Рішення

від 27.01.2025 по справі 320/3866/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року місто Київ № 320/3866/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "РЕГІОН-ПОСТАЧ" (далі - ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ") до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі ліцензії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, оформлене листом від 25.07.2019 №61/10/10-36-40-03-09, про відмову у видачі ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ" ліцензії, передбаченої ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", за заявою від 08.07.2019;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України, щодо визначення терміну дії ліцензії №990514201900371 з 18.09.2019 по 18.09.2024 та внесення таких даних до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним;

- зобов`язати Державну податкову службу України вчинити дії по внесенню до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової га роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та до ліцензії №990514201900371 на право оптової торгівлі ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ" пальним за наявності місця оптової торгівлі змін щодо терміну дії цієї ліцензії з 28.07.2019 по 28.07.2024, замість визначеного терміну дії з 18.09.2019 по 18.09.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.11.2019 №0003213201.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи дану справу передано для розгляду судді Донцю В.А. Відповідно до ч. 2 ст. 35 КАС України розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 замінено відповідача - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377), на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797).

Підстави позову: 1) позивач 08.07.2019 подав до Головного управління ДФС у Київській області заяву на одержання ліцензії на право зберігання пального та необхідні документи; - листом від 25.07.2019 №61/10/10-36-40-03-09 Головне управління ДФС у Київській області відмовило у видачі ліцензії з огляду на ненадання позивачем дозволів на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки; - позивач вважає оспорювану відмову невмотивованою, оскільки в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 21 ПК України у ній не зазначено повного і детального роз`яснення, які саме конкретні документи (дозволи) мали би бути надані позивачем; крім того, позивач стверджує про порушення принципу правової визначеності з огляду на неузгодженість законодавства, внаслідок чого будь-яка діяльність з оптової та роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 до середини серпня 2019р. була безліцензійною, а також на 20-денний строк розгляду заяв суб`єктів господарювання; 2) оспорювана відмова спричинила негативні наслідки для позивача у вигляді застосування до нього штрафних санкцій за провадження безліцензійної діяльності, тому така відмова і прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є протиправними; 3) рішення про результати розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення останній не отримував, тому відповідно до положень ст. 56 ПК України скарга позивача вважається повністю задоволеною; позивач зазначає, що на поштовому конверті, яким йому надсилалось рішення від 31.01.2020 №3989/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги, помилково зазначено адресу позивача: " вул. Івана Кожедуба, 339 " замість "вул. Івана Кожедуба, буд. 359", яка містить виправлення, що, на думку позивача, вчинено контролюючим органом після повернення йому поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (штрихкодовий ідентифікатор 0405344977267).

Головним управлінням ДПС у Київській області подано відзив, в якому відповідач просить відмовити в позові з таких підстав: 1) за результатами розгляду поданих позивачем 08.07.2019 документів встановлено, що до заяви не було додано копій усіх документів, визначених ч. 37 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме дозвіл на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки; у зв`язку з цим контролюючим органом прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії, про що позивачу повідомлено листом від 25.07.2019 №25961/10/10-36-40-03-09; 2) фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме продаж 9000 л дизельного палива 19.08.2019 без наявності відповідної ліцензії.

Державною податковою службою України подано відзив, в якому відповідач просить відмовити, зазначивши нормативні положення, які врегульовували підстави і порядок отримання ліцензій, відповідно до яких позивач отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним реєстраційний номер №990514201900371, терміном дії з 18.09.2019 до 18.09.2024.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 про витребування доказів Державною податковою службою України подано копії витребуваних судом документів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08 липня 2019р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із заявою на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право зберігання пального від 08.07.2019 (вх. №37999/10 від 08.07.2019) (а.с. 62, 63, 113, 114).

За результатами розгляду поданих позивачем документів Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального, про що повідомлено позивачу листом від 25.07.2019 №25961/10/10-36-40-03-09 (а.с. 64, 152).

Відмова обґрунтована тим, що до заяви не додані копії усіх документів, визначених ч. 37 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме дозвіл на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

28 серпня 2019р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 28.08.2019 (вх. №36554/6 від 28.08.2019) (а.с. 166).

На підставі цієї заяви і поданих документів позивач отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць для оптової торгівлі, реєстраційний номер №990514201900371, терміном дії з 18.09.2019 до 18.09.2024 (адреса провадження діяльності: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд 359).

У період з 29.10.2019 по 07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.08.2019 №17 і направлень на перевірку від 15.10.2019 №№143, 144, які були вручені директору ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ" Вергелесу О.Г. під розписку 29.10.2019 (а.с. 94-99), проведено фактичну перевірку складу пального, що розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця (Івана Кожедуба), буд 359, що належить позивачу.

Результати фактичної перевірки оформлено актом від 07.11.2019 №95/10-36-32-00-10/31179271 (а.с. 100-103), згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Як зазначено в акті, позивачем згідно з договором поставки від 02.01.2019 №2019-62 було реалізовано ТОВ "СВК ІМ. ЩОРСА" (код ЄДРПОУ 03755452) паливо дизельного ДТ-Л-К5 сорт С (ДСТУ 7688:2015 паливо дизельне ДП-Л-Євро-5-ВО) в кількості 9000л на загальну вартість 196236,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.08.2019 №0000000552, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів від 19.08.2019 №0000000222 та податковою накладною від 19.08.2019 №47, за відсутності діючої ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним.

Позивач подав заперечення від 08.11.2019 №РП_023 на акт перевірки (а.с. 106, 107), в яких зазначив про звернення до Головного управління ДФС у Київській області із заявою на отримання ліцензії та відмову останнім у видачі ліцензії, а також про те, що на час фактичної перевірки підприємство мало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць для оптової торгівлі, №990514201900371.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області залишено без змін висновки акта перевірки, про що повідомлено позивачу листом від 21.11.2019 №8783/10/10-36-32-00-10 (а.с. 108-110).

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0003213201, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 500000,00 грн (а.с. 42, 43).

Позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення, строк розгляду якої продовжено до 06.02.2020 рішенням Державної податкової служби України від 26.12.2019 №14699/6/99-00-08-05-05 (а.с. 44).

Рішенням Державної податкової служби України від 31.01.2020 №3989/6/99-00-08-05-06-06 відмолено у задоволені скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 52-56).

Спірні правовідносини виникли у сфері державного контролю за виробництвом і обігом пального та стосуються правомірності відмови у наданні ліцензії на право зберігання пального і правомірності рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

1. Перевіряючи правомірність відмови Головного управління ДФС у Київській області у видачі позивачу ліцензії на право на зберігання пального, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (у редакції, станом на 01.07.2019) (далі - Закон №481/95) суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону №481/95 ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 37 ст. 15 Закону №481/95 встановлено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється (ч. 43 ст. 15 Закону №481/95).

Згідно з ч. 44 ст. 15 Закону №481/95 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику щодо пального - не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

У заяві позивача на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право зберігання пального від 08.07.2019 (а.с. 62, 63, 113, 114) зазначено перелік доданих до неї документів, копії яких наявні у справі (а.с. 115-151). Пакет поданих позивачем документів не містить дозволу (дозволів) на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та/або їх завірених позивачем копій.

Отже, Головне управління ДФС у Київській області правильно встановило факт неподання позивачем копій усіх документів, визначених ч. 37 ст. 15 Закону №481/95, для отримання ліцензії на право на зберігання пального і обґрунтовано дійшло висновку про відсутність підстав для видачі такої ліцензії позивачу.

Суд відхиляє наведені у позовній заяві міркування щодо неузгодженості законодавства, чим створено для позивача ситуацію правової невизначеності.

Так, норма ч. 37 ст. 15 Закону №481/95 офіційно оприлюднена, а її зміст є чітким і зрозумілим для виконання позивачем та визначення можливих негативних наслідків у випадку не додержання її вимог. Також, відповідно до фактичних обставин цієї справи, позивач не був позбавлений права і можливості на звернення із заявою на одержання ліцензії на право зберігання пального від 08.07.2019 до належного територіального органу ДФС за місцем розташування місця зберігання пального, як перебачено ч. 10 ст. 15 Закону №481/95, та розгляду цієї заяви по суті.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 21 ПК України оспорювана відмова не містить повного і детального роз`яснення, які саме конкретні документи (дозволи), ким видані, за якою формою, на виконання яких робіт/експлуатацію яких об`єктів підвищеної небезпеки, у якій кількості та якого обсягу мали би бути подані позивачем для одержання ліцензії.

Норми ст. 19 Конституції України і ст. 21 ПК України не вимагають надання відповідачем повних і детальних роз`яснень позивачу, звичайно, якщо інше не передбачено законами України. Водночас оспорювана відмова від 25.07.2019 містить відомості про підставу для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства і конкретні неподані позивачем документи та прийнята в межах 20-денного строку з дня отримання заяви позивача від 08.07.2019, що відповідає вимогам ч. 44 ст. 15 Закону №481/95 і повністю спростовує твердження позивача про невмотивованість відмови та про порушення 20-денного строку розгляду заяви.

