Рішення

від 27.01.2025 по справі 420/35379/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35379/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради про визнання неправомірними дії Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо неналежного розгляду в повному об`ємі "Інформаційного запиту на отримання публічної інформації" від 12.11.2024 ОСОБА_1 ; зобов`язання Одеського ліцею №121 Одеської міської ради розглянути повторно " Інформаційний запит на отримання публічної інформації" від 12.11.2024 ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду.

Ухвалою суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначала, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабою для малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по лінії батька. Як вказала позивач, ОСОБА_1 12.11.2024 подала інформаційний запит на отримання інформації до відповідача, через електрону пошту з ЕЦП в якому ставила ряд запитань до ОДЕСЬКОГО ЛІЦЕЮ №121 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з копією документів підтверджуючих ступень споріднення по лінії батька, по суті яких надано відповіді не було, в той час як саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. У зв`язку з викладеним, вважаючи, що Держава України в особі ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 121 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ порушає право та повагу до сімейного життя, щодо онуки ОСОБА_2 , позивач просить суд задовольнити позов у позов у повному обсязі.

29.11.2024 до суду від Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача. Як вказав представник відповідача, дійсно, 12.11.2024 від громадянки України ОСОБА_1 ліцеєм отримано заяву про надання інформації, однак, жодних законних прав та інтересів ОСОБА_1 з боку ліцею, на думку представника відповідача, не було порушено, враховуючи наступне. У своєму запиті позивач запитувала інформацію, яка не є публічною, не становить жодного суспільного інтересу, а стосується конкретної дитини, при цьому, до запиту не було долучено жодної згоди від батьків дитини на розголошення стосовно ОСОБА_2 будь-якої інформації. Відповідач вказав, що враховуючи те, що позивач є матір`ю ОСОБА_3 , позивача по 4 справах проти ліцею, то у ліцею є всі підстави вважати, що матері відомо, що її син - ОСОБА_3 , неодноразово звертався до ліцею з метою отримання конфіденційної інформації відносно ОСОБА_2 та її матері. При цьому також не надавав жодних документів, які б підтверджували намагання батька отримати інформацію від матері, намагався за рахунок ліцею отримати інформацію, яку мала надати матір дитини, тобто на думку ліцею діяв не у порядок, який встановлений рішеннями суддів за цивільними справами між ОСОБА_3 та його колишньою дружиною, не зважав на те що від матері дитини є пряма заборона на розголошення будь-якої інформації, що стосується ОСОБА_2 та її особисто. Представник відповідача вказав, що у разі розголошення інформації та надання документів, на розповсюдження яких не надано згоди, наявна заборона на розповсюдження, буде прямим порушенням прав та законних інтересів як самої дитини так і її матері, що є неприпустимим, є прямим порушенням Конституції України. Представник відповідача також зазначив, що ліцеєм враховані права батька на отримання інформації щодо його доньки, така інформація і була йому надана, проте не надані, за його запитом підтверджуючі документи у зв`язку з наявною прямою забороною від матері їх розповсюдження.

02.12.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказала, що, на її думку, доводи у відзиві є нікчемними і не спростовують право бабусі отримувати відомості про навчання дитини в рамках ст 8,10 Конвенції з прав людини та конвенції про контакт з дитиною.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабою для малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради із Інформаційним запитом на отримання публічної інформації у якому просила надати копії:

- документа наказу про зарахування онуки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 до навчального закладу в разі навчання наразі або в минулому, на електрону пошту заявника ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- документа наказу про відрахування онуки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з навчального закладу в разі її навчання, на електрону пошту заявника ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- копію документа щодо успіхів у навчання онуки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з навчального закладу в разі її навчання;

- копію документів особистої справи онуки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з навчального закладу в разі її навчання, на електрону пошту заявника ІНФОРМАЦІЯ_4

Листом Одеського ліцею №121 Одеської міської ради від 13.11.2024 №10 повідомлено заявника, що у своїй роботі адміністрація Одеського ліцею №121 дотримується вимог чинного законодавства. Відповідно Закону України про повну загальну середню освіту, а саме: р. IV ст. 19 п. 1; учасниками освітнього процесу в закладах освіти є: учні; педагогічні працівники; інші працівники закладу освіти; батьки учнів; асистенти дітей. Інші родини, окрім батьків, не є учасниками освітнього процесу, отже заклад освіти не може надати позивачу інформацію по вищезазначеному запиту, а також повідомлено про те, що у разі потреби вона можете звернутися до одного із батьків здобувача освіти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з п. п. 3, 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами ст. 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, законодавцем відокремлено поняття інформації та публічної інформації.

Статтею 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що його дія не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також, на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено перелік суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації якими є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 20 Закону України "Про інформацію" встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону України "Про інформацію").

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Приписами ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Закон України № 2939-VІ регламентує чітку послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону. Однак, зважаючи на наведене нормативне врегулювання, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону України № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України № 2939-VІ), та, з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості, розглянути запит за Законом України № 393/96-ВР.

Як вбачається зі змісту запиту ОСОБА_1 , запит позивача про надання публічної інформації фактично є зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України № 393/96-ВР.

При цьому, відповідачем надано відповідь на такий запит та зазначено у листі Одеського ліцею №121 Одеської міської ради від 13.11.2024 №10, що відповідно Закону України про повну загальну середню освіту, а саме: р. IV ст. 19 п. 1; учасниками освітнього процесу в закладах освіти є: учні; педагогічні працівники; інші працівники закладу освіти; батьки учнів; асистенти дітей. Інші родини, окрім батьків, не є учасниками освітнього процесу, отже заклад освіти не може надати інформацію по запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради із Інформаційним запитом, щодо своєї онучки на отримання публічної інформації у якому просила надати копії документів, що стосуються її навчання в ліцеї, в тому числі особову справу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з навчального закладу в разі її навчання.

В свою чергу вбачається, що батьками ОСОБА_2 є : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Докази позбавлення батьківських прав вказаних батьків матеріали справи не містять.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У відповідності до ч.5 ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

У відповідності до положень ст.257 СК баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Враховуючи викладене та те, що запитувана інформація баби відносно свої онуки стосується персональних даних дитини та її батьків, згоди на розголошення якої до запиту надано не було, суд вбачає правомірним відмову відповідача у наданні вказаної інформації.

Щодо посилання позивача на те, що баба у відповідності до діючого законодавства України має право на участь у вихованні онучки, суд зазначає, що вказане не стосується предмету спору.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо неналежного розгляду в повному об`ємі " Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 12.11.2024 року , ОСОБА_1 ; зобов`язання Одеський ліцей №121 Одеської міської ради розглянути повторно " Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 12.11.2024 року, ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.