Рішення

від 27.01.2025 по справі 420/35821/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35821/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII; зобов`язання військову частішу НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011- XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та практику Верховного Суду вказав, що не погоджується із вказаною бездіяльністю, наголосивши, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 с щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошових компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки.

05.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що у відповідності до правової природи щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з огляду на зміст пункту 1 Постанови № 168, ця винагорода яка має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану, а її розмір не є сталим, вона виплачується залежно від виконання завдань в обставинах військової агресії російської федерації проти України, та визначається наказами командирів (начальників)), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Окрім цього, на таке тлумачення вказаної норми вказує подальший підхід держави до вказаної виплати, наприклад, в наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 "Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 N 177/39233) перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану. Виходячи із приписів пункту 2 статті 9 Закону N 2011-XII, пункту 2 Постанови № 704, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Поряд з тим жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу місячного грошового забезпечення (з якого нараховується компенсація щорічної та додаткової відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Таким чином, як вказав відповідач, оскільки Постановою № 168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер, до складу місячного грошового забезпечення включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода передбачена Постановою № 168 має тимчасовий характер тому відсутні правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпусток.

09.12.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої, представник, посилаючись на обставини та обґрунтування, що викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 16.10.2012 по 18.09.2024 та наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.09.2024 №259-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби капітана 2 рангу ОСОБА_1 .

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 18.09.2024 №494-ОС капітан 2 рангу ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Зі змісту вказаного наказу №494-ОС вбачається, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 було нараховано та виплачено компенсацію за 140 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, та грошову компенсацію за 45 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Як вказав позивач та не спростував відповідач, під час виплати компенсації за 140 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, грошової компенсації за 45 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась вказана грошова компенсація не включено щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з не включенням до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової та основної відпустки, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Разом з тим, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

Абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII зазначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно п. 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби

При цьому, з аналізу приписів пункту 2 статті 9 Закону N 2011-XII, пункту 2 Постанови № 704, вбачається, що до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація щорічної та додаткової відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

З урахуванням викладеного та того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII; зобов`язання військову частішу НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011- XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з врахуванням раніше виплачених сум.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.