Ухвала

від 27.01.2025 по справі 650/6683/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 650/6683/24

УХВАЛА

27 січня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівської селищної територіальної громади про визнання розпорядження незаконним, його скасування та зобов`язання ухвалити рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2024 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівської селищної територіальної громади, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати прийняте Розпорядження № 132 від 24.03.2003 року Великоолександрівська Районна Державна Адміністрація Херсонської області в місці внесення відомостей про осіб до списку Додаток до розпорядження, та виключити з цього списку гр-на ОСОБА_2 , так як на той час він був вже померлий;

- зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Великоолександрівська ОТГ в Херсонська область підготувати та затвердити висновок, рішення або розпорядження щодо усунення та виключення інформації зі списків до Розпорядження №132 від 24.03.2003 року.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27.12.2024 року передано справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівської селищної територіальної громади про визнання розпорядження незаконним, його скасування, зобов`язання ухвалити рішення, до Одеського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом від 14.01.2025 за №650/6683/24/367/25 Великоолександрівський районний суд Херсонської області направив справу №650/6683/24 до Одеського окружного адміністративного суду.

21 січня 2025 року вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Бабенку Д.А.

Оскільки при прийнятті ухвали від 27.12.2025 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області не перевірялась відповідність позовної заяви вимогам ст.160, 161 КАС України, суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., після одержання позовної заяви відповідно до ч.1 ст.171 КАС України з`ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження судом встановлено, що ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як зазначено у п.1, п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Розпорядженням Голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області №132 від 24.03.2003 року затверджено проєкт організації земельних часток (паїв) по Малоолександрівській сільській раді та технічну документацію для складання державних актів на право приватної власності на земельні частки (паї) громадянам власникам сертифікатів із земель колишнього КСП «Промінь». У додатку до зазначеного розпорядження значиться ОСОБА_2 , якому видано сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ХС 0058406, з площею ділянки 6,16 га.

Позивач зауважує, що її батько, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться у відкритому Державному реєстрі земельного кадастру як власник земельної ділянки з кадастровим номером № 6520982500:02:050:0004 площею 6,1593 га. Технічна документація із землеустрою була замовлена та виготовлена 13.03.2003 року, а право власності зареєстровано 20.02.2017 року. Водночас, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_2 завжди перебував у позивача, доньки померлого. Позивач стверджує, що її батько помер до моменту внесення його даних до додатку до Розпорядження №132 від 24.03.2003, а тому внесення цих відомостей є неправомірним. Зазначає, що єдина спадкоємиця земельної ділянки померлого батька вона, ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що ст.19 Цивільного процесуального кодексу України визначено (далі - ЦПК України), що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З аналізу вимог норм ЦПК України та КАС України можна зробити висновок про те, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 )

Отже, вказаний факт підтверджує, що спір, який виник у позивача, стосується порушеного права цивільного, а саме: права спадкування права на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Промінь», розміром 8,07 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХС №0058406 від 08.07.1997.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що цей спір обумовлений порушенням приватного права позивача.

Тобто, цей спір є приватноправовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник саме з приводу права ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_2 , тобто за своїм предметом цей спір не є публічно-правовим.

Окрім того, статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з наведених законодавчих норм, в цьому випадку до виплати підлягають належні військовослужбовцю, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за весь місяць, у якому військовослужбовець помер.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (п.8.12-8.16 постанови ВП ВС від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17): «… право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.

За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку, є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.

Саме факт перетворення наявного майнового права у право власності на земельну ділянку як річ відрізняє юрисдикцію цих спорів від спорів щодо отримання дозволу та/або на отримання земельної ділянки вперше за рахунок земель державної або комунальної власності.

При цьому не повинно впливати на визначення юрисдикції, чи дійсно особі належить право власності на земельну частку (пай), чи особа помиляється щодо наявності такого права, оскільки визначення наявності самого права та/або наявності його порушень здійснюється судом при розгляді справи по суті.

Помилкове враження особи про наявність у неї права або про його порушення не впливає на юрисдикцію спору, яка визначається при прийнятті судом позовної заяви.

Не впливає також на юрисдикцію спору щодо земельної частки (паю) наявність спору із суб`єктом владних повноважень, оскільки реальний або уявний з боку позивача факт порушення суб`єктом владних повноважень його прав на земельну частку (пай) або його права на отримання замість майнового права на частку іншого права - права власності на річ, не перетворює ці правовідносини у публічно-правові...».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Отже, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який «встановлений законом» при розгляді цієї справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цій адміністративній справі.

Одночасно суддя роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №650/6683/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівської селищної територіальної громади про визнання розпорядження незаконним, його скасування та зобов`язання ухвалити рішення.

Позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО