Рішення

від 27.01.2025 по справі 400/10461/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. № 400/10461/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, , АДРЕСА_2

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024;

допустити до негайного виконання рішення в частині зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України і 08.09.2023 отримав поранення, що призвело до довготривалого лікування. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач стверджує, що відповідачем не виплачена додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період лікування у військовій частині НОМЕР_4 з 05.06.2024 по 27.06.2024 . Позивач зазначає, що відповідач мотивував відмову у виплаті тим, що у Військовій частині НОМЕР_4 позивач проходив курс реабілітації, який не підлягає оплаті додатковою винагородою. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

05.12.2024 суд витребував від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відомості про нарахування і виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 05.06.2024 по 27.06.2024 року.

Ця вимога відповідачем не виконана.

Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 вручена Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України 18.11.2024 з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з наказу № 8 командира цієї частини від 14.01.2022, за яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини та оголошено про прийняття на військову службу за контрактом.

08.09.2023 року в період проходження служби при виконанні службових обов`язків стався нещасний випадок (поранення) з солдатом за контрактом ОСОБА_1 , що підтверджується актом № 551/23 про нещасний випадок (в тому числі поранення) від 20.12.2023, актом розслідування нещасного випадку від 20.12.2023.

25.06.2024 позивачу видано довідку військово-лікарської комісії, відповідно до якої поранення (травма) тяжкого ступеня, яка сталась 08.09.2023, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №917, позивач перебував у стаціонарі: надходження 05.06.2024, виписка 27.06.2024.

17.09.2024 позивач через свого представника звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою про нарахування і виплату додаткової винагороди, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з травмою тяжкого ступеня, отриманого при захисті Батьківщини, за період з 05.06.2024 по 27.06.2024.

В матеріалах справи є відповідь відповідача на цю заяву № 50/28/14-10262 від 04.10.2024, з якої вбачається, що відповідач не знайшов підстав для задоволення заяви, в зв`язку з тим, що з 05.06.2024 по 27.06.2024 ОСОБА_1 перебував у реабілітаційному госпіталі військової частини НОМЕР_4 , де проходив курс реабілітації. У листі також зазначено, що відповідно до керівних документів щодо виплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на реабілітаційному лікуванні чи проходять курс реабілітації мають право на виплату такої додаткової винагороди.

Позивач з бездіяльність відповідача не погодився, що стало підставою для звернення до суду.

До спірних відносин підлягають застосуванню такі норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно дост.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово подовжено, і який триває дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

01.04.2022 до постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

З аналізу Постанови № 168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, зокрема: перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я , та отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що з листа відповідача від 04.10.2024 № 50/ 28/14- 10262 вбачається, що останній не заперечує факт перебування позивача на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_4 .

Натомість, відмова відповідача від виплати додаткової винагороди за період з 05.06.2024 по 27.06.2024 грунтується на тому, що в цей період позивач проходив реабілітаційне лікування і час такого лікування не підлягає оплаті додатковою винагородою.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою з огляду на наступне.

З Виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 917 встановлено, що позивач у спірний період, а саме з 05.06.2024 по 27.06.2024, перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 .

Зазначений епікриз складений за формою № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2014 № 110. Розділ 6 виписного епікризу містить зазначення повного діагнозу як наслідку вибухового поранення, отриманого 09.09.2023.

Отже, виписний епікриз № 917 підтверджує як факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, так і те, що потреба в такому лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 пов`язана з отриманим під час захисту Батьківщини тяжким пораненням.

Оцінюючи посилання відповідача у листі від 04.10.2024 № 50/ 28/14-10262, на те, що додаткова винагорода не виплачується за час реабілітаційного лікування, суд зауважує, що Постанова № 168 не розрізняє види стаціонарного лікування і не ставить виплату додатковї винагороди в залежність від таких видів.

Крім того, суд враховує, що за ч. 1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-ХII (далі - Закон № 2801-ХII):

- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем;

- загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Отже, заклади охорони здоров`я надають реабілітаційну допомогу.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801-ХII).

Згідно ч. 8 статті 33 Закону № 2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров`я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я» від 03.12.2020 № 1053-IX.

Згідно ч. 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров`я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.

Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.

Відтак, позивач, який отримав тяжку травму під час захисту Батьківщини і в зв`язку з цим перебував на стаціонарному лікуванні, має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_4 з 05.06.2024 по 27.06.2024.

Позивач стверджує, що відповідачем зазначена додаткова винагорода не нарахована та не виплачена.

Відповідач це твердження не спростував.

Суд нагадує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не виконано процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності.

Суд враховує приписи частини 4 статті 159 КАС України, за якими неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Також відповідачем проігноровано ухвалу суду про витребування доказів

З врахуванням обставин справи і релевантних джерел права, з огляду на незаперечення відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення адміністративного позову.

Щодо вимоги звернути рішення до негайного виконання в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024, суд зазначає наступне.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається ст.371 КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про стягнення відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача щодо їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.

Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду означає, що суму цієї винагороди повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання розподілу судових витрат в частині сплати судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.06.2024 по 27.06.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко