Рішення

від 27.01.2025 по справі 500/7521/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7521/24

27 січня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22.11.2024, винесену у виконавчому провадженні №76096085 про накладення штрафу в розмірі 5100грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/3022/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №500/3022/23, а позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №500/2406/21, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, в яких, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 60% посадового окладу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначає, що станом на 30.07.2024 на виконання вищезазначеного судового рішення, видав довідку №11/1/14528 від 30.07.2024, яку супровідним листом скерував до Головного управління Пенсійного фонду України, а станом на 05.08.2024 вказану довідку надіслав і ОСОБА_1 .

Надалі, 04.10.2024 позивач повідомив відділ примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/3022/23, виконано в повному обсязі, в підтвердження чого надано копію довідки, Повідомлено також і те, що вказану довідку скеровано супровідним листом на адресу Головного управління Пенсійного фонду України.

Однак, 09.12.2024 позивачем отримано постанову відповідача №76096085 від 22.11.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин боржником ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) рішення суду у справі №500/3022/23, з підстав того, що головний держаний виконавець, ознайомившись зі змістом довідки від 30.07.2024 за вих. №11/1/14528 зробив висновок, що розміри нарахування боржником сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених у відсотках від посадових окладів та окладів за військовими званнями не відповідають сумам таких посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Позивач вважає, що рішення суду у справі №500/3022/23 ним виконано у відповідності до обраного судом способу поновлення прав особи, а відтак постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 24.12.2024 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів про сплату судового збору.

Ухвалою від 01.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України.

Вказаною ухвалою суд зобов`язав відповідача подати до суду у відповідності до вимог статті 94 КАС України засвідчену копію виконавчого провадження №76096085 з примусового виконання виконавчого листа №500/3022/23, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 19.07.2024; докази ознайомлення позивача з виконавчим провадження №76096085.

08.01.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просить суд вступити у дану справу в якості третьої особи, оскільки він є стягувачем у межах виконавчого провадження №76096085, постанова про накладення штрафу у якому оскаржується у даній судовій справі.

08.01.2025 ОСОБА_1 також подав свої письмові пояснення щодо позову, у яких вказав, що позивач не виконує у повному обсязі постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024, оскільки видав довідку про його грошове забезпечення із заниженими грошовими показниками її складових (додаткових видів грошового забезпечення), а відтак органом державної виконавчої служби правомірно накладено штраф.

09.01.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками наданими на вимогу суду, із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що позивач, видаючи на виконання рішення суду нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , частину її складових, а саме: додаткові види грошового забезпечення, обчислив шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2020, що не свідчить про повне виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/3022/23, з огляду на що було винесено оскаржену постанову у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого у судовій справі №500/3022/23 та застосовано штраф у розмір 5100,00грн (арк. справи 27-34).

Також відповідач просив суд поновити строк для подачі відзиву та прийняти його до розгляду, оскільки ухвалу про відкриття провадження було отримано лише 09.01.2025, а тому строк для подачі відзиву пропущено на два дні.

Ухвалою від 10.01.2025 суд залучив до участі в розгляді даної судової справи в якості третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_1 , визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву у справі та поновив його, а також продовжив процесуальний строк розгляду справи.

Інших заяв від учасників справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/3022/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №500/3022/23 та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 в довідці від 11.05.2023 №11/1/6141 станом на 01 січня 2020 року, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №500/2406/21, розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 10% та премії з 60% до 10%.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №500/2406/21, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, в яких, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 60% посадового окладу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120064664).

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист від 19.07.2024 (арк. справ 36).

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.09.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76096085 з примусового виконання виконавчого листа у справі №500/3022/23, виданого 19.07.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом (арк. справи 37).

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2024 боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, при цьому за результатами виконання повідомити державного виконавця в письмовому вигляді.

На підтвердження виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 04.10.2024 №11/1/18861 (арк. справи 39 зворот) надав відповідачу копію довідки №11/1/14528 від 30.07.2024 виданої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/3022/22 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (арк. справи 40). Також надано докази скерування такої довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (арк. справи 40).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.11.2024 у виконавчому провадженні №76096085 накладено штраф на ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 5100 грн. за не виконання рішення у справі №500/3022/22 (арк. справи 44).

Цією ж датою державним виконавцем складено акт про те, що довідка №11/1/14528 від 30.07.2024 не свідчить про повне фактичне виконання рішення суду, оскільки у цій довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 правильно визначено лише розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, які пораховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021. Що стосується додаткових видів грошового забезпечення, то такі були обраховані з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1762,00грн (арк. справи 43).

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини першої та п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Приписами статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Так, з матеріалів виконавчого провадження №76096085 слідує, що 20.09.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішення в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №500/3022/23 від 19.07.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №500/2406/21, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, в яких, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 60% посадового окладу.

