Рішення

від 27.01.2025 по справі 520/1959/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. №520/1959/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, смт Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

визнати противоправними дії Краснокутської селищної ради Харківської області (ЄДРПОУ 04397359) з приводу відмови виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельної частки (пай) серія ХР № 0229959, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати Краснокутську селищну раду Харківської області (ЄДРПОУ 04397359) виділити ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву Мурафського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради, у разі неможливості виділити земельну частку (пай) із земель Мурафського старостинського округу, виділити земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву Краснокутської селищної ради Харківської області.

В обґрунтування позову зазначила, що 21.09.2023 р. року позивач звернулась до Краснокутської селищної ради з заявою про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області. Однак, Краснокутською селищною радою позивачу було відмовлено в задоволенні її законних вимог. Вважаючи, що її право приватної власності порушено, звернулася до суду із вказаними вище позовними вимогами.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Адміністративний позов було направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку документа в електронний кабінет.

Відповідач скористався правом подання до суду відзиву на позов, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 зверталася до селищної ради з заявами про виділення земельної ділянки (пая) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959, яка визнала право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , згідно рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року справа № 627/1293/18. Зазначає, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП «Мурафське» серія ХР № 0229959 зареєстрований 14 січня 1999 року, вже після смерті ОСОБА_2 . Вказує, що померла ОСОБА_2 не приймала участь у розподілі земельних ділянок, а отже залишилося право на невитребувану земельну ділянку, яка не була виділена в натурі (на місцевості). Також зазначає, що посадові особи селищної ради у свої відповідях вказували, що не витребувані земельні частки (паї) за рахунок земель реформованого КСП «Мурафське» відсутні. Посилається на те, що оскільки не витребувані земельні частки (паї) за рахунок земель реформованого КСП «Мурафське» відсутні, селищна рада може надати земельну ділянку за рахунок земель запасу комунальної власності, але на період дії правового режиму воєнного стану не має правових підстав. Зазначає, шо Краснокутська селищна рада не приймала рішення на сесії про відмову у виділенні земельних часток (паїв) у натурі, а надавала відповіді, а отже не здійснювала протиправних дій з приводу відмови у виділенні земельної ділянки в натурі на місцевості на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959, як зазначає у позові ОСОБА_1 . Крім того зазначає, що не є публічно-правовим спір між органом місцевого самоврядування як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялося.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в 1997 році Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі рішення Кpаcнокутської райдержадміністрації від 20 серпня 1997 року № 613 ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Мурафського КСП розміром 4.50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) .

01 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Краснокутського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`є ю з ОСОБА_2 та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2

04 квітня 2019 року рішенням Краснокутського районного суду Харківської області встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла. 07.01.1999 р. проживали однією сім`єю з 1993 року по 07.01.1999 рік. Також, цим рішенням визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 в порядку спадкування задоволено. В цьому ж судовому рішенні зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 . виданим 11.01.1999 р. Мурафською сільською радою Краснокутського району Харківської області.

В 2022 році позивач звернулась до Мурафського старостинського округу апарата Краснокутської селищної ради з заявою про виділення земельної ділянки (пая), однак листом № 24-01-15/2348 від 05.08.2022 р. їй було відмовлено в виділенні земельної ділянки (пая) у зв`язку з відсутністю земельних ділянок та рекомендовано звернутись до Краснокутської селищної ради.

14 серпня 2022 року позивач звернулась до Краснокутської селищної ради із заявою про виділення земельної ділянки (пая) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області, однак їй було відмовлено в виділенні земельної частки (пая).

В 2023 році позивач звернулась Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з запитом про надання копій документів.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області Б-207/0/11-216/21-23 від 10.08.2023 р., у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-18-00-000700, який видано Мурафському колективному сільськогосподарському підприємству, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 29.10.1997 року за № 11, ОСОБА_2 зазначена під № 959. Однак, в проекті організації території земельних часток (паїв) на землях колективної власності КСП «Мурафське» Краснокутського району Харківської області та технічній документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю, ім`я ОСОБА_2 відсутнє.

18.09.2023 року Позивач звернулась до Мурафського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради з заявою про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області.

Однак, Мурафським старостинським округом апарату Краснокутської селищної ради позивачу було відмовлено в задоволенні її вимог.

21.09.2023 року позивач звернулася до Краснокутської селищної ради з заявою про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області.

Листом Краснокутської селищної ради № Б-877/01-33 від 06.10.2023 р. позивачу повідомлено наступне:

«Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цим: комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державної адміністрацією.

Невитребувані земельні частки (паї) за рахунок земель реформованого КС1 «Мурафське» відсутні.

Зазначаємо, що під час дії воєнного стану в Україні безоплатна передач земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5 п. 27 розділу X Земельної кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконаленні законодавства щодо охорони земель»)».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельної частки (пай), позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 14 Основного Закону визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини 2 та 3 статті 25 ЗК).

У свою чергу, частинами третьою-п`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV (далі - Закону № 899-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, окрім інших, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Статтею 5 Закону № 899-IV передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (стаття 3 Закону № 899-IV).

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 Закону № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 затверджено «Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» (далі - Порядок № 122). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктами 2, 3 Порядку № 122 передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно зі статтею 22 Закону № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації);

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Статтею 49-1 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами першою, п`ятою статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою, четвертою статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Аналіз цих законодавчих норм свідчить, що органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП чи за рахунок земель запасу чи резервного фонду комунальної власності.

В межах спірних правовідносин, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскільки не витребувані земельні частки (паї) за рахунок земель реформованого КСП «Мурафське» відсутні, селищна рада може надати земельну ділянку за рахунок земель запасу комунальної власності, але на період дії правового режиму воєнного стану не має правових підстав.

Надаючи оцінку цим доводам відповідача, суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією ворога проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти по сьогоднішній день.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і на цей час на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Також суд враховує те, що Законом України від 19.10.2022 № 2698-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель, внесено зміни до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України який станом на теперішній час передбачає, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації окрім передбачених п.п. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України випадків.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем фактично не заперечується право позивача на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель запасу комунальної власності. Разом з тим, відповідач посилається на те, що це право не може бути реалізоване через відсутність у відповідача правових підстав, у зв`язку із введенням на території України правового режиму воєнного стану.

Тобто, відповідач вважає, що зазначена вище заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у виділенні земельної частки (паю) із земель запасу чи резерву Краснокутської селищної ради Харківської області в період дії воєнного стану.

В свою чергу, 21.09.2023 року позивач звернулася до Краснокутської селищної ради з заявою (а не із зверненням) про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області.

Суд зазначає, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, в той час як заяву позивача було розглянуто на надано відповідь у формі листа № Б-877/01-33 від 06.10.2023 р., що не відповідає приписам ст. 3 Закону № 899-IV.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду 25.03.2020 р. у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Отже, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 800/304/17 від 27.02.2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області, відповідачем не прийнято відповідного рішення про задоволення такої заяви чи про відмову в її задоволенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області щодо неналежного розгляду заяви та не прийняття відповідного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 р. про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у обраний судом спосіб.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, смт Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2023 року та не прийняття відповідного рішення.

Зобов`язати Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 р. про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0229959 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, смт Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень) 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко