Рішення

від 27.01.2025 по справі 320/38228/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року справа №320/38228/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.05.2024 №00406440702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 161 714 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.05.2024 №00406570702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 224 604 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.05.2024 №00406440702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 161 714 грн та від 16.05.2024 №00406570702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 224 604 грн. Висновки контролюючого органу базуються на припущенні, що ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» не могло надавати послуги чи виконувати роботи для ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ", оскільки, за даними ЄРПН, протягом липня-вересня 2021 року ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» виписало податкові накладні на надання послуг, окрім ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ", ще 14 суб`єктам господарювання на загальну суму 9 070,4 тис. грн. Однак норми податкового законодавства не встановлюють залежність достовірності даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Якщо платник (покупець) поніс реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, робіт чи послуг для використання у своїй господарській діяльності, такі витрати мають бути враховані. Порушення постачальниками податкового законодавства або правил ведення господарської діяльності не є підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту. Покупець не може зазнавати негативних наслідків, таких як позбавлення права на витрати та податковий кредит, через можливу неправомірну діяльність контрагентів, якщо судом не встановлено, що він знав про таку поведінку контрагента або діяв з ним узгоджено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/38228/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача.

Таким чином недоліки позову були усунуті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/38228/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

08.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ГУ ДПС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" (ідентифікаційний код: 38777952).

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2024 № 29796/26-15-07-02-02-03/38777952.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" під час взаємовідносин із ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (податковий номер 40055474) порушило п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, через що занижено податок на прибуток за 2021 рік на загальну суму 161 714 грн.

Також, в порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 179 683 грн., у тому числі по періодах:

липень 40 181 грн.;

серпень 74 206 грн.;

вересень 2021 року 65 296 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 № 00406440702 про збільшення податкових зобов`язань у сумі 161 714 грн.

податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 № 00406570702 про збільшення податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій у сумі 224 604 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з підстав проведення документальних позапланових перевірок, відповідно до ПК України, є перевірка на підставі п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Така перевірка проводиться, зокрема, у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки, у разі, якщо платник податків у запереченнях посилається на обставини, що не були дослідженні під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 10.04.2024 № 29796/26-15-07-02-02-03/38777952, в якому зазначено, що ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" під час взаємовідносин із ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» (податковий номер 40055474) порушило вимоги п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, через що занижено податок на прибуток за 2021 рік на 161 714 грн. та податок на додану вартість на 179 683 грн. (у тому числі: липень 40 181 грн., серпень 74 206 грн., вересень 65 296 грн.). На підставі акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2024 № 00406440702 про збільшення зобов`язань на 161 714 грн. та № 00406570702 про збільшення зобов`язань і штрафів на 224 604 грн.

В той же час, досліджуючи господарську діяльність позивача, слід зазначити наступне.

22 березня 2021 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ТОВ "ЛЮПУС МАЙОРІС" укладено Договір № 22/03-21.

Згідно з п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи на об`єктах Замовника, здати об`єкти в експлуатацію та усунути недоліки, що виникли з його вини. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору, оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів після прийняття робіт, підтверджених актом.

19 липня 2021 року підписано:

довідку про вартість робіт (заміна колектора каустика, трубопроводів води, переключення трубопроводу стисненого повітря у ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", м. Вишневе) на суму 69 376,30 грн;

акт приймання цих робіт.

Оплату підтверджує платіжне доручення № 706 від 23.07.2021 року.

19 липня 2021 року також підписано:

довідку про вартість робіт (виготовлення установки ультрафільтрації знежиреного молока) на суму 264 600,00 грн;

акт приймання цих робіт.

Оплату підтверджує платіжне доручення № 707 від 23.07.2021 року.

19 серпня 2021 року підписано:

довідку про вартість робіт (виготовлення та монтаж вузлів трубопроводів на станції попередньої очистки стічних вод) на суму 293 207,04 грн;

акт приймання цих робіт.

Оплату підтверджує платіжне доручення № 754 від 19.08.2021 року.

18 серпня 2021 року підписано:

довідку про вартість робіт (демонтажно-монтажні роботи на дільниці приймання молока) на суму 59 136,25 грн;

акт приймання цих робіт.

ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" здійснило оплату ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням № 755 від 19.08.2021.

13 травня 2021 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ПрАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» було укладено Договір підряду № 130521.

Згідно з п. 2.1. цього Договору, Підрядник зобов`язується виконати на свій ризик та здати Замовнику будівельні роботи відповідно до завдання Замовника, зазначеного в Додатках. Замовник, у свою чергу, зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що передача виконаних робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт.

Додаток № 2 до Договору підряду № 130521

13 травня 2021 року підписано Додаток № 2, згідно з яким ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" взяло на себе зобов`язання виконати такі роботи:

Заміна колектору каустика на СІП 10 в СТЦ;

Заміна трубопроводу осматичної води на трубопровід міської води для мийки підлоги та обладнання (ПЕТ, АКМА) у ЦНМ;

Переключення трубопроводу подачі стисненого повітря в компресорній ЦХ.

Місце виконання: ГВК ЦНМ, СТЦ, ЦХ ПрАТ «Вімм-Білль-Данн Україна».

28 травня 2021 року було підписано довідку про вартість виконаних робіт на загальну суму 117 167,53 грн, а також Акт приймання виконаних робіт.

Додаток № 3 до Договору підряду № 130521

13 травня 2021 року підписано Додаток № 3, яким передбачено виконання демонтажно-монтажних робіт на дільниці приймання молока ПрАТ «ВБД Україна».

15 липня 2021 року сторони підписали довідку про вартість робіт на суму 122 090,33 грн та Акт приймання виконаних робіт.

Договір підряду № 17/01-19

17 січня 2019 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ТОВ «ДУНДАЛ РІШЕННЯ ДЛЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ» укладено Договір підряду № 17/01-19.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Виконавець виконує роботи з власних матеріалів на свій ризик, а їх обсяг, вартість та строки зазначено в Додатках.

Згідно з п. 4.1., приймання-передача виконаних робіт оформлюється Актом, підписаним обома сторонами.

Пункт 3.4.2. Договору дозволяє Виконавцю залучати субпідрядників, зберігаючи при цьому відповідальність перед Замовником за їх дії.

29 квітня 2021 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ТОВ «ДУНДАЛ РІШЕННЯ ДЛЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ» підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт із виготовлення установки ультрафільтрації знежиреного молока на суму 511 964,94 грн. У цей же день підписано акт приймання виконаних робіт.

13 серпня 2021 року між тими ж сторонами підписано довідку про вартість робіт із виготовлення та монтажу вузлів трубопроводів на станції попередньої очистки стічних вод підприємства з виробництва м`ясо-кісткового борошна та жиру. Об`єкт розташований за адресою: с. Козлів, Бориспільського району, Київської області. Загальна вартість робіт склала 699 161,66 грн. Також підписано акт приймання виконаних робіт.

19 серпня 2021 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ТОВ Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» укладено договір підряду № 95.

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов`язався виконати роботи з технічного переоснащення інженерної мережі у Головному виробничому корпусі замовника за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 4. Роботи виконуються власними силами підрядника згідно з додатком № 1 до договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 7.4 договору, після завершення робіт підрядник оформляє акт здачі-прийому виконаних робіт у двох примірниках для кожної сторони.

30 вересня 2021 року між ТОВ "ТЕХМОНТАЖПРОМ" та ТОВ Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» підписано довідку про вартість робіт із технічного переоснащення інженерної мережі у Головному виробничому корпусі за вказаною адресою на суму 597 724,08 грн. У цей же день підписано акт приймання виконаних робіт.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, витрат платниками податку між суб`єктами господарювання та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як передбачено п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 5 ст.9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України встановлено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.

Водночас, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов`язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.

Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.

Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 у справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.

В постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 Верховним Судом сформовано наступний правовий висновок.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дослідженню підлягають всі обставини здійснення господарських операцій в сукупності з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, наявності трудового ресурсу, змісту послуг, що надаються, тощо.

Суд зазначає, що висновки податкового органу ґрунтуються на твердженні, що ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» не могло надавати послуги чи виконувати роботи для ТОВ «ТЕХМОНТАЖПРОМ» через брак необхідного персоналу, основних засобів, а також відсутність інформації про придбання товарів, які потім були зазначені в актах виконаних робіт. Крім того, були виявлені неточності в первинних документах, складених за результатами господарських операцій.

В той же час податкова інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах, має виключно довідковий характер. Така інформація не може самостійно слугувати доказом наявності податкових порушень, на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 зазначив, що податкова інформація, яка міститься в базах даних щодо контрагентів суб`єкта господарювання, а також інформація, надана іншими контролюючими органами, має лише інформативний характер і не є належним доказом відповідно до норм процесуального законодавства.

Водночас податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Якщо платник податків поніс реальні витрати на придбання товарів, робіт чи послуг для використання у своїй господарській діяльності, порушення постачальниками вимог законодавства не може автоматично позбавляти його права на формування витрат та податкового кредиту. Таке право може бути обмежене лише у разі, якщо судом встановлено, що платник податків знав про неправомірні дії свого контрагента та діяв з ним узгоджено (Постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а). Крім того, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може беззаперечно свідчити про відсутність ділової мети чи обізнаність платника податків про протиправну діяльність контрагента. Це також не є доказом недостовірності даних податкового обліку (Постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Разом із тим, при виборі контрагента платник податків має проявляти належну обачність, адже від цього залежить виконання договорів, отримання прибутку та право на певні пільги, зокрема відшкодування ПДВ. Прояв такої обачності включає перевірку податкової «доброчесності» контрагента через доступні електронні бази даних (реєстри платників ПДВ, анульованих свідоцтв, недобросовісних платників), отримання завірених копій реєстраційних документів, довідок про кількість працівників тощо. Усі ці дії свідчать про належний підхід платника податків до вибору контрагента і можуть підтверджувати правомірність формування податкового обліку (Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 826/1588/13-а).

Неприпустимість покладення відповідальності за неправомірні дії контрагентів підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його податкових зобов`язань. Суд визнав, що подібні вимоги створюють надмірний тягар для компанії-заявника, порушуючи справедливий баланс між інтересами суспільства та правами компанії.

Таким чином суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.05.2024 №00406440702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 161 714 грн та від 16.05.2024 №00406570702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 224 604 грн підлягають скасуванню.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6397,06 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у місті Києві.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.05.2024 №00406440702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 161 714 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.05.2024 №00406570702 про збільшення податкових зобов`язань на суму 224 604 грн.

Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 6397,06 грн. користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» (вул. Кульженків Сім`ї, будинок 35, прим. 3, офіс 2, м. Київ, 04159, код ЄДРПОУ 38777952) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.