Так матеріалами справи підтверджено, що на виконання судового рішення у справі №500/3022/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав оновлену довідку №11/1/14528 від 30.07.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року, в яких, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Із змісту вказаної довідки слідує, що в ній боржником визначено складові грошового забезпечення, які включають: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавку за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та премія.

При цьому, зважаючи на рішення суду у справі №500/3022/23 (щодо якого відбувається примусове виконання в межах даного виконавчого провадження), відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби у вказаній визначено на рівні 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; та премії - 60% посадового окладу.

Вказану довідку було скеровано боржником як стягувачу так і в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Однак, 22.11.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову у виконавчому провадженні №76096085, якою накладено штраф на ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 5100грн за не виконання рішення у справі №500/3022/22 (арк. справи 44).

Підставою для застосування вказаного штрафу стало те, що на думку державного виконавця, довідка №11/1/14528 від 30.07.2024 не свідчить про повне фактичне виконання рішення суду, оскільки в ній не повністю проведено правильний розрахунок сум складових грошового забезпечення, а саме: правильно розраховано лише такі складові грошового як розмір посадового окладу та окладу за військовим званням в сумах 4880,00грн та 1600,00грн відповідно, позаяк такі вирахувано шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, в той час як додаткові види грошового забезпечення у цій довідці вирахувано неналежно, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Надаючи оцінку таким підставам накладення на позивача штрафу суд звертає увагу на те, що для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу необхідно встановити невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 і у справі №360/4708/20 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

З наведеного слідує, що ключовим для вирішення питання про належне виконання судового рішення у справі №500/3022/23.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці".

Так, в межах даної судової справи суд встановив, що боржник на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/3022/23 видано нову довідку №11/1/14528 від 30.07.2024, у якій визначено відсотковий розмір складових грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідному відсотковому розмірі, як про це зазначено у резолютивній частині постанови суду.

При цьому, резолютивна частина судового рішення у справі №500/3022/23 не міститься будь-яких розрахунків фактичних сум таких складових грошового забезпечення, а виключно відсоткові розміри надбавки за особливості проходження військової служби та премії.

Водночас, судом встановлено, що оскаржену постанову про накладення на позивача штрафу винесено державним виконавцем після надходження заяви стягувача про те, що на його переконання видана довідка не є належним виконанням судового рішення.

В даному контексті суд вважає за необхідне зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

Так зокрема, статтею 382 КАС України врегульовано таку процедуру, як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду щодо прав тих прав, які підтверджено таким судовим рішенням.

Так, зокрема, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (окрема ухвала суду).

Суд зазначає, що вищевказані норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення, а підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, якщо стягувач не згідний з діями, які вчинені боржником на виконання судового рішення, вважаючи їх протиправними, то такі підлягають оскарженню у встановленому для цього порядку в межах статті 383 КАС України.

Спір у розглядуваній справі виник з приводу виконання рішення суду зобов`язального характеру за яким боржник ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний видати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії стягувача ОСОБА_1 , що ним зроблено і було. Вказані обставини сторонами не спростовуються, а копія такої довідки міститься в матеріалах справи.

Водночас, доказів визнання таких дій боржника протиправними у порядку статті 383 КАС України, зокрема з підстав неправильного фактичного розрахунку складових грошового забезпечення, - сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Між тим, сама по собі обставина не виконання рішення суду, вказана державним виконавцем, у розумінні Закону №1404-VIII не є підставою для прийняття постанови про накладення штрафу.

Суд зазначає, що визначальним при вирішенні питання про накладення на боржника штрафу є не встановлення самого лише факту невиконання ним рішення суду, а надання оцінки причинам, у зв`язку з якими боржник не виконує рішення суду (у спірному випадку постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 №500/3022/23)

В оскаржуваній постанові та акті державного виконавця, що передував винесенню оскаржуваної постанови від 22.11.2024, виконавцем не надано жодної оцінки доводам боржника, якими він обґрунтовував повне виконання ним судового рішення, а лише відхилено такі, та як наслідок констатовано часткове виконання рішення суду. Проте причини, які можуть вважатись поважними причинами невиконання судового рішення, у згаданих документах державного виконавця не з`ясовано та, відповідно, не зазначено і не проаналізовано.

Будь-яких заходів щодо з`ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.

Відтак, надаючи оцінку обставинам даної справи, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції фактично не з`ясовано обставини, які є підставою для накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні №46096085.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу за невиконання судового рішення.

При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №76096085 від 22 листопада 2024 року про накладення штрафу у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 коп. під час виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/3022/23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 );

відповідач: - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76019, код ЄДРПОУ: 43316386);

третя особа: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) .

Головуючий суддяМірінович У.А.