Ухвала

від 27.01.2025 по справі 460/222/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 січня 2025 року м. Рівне№460/222/25

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду К.М. Недашківська, розглядаючи матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХРЕЙД» до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХРЕЙД» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7528283/40621399 від 28.10.2022; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну №10 від 26.07.2022 днем її фактичного подання на реєстрацію.

Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

Позивач подав до суду заяву про поновлення строку у якій зазначає, що постійне перебування директора та підписанта ТОВ «Дахтрейд» ОСОБА_1 на військовій службі унеможливлює доступ товариства до електронних документів, необхідних для формування позовної заяви про скасування рішення ГУ ДПС у Рівненській області.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, при цьому для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статті 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до статті 102 ПК України строк давності становить 1095 днів.

За змістом статті 102 ПК України вищевказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У даному ж випадку позивач оскаржує рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а не податкові повідомлення-рішення.

Тому, вирішуючи питання строку звернення до адміністративного суду з даним позовом слід керуватися положеннями частини другої статті 122 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, нормами ПК України не визначені.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду від 11.10.2019, викладеною у справі №640/20468/18, та від 16.12.2020 у справі № 520/3902/2020.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною четвертою статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду скарги.

Судом з матеріалів справи з`ясовано, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної датоване 26.07.2022; рішенням ДПС України від 24.11.2022 скарга платника податків залишена без задоволення.

До суду позивач звернувся лише 07.01.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2022 №61 ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час на посаду офіцера-психолога.

Суд звертає увагу, що податкова накладна №10 від 26.07.2022, реєстрація якої зупинена та щодо якої винесено оскаржуване рішення, була подана керівником ТОВ «Дахтрейд» ОСОБА_1 до контролюючого органу під час перебування на військовій службі, що підтверджується квитанцією №9159795952.

Також, керівником підприємства були подані до контролюючого органу скарга на рішення від 11.11.2022 та повідомлення про надання документів від 26.10.2022.

З матеріалів справи також вбачається, що керівником підприємства здійснювалися дії щодо господарської діяльності: підписаний договір поставки від 25.07.2022, підписаний акт звірки від 01.10.2022, підписано ТТН від 07.09.2022 з фізичним підписом та відтиском печатки; електронними копіями звітностей за 2022 та 2023 роки підтверджується, що керівник підприємства здійснював організацію діяльності підприємства.

Тобто, протягом періоду перебування на військовій службі (як зазначає представник позивача) директор підприємства підписував різного роду документи, які стосуються господарської діяльності юридичної особи, та подавав за його підписом звітності, скарги, заяви, тощо.

Відповідно до статті 119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихКодексом цивільного захисту України, законами України"Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За загальним правилом, в період військової служби під час мобілізації, директор не виконуватиме своїх посадових обов`язків, адже він буде нести військову службу. В період військової служби він не може підписувати накази або інші документи, пов`язані з діяльністю підприємства, різні фінансові, бухгалтерські документи, але і так само він не може використовувати свій електронний підпис під час формування податкової звітності в органи Державної податкової служби.

Норми ПК України регламентують, що керівник юридичної особи - платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження.

Відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами від 06.06.2017 № 557, для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, автор повідомляє про таких осіб орган контролю, на обліку в якому перебуває автор, шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого електронного підпису в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Оскільки, доказів того, що директор підприємства в установленому законом порядку повідомив контролюючий орган про делегування права підпису, - суду не надано, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що директор підприємства самостійно підписував та формував документи щодо господарської діяльності юридичної особи, тому описані у заяві про поновлення строку причини не можуть вважатися поважними та підтвердженими.

Щодо посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 29.11.2024 у справі 120/359/24, суд зазначає, що таке судове рішення стосувалося спору фізичної особи, а не юридичної, до пенсійного органу про визнання протиправними рішень щодо відмови у призначенні пенсії.

Висновки, викладені Верховним судом у постанові від 29.11.2024 у справі 120/359/24 не можуть застосовуватися у спірному випадку, оскільки не є релевантними.

Тому, зазначені представником позивача доводи щодо наявності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом, не можуть вважатися обґрунтованими.

Частиною шостою статті 161 КАС Українивстановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Series A № 18)».

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що «вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі». Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».

За приписами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбаченихчастиною другоюстатті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що строк звернення до суду є пропущеним, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення вказаного строку є неповажними, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву повернути.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В :

Причини пропуску строку звернення до суду з позовом визнати неповажними.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХРЕЙД» до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій повернути позивачу.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАХРЕЙД», що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАХРЕЙД».

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 27 січня 2025 року

Суддя К.М. Недашківська