Рішення

від 27.01.2025 по справі 520/31609/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. № 520/31609/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Хмельницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2024/000246/2 від 25.10.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000727 від 25.10.2024.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Ухвалою судді від 22.11.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000246/2 від 25.10.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000727 від 25.10.2024 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Відповідачем зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів у митного органу виникли сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення митної вартості, оскільки заявлений рівень митної вартості був значно нижчий, ніж рівень митної вартості подібних товарів того ж виробника та торгівельної марки. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки в період з 30.12.2024 по 12.01.2025 включно та з 14.01.2025 по 21.01.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Між ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» (Покупець) та ADBA OTOMOTIV SAN. ve TIC. LTD. STI. (Продавець) було укладено Контракт № 2 від 02.09.2022. (а.с. 63-66)

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 2 Продавець поставляє Покупцю запасні частини до вантажних автомобілів.

Кількість, асортимент, ціна, вартість і термін поставки кожної партії Товару зазначається в окремих інвойсах, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.3. Контракту).

Згідно п. 2.1. Контракту ціна за Товар, який поставляється згідно даного Контракту, визначається в доларах США і включає в себе вартість упаковки, маркування та завантаження.

Відповідно до п. 3.2 Контракту Покупець сплачує передплату в розмірі 50 %.

Крім того, в п. 3.2 Контракту зазначено, що Покупець сплачує залишок - 50% від вартості товару за 2 (два) дні до дати завантаження товару.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 до Контракту № 2 Покупець здійснює оплату прямим банківським перерахунком на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну партію товару згідно проформи інвойс наступним чином: передплата у розмірі 50% та залишок 50% - за 2 (два) дні до дати відвантаження Товару. Постачальник зобов`язаний повідомити дату відвантаження товару. (а.с. 58-59)

У п. 4.1 Контракту № 2 Продавець поставляє товар окремими узгодженими партіями. Умови поставки визначаються згідно Інкотермс-2010 (Exworks Bursa, Turkey), які вказується в Інвойсах.

Сторони в Додатковій угоді № 1 від 03.04.2023 до Контракту № 2 погодили, що Продавець поставляє товар окремими узгодженими партіями на умовах FCA-Bursa, Turkey згідно Інкотермс-2010.

Позивачем було подано до Хмельницької митниці Держмитслужби митну декларацію №24UA400040026971U7.

За результатом обробки митної декларації відповідачем було складено повідомлення №896898 від 24.10.2024, в якому зазначено про необхідність подання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості.

У відповідь на вказане повідомлення позивачем були надані пояснення та відповідні документи. (а.с. 53-54)

У поясненнях позивач зазначив, зокрема, що ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» було здійснено 100% оплату вартості товару, який проходить митне оформлення, на підтвердження чого позивач надав до митного органу платіжні інструкції та банківські виписки.

Також, позивачем було надано до митного органу інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, документи, що підтверджують надання транспортних послуг.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000246/2 від 25.10.2024. (а.с. 67-69)

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000727 від 25.10.2024. (а.с. 61-62)

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000246/2 від 25.10.2024, яким збільшено вартість за одиницю Товару № 2 до 4,2300 USD, загальна сума 32 618 USD, та збільшено вартість за одиницю Товару № 3 до 6,1500 USD, загальна сума 18 497,97 USD, зазначено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ, містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарі, а саме:

- заявлений рівень митної вартості товарів №2 та №3, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- визначені пунктом 4 зовнішньоекономічного контракту умови поставки (EXW) не відповідають заявленим умовам поставки (FCA);

- до митного оформлення не надано договір (№ 10/01-Л2 від 10.01.2022), на який здійснено посилання у рахунку на оплату;

- п. 3.1.7 Договору на надання експедиційних послуг передбачено, що замовник, тобто покупець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити завантаження, вивантаження транспортного засобу, що не відповідає пункту 2.1 контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення, не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарнотранспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, не включеної до митної вартості. При цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди;

- подані до митного оформлення пакувальні листи, рахунки-проформи, рахунки-фактури містять ознаки підробки в частині підпису та печатки продавця;

- у митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, транспортні витрати з місця відвантаження в Туреччині (Бурса) до кордону України (м/п. Порубне), як такі, що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару становлять 96 000 грн. при відстані перевезення 1293 км та від місця перетину митного кордону України до с. Білогородка (Бучанський район, Київська область), як такі, що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 48 000 грн. при відстані перевезення 544 км. Отже, тариф на перевезення товару до кордону України складає 74,25 грн. за 1 км., а після кордону України 88,24 грн. за 1 км;

- банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів.

Також, у рішенні зазначено, що в митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, оскільки тариф на перевезення товару до кордону України складає 74,25 грн. за 1 км., а після кордону України 88,24 грн. за 1 км. Окрім цього, подані до митного оформлення документи не містять числових значень інших складових митної вартості, які визначні частиною 10 статті 58 МКУ, зокрема: завантаження, перевезення та експедиційних послуг; комісійної та брокерської винагороди. Джерелом числового значення митної вартості товару №2 є МД від 24.09.2024 №24UA500080010784U0 (рівень митної вартості 4,23 дол. США/кг).

Джерелом числового значення митної вартості товару №№3 - є МД від 09.08.2024 №24UA500080009452U8 (рівень митної вартості 6,15 дол. США/кг), згідно з якими здійснено митне оформлення таких же товарів за рівнем митної вартості, зазначеної у графі 30 даного рішення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що митним органом при здійсненні перевірки митної вартості було виявлено наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних товарів та значно нижчий рівень задекларованої вартості товару, що було підставою для поглибленої перевірки поданих позивачем документів та запиту додаткових документів у декларанта.

В оскаржуваному в даній справі рішенні про коригування митної вартості зазначено наступні підстави для прийняття оскаржуваного рішення:

- документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять, розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарі;

- заявлений рівень митної вартості товарів №2 та №3, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- визначені пунктом 4 зовнішньоекономічного контракту умови поставки (EXW) не відповідають заявленим умовам поставки (FCA);

- до митного оформлення не надано договір (№ 10/01-Л2 від 10.01.2022), на який здійснено посилання у рахунку на оплату;

- п. 3.1.7 Договору на надання експедиційних послуг передбачено, що замовник, тобто покупець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити завантаження, вивантаження транспортного засобу, що не відповідає пункту 2.1 контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення, не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, не включеної до митної вартості. При цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди;

- подані до митного оформлення пакувальні листи, рахунки-проформи, рахунки-фактури містять ознаки підробки в частині підпису та печатки продавця;

- у митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, транспортні витрати з місця відвантаження в Туреччині (Бурса) до кордону України (м/п. Порубне), як такі, що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару становлять 96 000 грн. при відстані перевезення 1293 км та від місця перетину митного кордону України до с. Білогородка (Бучанський район, Київська область), як такі, що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 48 000 грн. при відстані перевезення 544 км. Отже, тариф на перевезення товару до кордону України складає 74,25 грн. за 1 км., а після кордону України 88,24 грн. за 1 км;

- банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів.

Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення є рекомендацією, обов`язковою до виконання посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Хмельницької митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Більш того, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо доводів відповідача про те, що визначені пунктом 4 зовнішньоекономічного контракту умови поставки (EXW) не відповідають заявленим умовам поставки (FCA), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами контракту було підписано додаткову угоду до Контракту № 2 від 02.09.2022, згідно якої підпункт 4.1. викладено в наступній редакції (мовою оригіналу): "Продавец поставляет Товар отдельными согласоваными партиями. Условия поставки в интерпретации Инкотермс-2010 FCA Bursa, Turkey." (а.с. 58)

Так, заявлені умови поставки (FCA) відповідають умовам, визначеним в укладеному між сторонами Контракті (з урахуванням додаткової угоди).

Отже, твердження митного органу щодо невідповідності умов поставки є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що до митного органу позивачем не надано договір (№ 10/01-Л2 від 10.01.2022), на який здійснено посилання у рахунку на оплату суд зазначає, що, за доводами позивача, такий договір було надано до митного оформлення та такий договір міститься в переліку документів в Картці відмови № UA400040/2024/000727, які були досліджені митним органом при прийнятті спірного рішення, під номером 01/01-Л2 від 01.01.2024. При цьому, позивач зазначив, що в рахунку на оплату експедитором було допущено помилку та зазначено попередньо укладений між сторонами договір; вказана помилка була виправлена, та надано новий рахунок із зазначенням правильного номеру Договору.

Зазначених доводів позивача відповідачем не спростовано.

Щодо доводів відповідача про те, що пунктом 3.1.7 Договору на надання експедиційних послуг передбачено, що замовник, тобто покупець, зобов`язаний за власний рахунок забезпечити завантаження, вивантаження транспортного засобу, що не відповідає пункту 2.1 контракту, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що покупцем товару, митне оформлення якого є предметом розгляду даної справи, є позивач - ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА". У ціну товару, згідно контракту, включено вартість навантаження вантажу, тобто така вартість сплачена позивачем. У рамках договору про надання експедиційних послуг замовником виступає також позивач - ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА", отже відсутня будь-яка невідповідність у тому, що п. 3.1.7. цього договору передбачено, що завантаження вантажу здійснюється за свій рахунок замовником, тобто ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА", оскільки позивачем вже сплачено вартість навантаження в ціні придбаного товару.

Також, суд зазначає, що згідно з основними правилами міжнародних перевезень Інкотермс-2000 на умовах поставки FCA (Free Carrier) визначено, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Крім того, за умовами поставки Інкотермс FCA саме до обов`язків покупця є завантаження товару на транспорт перевізника, тому жодні розбіжності відсутні, а навантаження товар та його перевезення здійснювалось за умовами укладених позивачем договорів.

Враховуючи, що складське приміщення, з якого відбувалось відвантаження товару, належить продавцю, а умовами зовнішньоекономічного контракту обрано місце поставки Bursa, то саме на продавця покладено витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт, а тому й витрати за навантаження- розвантаження покладаються на продавця.

Крім того, виходячи з умов укладених між сторонами угод, завантаження товару включається в ціну товару, тобто ціна завантаження не відокремлюється, а тому вартість навантаження окремо не додається до вартості товару та послуг з перевезення, а тому вказана обставина не впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Отже, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи відповідача.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення, не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що, за доводами відповідача, свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, не включеної до митної вартості, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 3.2.3. Договору №01/01-Л2 від 01.01.2024 на надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом експедитор зобов`язаний для організації перевезення вантажу в інтересах замовника від свого імені укладати договори та заявки на здійснення перевезення з перевізником.

CMR міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Тому, на виконання умов договору експедитор організував перевезення, та саме ним була надана інформація про вартість перевезення.

Але вказане не виключає можливість та навіть зобов`язує укласти договір саме з перевізником, з метою виконання умов договору з позивачем.

Так, задекларована вартість перевезення відповідає розміру, вказаному в рахунку на перевезення та довідці про транспортні витрати.

У даному випадку має місце організація перевезення вантажу, яка була надана позивачу, про що свідчить СМR від 11.03.2024, що в свою чергу не може свідчити про відсутність чи не підтвердження транспортних витрат (винагороди експедитора).

Отже, суд не приймає доводи відповідача до уваги.

Щодо доводів відповідача про те, що банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, суд зазначає, що зазначені доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем було подано до митного органу платіжні інструкції з відміткою банку. Крім того, позивачем митному органу було надано виписки з банківського рахунку, яка відображає та підтверджує банківські операції, що зазначені в платіжних інструкціях. Також, позивачем були надані бухгалтерські документи, зокрема, оборотно-сальдову відомість, яка належним чином відображає зазначені операції.

Отже, доводи відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості позивачем не заперечуються.

Однак, відповідачем не зазначено, яких саме об`єктивних, документально підтверджених даних було недостатньо у поданих до митного оформлення документах.

Щодо доводів відповідача, викладених у спірному в даній справі рішенні стосовно непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000246/2 від 25.10.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000727 від 25.10.2024, прийняті Хмельницькою митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА".

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 4 844,80 грн, оскільки позовна заява була подана через систему "Електронний суд".

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 4 844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" (вул. Слов`янська, буд. 8, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 36456783) до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Пілотська, буд. 2, м. Хмельницький, 29010, ЄДРПОУ 43997560) про скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000246/2 від 25.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000727 від 25.10.2024, прийняті Хмельницькою митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА" за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН