Рішення

від 27.01.2025 по справі 520/30903/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. № 520/30903/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 17.07.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 27 733,53 грн (двадцять сім тисяч сімсот тридцять три гривні 53 копійки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при його звільненні відповідач не провів остаточний розрахунок з ним та не виплатив йому належні грошові кошти. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 19.11.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у відповідача дані про середній розмір грошового забезпечення позивача перед звільненням; підстави виплати компенсації позивачу у серпні 2024, а не у день звільнення з військової служби.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. Отже, оскільки позивача було звільнено вже після виплати грошового забезпечення у липні 2024, тому остаточний розрахунок з ним мав бути проведений до 20.08.2024. Зазначив, що 16.08.2024 на користь позивача було виплачено 57542,53 грн, що складається з грошового забезпечення за липень, грошової компенсації за відпустку УБД, одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідач вважає, що жодного порушення вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 №200 допущено не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки в період з 30.12.2024 по 12.01.2025 включно та з 14.01.2025 по 21.01.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2024 №187 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 12-13).

Представник позивача 19.07.2024 звернувся до відповідача із адвокатським запитом з питання нарахування та виплати позивачу компенсації невикористаної відпустки як УБД та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Листом від 26.08.2024 №40/17/12-9562 відповідач повідомив позивача, що у липні 2024 ОСОБА_1 було нараховано компенсацію відпустки учасника бойових дій у сумі 12444,25 грн, які були виплачені 16.08.2024 (а.с.14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2024 №187 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 12).

Разом з тим, фактичний розрахунок щодо грошового забезпечення в належному розмірі проведено з позивачем лише 16.08.2024, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У контексті зазначеного, суд констатує, що оскільки відповідачем не проведено з позивачем під час його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не здійснено нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач має право на отримання грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 27 733,53 грн (двадцять сім тисяч сімсот тридцять три гривні 53 копійки).

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2024 №187 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 12).

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, сума грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становила: за травень 2024 року - 26705,16 грн, за червень 2024 року - 27867,25 грн (а.с.15).

Загальна кількість днів у травні - червні 2024 року становила - 61 день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача склало 894,63 грн = (26705,16 грн + 27867,25 грн) / 61 день.

Визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, суд бере до уваги дату, коли компенсація відпустки УБД повинна була бути сплачена - 17.07.2024 та датою фактичної сплати - 16.08.2024, та становить 31 день.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за 31 календарний день становить 27733,53 грн (894,63 грн х 31 день).

Суд зазначає, що розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві, відповідає розрахунку, здійсненому судом, з огляду на що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є:

1) нарахування сум належних працівникові при звільнені;

2) незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Відповідачем зазначено, що незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Крім того, відповідач зазначає, що в даній справі позивач посилається на те, що при звільненні 17.07.2024 з ним не було проведено остаточний розрахунок, при цьому незгоди з нарахованими сумами позивачем не висловлюється.

З цього приводу суд зазначає, що представником позивача 19.07.2024 було скеровано запит до Військової частини НОМЕР_1 про надання інформації про виплату компенсації відпустки.

Листом від 26.08.2024 №40/17/12-9562 відповідачем було надано відповідь на адвокатський запит, з якої встановлено, що у липні 2024 позивачу було нараховано компенсацію відпустки учасника бойових дій у сумі 12444,25 грн, які були виплачені 16.08.2024 (а.с.14).

Отже, як встановлено судом, позивачем в особі його представника 19.07.2024 було вчинено активні дії у вигляді подання адвокатського запиту, а саме, через два дні після його виключення зі списків особового складу військової частини, яке відбулось 17.07.2024, без очевидного затягування, про яке зазначає відповідач.

Враховуючи викладене, суд не приймає вказані доводи представника відповідача.

Також, представник відповідача зазначає, що жодного порушення вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 №200 відповідачем допущено не було, оскільки позивача було звільнено вже після виплати грошового забезпечення у липні 2024 року, тому остаточний розрахунок з ним мав бути проведений до 20 числа серпня 2024 року.

Відповідно до п. 12 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 №200 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв`язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо.

Як встановлено судом, позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.07.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2024 №187, тобто до 20 числа місяця, про яке йдеться у вказаній Інструкції.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Оскільки спеціальним законодавством не передбачено іншого саме для випадку обчислення середнього заробітку у цілях застосування ст.117 КЗпП України, то саме норми згаданого акту законодавства підлягають поширенню на спірні правовідносини.

Отже, суд приходить до висновку, що подія несвоєчасного розрахунку при звільненні має місце у спірних правовідносинах, оскільки публічна військова служба заявника була припинена - 17.07.2024, а відповідний платіж був проведений відповідачем - 16.08.2024. Тривалість затримки у розрахунку при звільненні за період 17.07.2024 по 16.08.2024 складає 31 день.

З огляду на викладене, суд не приймає вказані доводи відповідача щодо відсутності порушення у бездіяльності останнього.

Щодо витребуваних ухвалою судді від 19.11.2024 документів, суд зазначає таке.

Представником відповідача було подано до суду довідку фінансового відділення №1411 від 09.12.2024 про виплачене грошове забезпечення позивачу (а.с.52).

Суд, дослідивши вказану довідку, зазначає, що остання містить в собі відомості щодо місяців - червень та липень 2024, однак, як вже було зазначено судом, для розрахунку середнього заробітку береться два місяці перед звільненням.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2024 №187 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.07.2024, водночас довідка містить відомості за один місяць перед звільненням (червень) та безпосередньо місяць, у якому позивача було виключено зі списків особового складу військової частини (липень).

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до наданої представником відповідача довідки, з огляду на що не приймає її до уваги.

Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27 733,53 грн.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 27 733,53 грн (двадцять сім тисяч сімсот тридцять три гривні 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН