрім перерахованих у пунктах 1 - 9, є й інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таке положення кореспондується з нормою частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України чітко унормовано, які справи не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, й спір у цій справі не віднесено до таких категорій, як і не віднесену цю справу до справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Своєю чергою, частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки ця справа не віднесена до чіткого та вичерпного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 340/1901/20, від 28 липня 2021 року у справі № 160/6740/20, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 29 липня 2021 у справі № 340/1727/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020.

Враховуючи закріплені у частині третій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України критерії суд дійшов переконання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами (частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України), а тому клопотання Державної судової адміністрації України слід залишити без задоволення.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи вказане клопотання Відповідач зазначає про те, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розроблення та схвалення Бюджетної декларації, розроблення проектів законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

В свою чергу, Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації, яка містить положення щодо розміру прожиткового мінімуму, та проекту закону про Державний бюджет України, який подає на розгляд Кабінету Міністрів України

Суд враховує, що частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, оскарження бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Житомирського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Житомирського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн та оскарження дій Житомирського апеляційного суду щодо ненарахування та невиплати судді Житомирського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 по 31 жовтня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці: розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок про необґрунтованість клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Кабінета Міністрів України та Міністерства фінансів України, оскільки ухвалене у цій справі рішення не буде матиме безпосереднього впливу на права та обов`язки вказаних органів державної влади. При цьому, необхідність розроблення та прийняття нормативно-правових актів задля збільшення фінансування розмірів суддівської винагороди сама по собі не є підставою для залучення до участі у справі суб`єктів нормотворчого процесу.

Відносини між Відповідачами та Міністерством фінансів України і Кабінетом Міністрів України щодо надання бюджетних асигнувань, затвердження і виконання кошторису тощо за своєю правовою природою є бюджетними правовідносинами, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), та які безпосередньо не стосуються спірних правовідносин, оскільки не є предметом розгляду у цій справі.

Керуючись статтями 12, 49, 243, 248, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відмовити у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Нагірняк