Ухвала

від 27.01.2025 по справі 480/10169/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

27 січня 2025 року Справа № 480/10169/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши в в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумбудторг" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумбудторг" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумбудторг", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПІП 026828 від 05.11.2024 р. про притягнення ТОВ «Сумибудторг» до відповідальності, що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

27.01.2025 року представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов у справі № 480/10169/24 шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 76837392, яке відкрито 20.01.2025 р. Головним державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лешановою Інною Миколаївною, яке здійснюється за виконавчим документом - постановою №ПШ 026828 від 05.11.2024 р.

Заява обгрунтовується тим, що 20.01.2025 року позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження, підставою для відкриття якого стала заява Відділу державного нагляду контролю у Сумській області ДСУ з безпеки на транспорті та оскаржувана постанова. При цьому предметом позову у справі, що розглядається, є визнання протиправною те скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ПЛ 026828 від 05.11.2024 р. Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до примусового стягнення коштів за виконавчим провадженням, що зробить неможливим ефективний захист прав шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, адже на момент винесення рішення по справі кошти за оскаржуваною постановою можуть бути стягнуті, можуть бути ускладнення повернення коштів позивачу і відновлення його порушеного права. На думку представника позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом є співмірним з заявленими вимогами. При цьому, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 19.09.2024 року по справі № 440/3038/24.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що 20.01.2025 року позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження, підставою для відкриття якого стала заява Відділу державного нагляду контролю у Сумській області ДСУ з безпеки на транспорті та оскаржувана постанова. Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до примусового стягнення коштів за виконавчим провадженням, що зробить неможливим ефективний захист прав шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, адже на момент винесення рішення по справі кошти за оскаржуваною постановою можуть бути стягнуті, можуть бути ускладнення повернення коштів позивачу і відновлення його порушеного права. При цьому, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

При цьому сама по собі можливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №380/4273/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21, від 19.09.2024 року по справі № 440/3038/24.

Суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову не додано документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників позивача, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви також не містять доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу.

Щодо посилання представника позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21 та від 19.09.2024 року по справі № 440/3038/24.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви про забезпечення позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

А відтак, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумбудторг" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя В.О. Павлічек