Суд відхиляє наведену позивачем незгоду із встановленим ст. 15 Закону №481/95 20-денним строком для прийняття рішень про надання/відмову у наданні ліцензій щодо пального.

Позивач не навів жодних правових аргументів неможливості застосування цієї норми закону у спірних правовідносинах. Крім того, підстави застосування до позивача штрафних санкцій не пов`язані з фактичною тривалістю розгляду заяви позивача від 08.07.2019 та її наслідками, тому такі доводи не стосуються суті спору і порушеного права позивача, на захист якого подано цей позов.

Загалом, доводи позивача не дають суду підстав для висновку про те, що норми Закону №481/95 чи підзаконних актів, які врегульовують спірні правовідносини, та/або дії відповідачів створили ситуацію правової невизначеності для позивача. Більше того, звертаючись у подальшому із заявою на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 28.08.2019 (а.с. 166), позивач додав до неї засвідчені копії необхідних дозволів Головного управління Держпраці у Київській області від 14.08.2019 на виконання робіт підвищеної небезпеки №2455.19.32 та експлуатацію устаткування і обладнання підвищеної небезпеки №2451.19.32 (а.с. 183, 184).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області, оформленого листом від 25.07.2019 №25961/10/10-36-40-03-09, про відмову у видачі ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ" ліцензії, передбаченої ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", за заявою від 08.07.2019, тому у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

2. Як зазначено у позовній заяві, вимоги до Державної податкової служби України є похідними від задоволення вищевказаної основної вимоги до Головного управління ДПС у Київській області.

Позовна заява не містить окремих самостійних обставин порушення Державною фіскальною службою України вимог законодавства при визначенні терміну дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900371 з 18.09.2019 по 18.09.2024 та внесення таких даних до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Суд нагадує, що ліцензія №990514201900371 одержана позивачем на підставі поданої ним заяви від 28.08.2019 і доданих до неї необхідних документів. Дії чи рішення Державної фіскальної служби України під час розгляду вказаної заяви позивача і надання ліцензії не є предметом спору.

Суд зауважує на тому, що заяви позивача від 08.07.2019 та від 28.08.2019 стосувались різних видів ліцензії: на право зберігання пального - заява від 08.07.2019, на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі - заява від 28.08.2019.

З огляду на відмову у задоволенні основної позовної вимоги, а також враховуючи відсутність стверджуваних порушень при визначенні терміну дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900371 з 18.09.2019 по 18.09.2024 та непов`язаність процедури видачі цієї ліцензії із заявою позивача від 08.07.2019, то належить відмовити у задоволенні позовних вимог:

- про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо визначення терміну дії ліцензії №990514201900371 з 18.09.2019 по 18.09.2024 та внесення таких даних до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним;

- про зобов`язання Державної податкової служби України вчинити дії по внесенню до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової га роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та до ліцензії №990514201900371 на право оптової торгівлі ПП "РЕГІОН-ПОСТАЧ" пальним за наявності місця оптової торгівлі змін щодо терміну дії цієї ліцензії з 28.07.2019 по 28.07.2024, замість визначеного терміну дії з 18.09.2019 по 18.09.2024.

3. Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0003213201, суд враховує наступне.

А) Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань , передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Абзацом 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Перевіркою встановлено факт реалізації позивачем ТОВ "СВК ІМ. ЩОРСА" (код ЄДРПОУ 03755452) згідно з договором поставки від 02.01.2019 №2019-62 дизельного пального ДТ-Л-К5 сорт С (ДСТУ 7688:2015 паливо дизельне ДП-Л-Євро-5-ВО) у кількості 9000 л на загальну вартість 196236,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.08.2019 №0000000552, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів від 19.08.2019 №0000000222 та податковою накладною від 19.08.2019 №47, за відсутності діючої ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним.

Факт продажу дизельного пального 19.08.2019 визнається позивачем у запереченнях на акт перевірки і не оспорювався у суді.

Доказів наявності у позивача станом на 19.08.2019 діючої ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним позивач до суду не надав, про наявність таких доказів не зазначав, а судом таких обставин не встановлено.

Отже, Головне управління ДПС у Київській області дійшло правильного висновку про порушення позивачем вимог Закону №481/95, відповідальність за яке передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 17 цього Закону, та правомірно винесло податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0003213201 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 500000 грн.

Суд відхиляє посилання позивача на наявність у нього ліцензії №990514201900371, діючої на час проведення фактичної перевірки, оскільки такі доводи не спростовують допущеного ним порушення - відсутність діючої ліцензії на момент продажу дизельного пального 19.08.2019.

Суд відхиляє доводи позивача про протиправність відмови Головного управління ДФС у Київській області у видачі йому ліцензії на зберігання пального на підставі заяви від 08.07.2019 з мотивів їх необґрунтованості, про що суд зазначав раніше.

Б) Окремою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0003213201 позивач зазначив недотримання Державною податковою службою України процедури адміністративного оскарження, а саме не надіслання на податкову адресу позивача рішення про результати розгляду скарги.

Позивач, посилаючись на копію конверту поштового відправлення №0405344977267 і відомості з вебсайту Украпошти про перенаправлення листа до іншого відділення за місцем обслуговування, стверджує про неправильне зазначення адреси позивача (одержувача): "вул. Івана Кожедуба, 339" замість "вул. Івана Кожедуба, буд. 359" і внесення виправлень у номер будинку в адресі позивача на конверті вже після повернення поштового відправлення відповідачу.

Відповідачі у своїх відзивах не навели заперечень проти вказаних доводів позивача.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, зважаючи на таке.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України (у редакції, чинній на час адміністративного оскарження) керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (абз. 1).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (абз. 2).

Як встановлено судом, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення, строк розгляду якої продовжено до 06.02.2020 рішенням Державної податкової служби України від 26.12.2019 №14699/6/99-00-08-05-05 (а.с. 44). Рішенням Державної податкової служби України від 31.01.2020 №3989/6/99-00-08-05-06-06 відмолено у задоволені скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 52-56).

Вказані рішення Державної податкової служби України від 26.12.2019 і від 31.01.2020 здані на пошту для надіслання позивачу 26.12.2019 і 31.01.2020, відповідно, що підтверджується копіями переліків поштових відправлень зданих на Київ-53 від 26.12.2019 №497 і від 31.01.2020 №154 та фіскальних чеків від 26.12.2019 і від 31.01.2020 (а.с. 46, 234, 235).

Поштове відправлення, яким рішення від 26.12.2019 надіслано позивачу, вручено останньому 14.01.2020, що підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення поштового відправлення №0405344632502 (а.с. 45, 213).

Поштове відправлення №0405344977267, яким рішення від 31.01.2020 надіслано позивачу, повернулось до Державної податкової служби України без вручення позивачу, що підтверджується копіями поштового конверту і відомостями з вебсайту Укрпошти про статус поштового відправлення (а.с. 59-61, 223).

З наданих сторонами копій конверту поштового відправлення №0405344977267 (а.с. 59, 213) вбачається, що відправником зазначена така поштова адреса позивача (одержувача): "вул. Івана Кожедуба, 359, м. Біла Церква, Київська область, 09108", що відповідає офіційно зареєстрованій адресі позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22). Найменування і адреса позивача зазначені на конверті рукописним способом розбірливо. Цифра "5" в номері будинку в адресі позивача містить незначну корекцію в написанні, яка візуально не впливає на можливість встановлення дійсної адреси позивача, тому не ставить під сумнів правильність її зазначення відповідачем.

Доказів, які б підтверджували факт надіслання поштового відправлення на помилкову адресу позивача, а також факт подальшого внесення виправлень у поштовий конверт, який повернувся відповідачу, позивач не надав.

Відомості з вебсайту Укрпошти про статус поштового відправлення №0405344977267, зокрема про рух відправлення до точки видачі/доставки (09114 м. Біла Церква Україна) і про перенаправлення відправлення до іншого відділення за місцем обслуговування, не є належним доказом на підтвердження зазначених позивачем обставин, оскільки не містять інформації ні про дійсну адресу позивача, на яку надсилалось відправлення, ані про причини перенаправлення відправлення. Зазначення у відомостях іншого поштового індексу - 09114 не доводить надіслання поштового відправлення на помилкову адресу, адже згідно з даними з вебсайту Укрпошти поштова адреса: вул. Івана Кожедуба, 359, м. Біла Церква, Київська область, відповідає поштовому індексу 09114.

Враховуючи, що доводи позивача про надіслання йому рішення від 31.01.2020 на помилкову адресу ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені відповідними доказами, то у суду відсутні підстави вважати цю обставину встановленою, а відтак твердження позивача про порушення Державною податковою службою України вимог абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України і про задоволення скарги є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0003213201, тому в задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач - Приватного підприємства "РЕГІОН-ПОСТАЧ" (ідентифікаційний код 31179271, місцезнаходження: 09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 359).

Відповідач - Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київської області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.