Рішення

від 27.01.2025 по справі 600/7172/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р. м. Чернівці справа № 600/7172/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення щодо корегування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звернулось до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000320/2 від 25.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000332/2 від 31.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000334/2 від 31.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000335/2 від 31.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000333/2 від 31.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000337/2 від 31.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000336/2 від 31.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару "сіль в асортименті" за митними деклараціями № 23 UA408020045456U0, № 23 UA408020046561U0, № 23UA 408020046563U8, № 23UA408020046564U7, № 23UA408020046562U9, №23UA408020046541U0 та №23UA408020046576U0, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару митному органу надано документи, які підтверджують митну вартість товару та містять, з точки зору позивача, об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Натомість, митним органом відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю, в результаті чого прийнято оскаржувані рішення.

На думку позивача, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не обґрунтовано у чому саме полягають виявлені ним розбіжності в поданих для митного оформлення документах, та який вони мають вплив на правильність визначення митної вартості, що передбачено ч.3 ст.53 МК України; які саме складові митної вартості не підтверджені документально. Позивач вважає оскаржувані рішення незаконними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства, а викладені у них обставини та підстави порушення митних правил не відповідають дійсності, відтак вважає, що відповідач протиправно здійснив коригування заявленої митної вартості товару та визначив таку вартість за резервним методом.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому проти задоволення даного позову заперечив. Посилаючись на положення Митного кодексу України, вказував, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення. Зазначив, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджували числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а додатково подані документи не спростовували такі розбіжності та невідповідності. У зв`язку з цим відповідач зазначив про те, що митний орган не вбачав за можливе визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору) та визначив митну вартість за резервним методом.

Надавши пояснення щодо обставин спірних відносин, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості прийнятих щодо позивача митним органом рішень. У зв`язку з наведеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15.03.2023 року між ПП "Віктор-Ком Імпекс" (позивач, Покупець за контрактом) та SEREROM SRL (Продавець за контрактом) та укладено Договір купівлі-продажу №187 (реєстраційний номер №1694/15.03.2023 р.). Предметом вказаного договору є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія (а.с.23-32).

Згідно п.8.4 Договору документи, що додаються до доставки товару: рахунок-фактура, CRM, митна декларація, сертифікат якості, сертифікат походження.

Відповідно до Договору та його додатків, зокрема, №6 та №7 сторони домовились про купівлю-продаж солі в асортименті та по ціні в євро, зазначених в додатках. Так, зокрема, сіль придатна для споживання людьми кам`яна, рекристалізована, екстра, не йодована, розфасована в мішки 25 кг., на момент відправки вантажу становить 155 євро за тонну (відповідно до додатку №7), сіль кам`яна, рекристалізована, екстра, не йодована, розфасована в біг-беги, на момент відправки вантажу становить 140 євро за тонну (відповідно до договору), сіль промислова помол 0-4 мм., насипом, на момент відправки вантажу становить 60 євро за тонну (відповідно до договору), сіль придатна для споживання людьми кам`яна, рекристалізована, екстра, не йодована, розфасована в мішки 25 кг., на момент відправки вантажу становить 170 євро за тонну (відповідно до додатку №6), сіль промислова помол 0-4 мм., в мішках біг-беги, на момент відправки вантажу становить 90 євро за тонну.

На виконання умов Договору №187 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме:

- на загальну суму 1500,00 євро (7406,55 RON), згідно інвойсу FESAR №1858 від 24.07.2023 (а.с.35);

- на загальну суму 1500,00 євро (7386,75 RON), згідно інвойсу FESAR №1862 від 25.07.2023 (а.с.47);

- на загальну суму 1524,00 євро (7504,94 RON), згідно інвойсу FESAR №1863 від 25.07.2023 (а.с.71);

- на загальну суму 1503,00 євро (7394,46 RON), згідно інвойсу FESAR №1871 від 26.07.2023 (а.с.59);

- на загальну суму 1503,00 євро (7394,46 RON), згідно інвойсу FESAR №1872 від 26.07.2023 (а.с.83);

- на загальну суму 2760,00 євро (13602,66 RON), згідно інвойсу FESAR №1875 від 28.07.2023 (а.с.96);

- на загальну суму 3555,20 євро (16536,11 RON), згідно інвойсу FESAR №1878 від 28.07.2023 (а.с.109).

З метою митного оформлення вищевказаного товару позивачем подано до відповідача митні декларації: №23UA408020045456U0 від 25.07.2023 року, №23UA408020046561U0 від 31.07.2023 року, №23UA408020046563U8 від 31.07.2023 року, №23UA408020046564U7 від 31.07.2023 року, №23UA408020046562U9 від 31.07.2023 року, №23UA408020046541U0 від 31.07.2023 року та №23UA408020046576U0 від 31.07.2023 року (а.с.33, 46, 58, 70, 82, 94, 107).

Згідно наведених вище митних декларацій заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.

За результатами розгляду митних декларацій та доданих до них документів, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000320/2 від 25.07.2023; №UA408000/2023/000332/2 від 31.07.2023; №UA408000/2023/000334/2 від 31.07.2023; №UA408000/2023/000335/2 від 31.07.2023; №UA408000/2023/000333/2 від 31.07.2023; №UA408000/2023/000337/2 від 31.07.2023; №UA408000/2023/000336/2 від 31.07.2023 (а.с.43, 55, 67, 79, 91, 104, 114).

Згідно рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нові митні декларації за ціною товару, яка зазначена в рішеннях про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішеннях митний орган зазначає ч.3 ст.53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, згідно рішення про коригування митної вартості №UА408000/2023/000320/2 від 25.07.2023 щодо митної декларації від 25.07.2023 №23UA408020045456U0 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

- в р.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 р. ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи. У проформі відомостей щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оплати не надано;

-згідно інвойсу від 24.07.2023 № FESAR 1858 зазначено суму у румунській валюті 7406,55 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 24.07.2023 №23ROCJ1800E0078177 зазначено суму 7444,1 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000332/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації 31.07.2023 №23UA408020046561U0 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в p.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 р. №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 р. ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи. У проформі відомостей щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оплати не надано;

-згідно інвойсу від 24.07.2023 № FESAR 1858 зазначено суму у румунській валюті 7386,75 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2023 №23ROCJ1800E0073820 зазначено суму 7444,1 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-згідно відомостей у гр.16 CMR від 25.07.2023 №А 697808, перевізником товару є Р.Е. HRYHORYK V.I. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок від 26.07.2023 №183 та довідка про транспортні витрати від 26.07.2023 №8 також від ФОП ОСОБА_1 , але в довідці зазначено відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг. При цьому, загальна сума співпадає з сумою, на яку виставлений рахунок. Роз`яснень з цього приводу не надано;

-згідно довідки про транспортні витрати від 26.07.2023 б/н до митної вартості додано транспортно-експедиційні витрати в сумі 12500,00 грн., по іноземній території. При цьому, рахунок від 26.07,2023 №183 виставлений на загальну суму 25000,00 грн. без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних витрат.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000334/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації від 31.07.2023 №23UA408020046563U8 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в р.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023р. №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023р. ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи. У проформі відомостей щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оплати не надано;

-згідно інвойсу від 26.07.2023 №FESAR 1871 зазначено суму у румунській валюті 7394,46 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2023 №23ROCJ1800E0074220 зазначено суму 7458,9 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-згідно відомостей у гр.16 CMR від 26.07.2023 №А697848, перевізником товару є Р.Е. HRYHORYK V.I. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок від 26.07.2023 №182 та довідка про транспортні витрати від 26.07.2023 №9 також від ФОП ОСОБА_1 , але в довідці зазначено відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг. При цьому, загальна сума співпадає з сумою, на яку виставлений рахунок. Роз`яснень з цього приводу не надано;

-згідно довідки про транспортні витрати від 26.07.2023 №9 до митної вартості додано транспортно-експедиційні витрати в сумі 12500,00 грн., по іноземній території. При цьому, рахунок від 26.07.2023 №182 виставлений на загальну суму 25000,00 грн. без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних витрат.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000335/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації від 31.07.2023 №23UA408020046564U7 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в p.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 р. ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи. У проформі відомостей щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оплати не надано;

-згідно інвойсу від 25.07.2023 №FESAR 1863 зазначено суму у румунській валюті 7504,94 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2023 №23ROCJ1800E0074246 зазначено суму 7563,2 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-згідно відомостей у гр.16 CMR від 25.07.2023 №А 272616, перевізником товару є Р.Е. HRYHORYK V.I. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок від 26.07.2023 №181 та довідка про транспортні витрати від 26.07.2023 №7 також від ФОП ОСОБА_1 , але в довідці зазначено відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг. При цьому, загальна сума співпадає з сумою, на яку виставлений рахунок. Роз`яснень з цього приводу не надано;

- згідно довідки про транспортні витрати від 26.07.2023 №7 до митної вартості додано транспортно-експедиційні витрати в сумі 12500,00 грн., по іноземній території. При цьому, рахунок від 26.07.2023 №181 виставлений на загальну суму 25000,00 грн. без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних витрат.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000333/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації від 31.07.2023 №23UA408020046562U9 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в p.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано;

-згідно інвойсу від 26.07.2023 №FESAR 1872 зазначено суму у румунській валюті 7394,46 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 29.07.2023 №23ROCJ1800E0066497 зазначено суму 7458,9 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-згідно відомостей у гр.16 CMR від 26.07.2023 №А 002601, перевізником товару є Р.Е. HRYHORYK V.I. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок від 26.07.2023 №184 та довідка про транспортні витрати від 26.07.2023 №10 також від ФОП ОСОБА_2 , але в довідці зазначено відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг. При цьому, загальна сума співпадає з сумою, на яку виставлений рахунок. Роз`яснень з цього приводу не надано;

-згідно довідки про транспортні витрати від 26.07,2023 №10 до митної вартості додано транспортно-експедиційні витрати в сумі 12500,00 грн., по іноземній території. При цьому, рахунок від 26.07.2023 №184 виставлений на загальну суму 25000,00 грн. без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних витрат.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000337/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації від 31.07.2023 №23UA408020046541U0 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в p.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано;

-згідно інвойсу від 28.07.2023 № FESAR 1875 зазначено суму у румунській валюті 13606,66 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 28.07.2023 №23ROCJ1800E0066280 зазначено суму 13697,1 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-рахунок-фактура від 28.07.2023 №30625, виставлений ФОП ОСОБА_3 , містить відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, при цьому довідка про транспортні витрати 28.07.2023 №30625, яка також виставлена ФОП ОСОБА_3 містить відомості про вартість транспортних витрат. При цьому суми співпадають. Інших документів для підтвердження транспортних витрат та роз`яснень з цього приводу не надано.

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000336/2 від 31.07.2023 щодо митної декларації від 31.07.2023 №23UA408020046576U0 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

-в p.VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

-відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано;

-згідно інвойсу від 28.07.2023 № FESAR 1878 зазначено суму у румунській валюті 16536,11 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 29.07.2023 №23ROCJ1800E0066497 зазначено суму 16650,8 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;

-відповідно до Графи 31 поданої до митного оформлення митної декларації зазначено «Сіль кам`яна, рекристалізована, екстра, не йодована, розфасована в біг-беги», а відповідно до поданого до митного оформлення Інвойсу від 28.07.2023 №FESAR 1878 зазначено «сіль рекристалізована, екстра добра не йодована», роз`яснень з цього приводу не надано;

-для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію від 28.07.2023 №1. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

З огляду на вищевказане, митний орган у рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що ч.3 ст. 53 МК України та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Також, відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

Декларантом додатково подано листи про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст. 53 МК України.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару:

- за МД №23UA408020045456U0, №23UA408020046561U0, №23UA408020046563U8, №23UA408020046564U7, №23UA408020046562U9, №23UA408020046576U0 (Товару 1) - взято митну вартість товару згідно МД №UA408020/2023/026429 від 20.04.2023 «Sare industriala Big Bags - 22,3 т. Сіль технічна (промислова), призначена для промислового використання. Вміст хлориду натрію min. 96%. Не для споживання людьми. TM - SC SAREROM SRL. Виробник - SC SAREROM SRL. Країна виробництва - RO», рівень митної вартості 0,25 дол. США/кг (за курсом на 31.07.2023 - 0,2271 евро/кг);

- за МД №23UA408020046541U0 та №23UA408020046576U0 (Товару 2) взято митну вартість товару згідно МД №UA305110/2023/6186 від 17.05.2023 «Сіль харчова, придатна для споживання людьми (вміст NaCl-99,6%), упакована в поліетиленові пакети по 25 кг - 22000 кг - 880 мішків на 22 дерев, піддонах. Виробник: SAREROM SRL. Торговельна марка: SAREROM. Країна походження: Румунія», рівень митної вартості 0,251 USD/кг (за курсом на 31.07.2023 - 0,2280 євро/кг).

Не погоджуючись із зазначеними вище рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 статті 52 МК України).

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За приписами пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частини 5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У відповідності до частини 6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд із цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Однак, суд вважає, що у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (частина 3 статті 53 МК України).

Так, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У свою чергу, за результатами розгляду митних декларацій позивача митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно яких визначив митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із тим, що подані декларантом до митного оформлення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та документально не підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки виграш на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та SEREROM SRL укладено Договір купівлі-продажу №187 від 15.03.2023 року, предметом якого є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія. Згідно п.8.4 Договору документи, що додаються до доставки товару: рахунок-фактура, CRM, митна декларація, сертифікат якості, сертифікат походження.

Відповідно до умов Договору та його додатків, сторони домовились про купівлю-продаж солі в асортименті та по ціні в євро, зазначених в додатках. На виконання умов Договору №187 Продавцем був поставлений товар Покупцю, згідно інвойсів FESAR №1858 від 24.07.2023, FESAR №1862 від 25.07.2023, FESAR №1863 від 25.07.2023, FESAR №1871 від 26.07.2023, FESAR №1872 від 26.07.2023, FESAR №1875 від 28.07.2023, FESAR №1878 від 28.07.2023.

З матеріалів справи вбачається, що Компанією SEREROM SRL виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) до Інвойсу №752 від 24.07.2023 на загальну суму 7,800євро. Позивачем було сплачено на рахунок покупця кошти, що підтверджується платіжними інструкціями, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою ст.14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.

Відповідно до договору купівлі-продажу №187/15.03.2023р. загальна вартість контракту складається з вартості кожної поставки. Ціна в розбивці за асортиментами товарів є зазначена в додатках до цього договору. Валюта платежу та договору - євро. Вартість контракту 1000000,00 євро (розділ 5 договору).

Ціна буде сплачена Покупцем Продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи (п. 6.1 Договору).

Суд, звертає увагу, що банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Такого висновку дійшов Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі №809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890, який в силу частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що оплата товару на суму, зазначену в інвойсах, частково відбувалась відповідно до рахунку-проформи №752 від 24.07.2023 року, рахунку-проформи №755 від 27.07.2023, рахунку-проформи №756 від 27.07.2023, та підтверджується платіжними інструкціями №237JBKLN7 від 26.07.2023р., №238JBKLN7 від 27.07.2023р., №239JBKLN7 від 28.07.2023р.

У зазначених платіжних документах у графі "призначення платежу" зазначено контракт №187 від 15.03.2023, що в свою чергу відповідає номеру контракту укладеному між позивачем та компанією SEREROM SRL, а також рахунки-проформи №752 від 24.07.2023 року, №755 від 27.07.2023, №756 від 27.07.2023.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

З матеріалів справи слідує, що декларантом до кожної митної декларації надано повний та достовірний пакет документів, необхідний для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а саме:

- до МД №23UA408020045456U0 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1858 від 24.07.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 752 від 24.07.2023; автотранспортна накладна б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД №23UA408020046561U0 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1862 від 25.07.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 752 від 24.07.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД №23UA408020046563U8 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1871 від 26.07.2023; пакувальний лист б/н; автотранспортна накладна б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД №23UA408020046564U7 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1863 від 25.07.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД №23UA408020046562U9 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1872 від 26.07.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД №23UA408020046541U0 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1875 від 28.07.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші;

- до МД№23UA408020046576U0 - рахунок-фактура (інвойс) FESAR №1878 від 28.07.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продаж №187 від 15.03.2023; копію митної декларації країни відправлення; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

Стосовно доводів митного органу, наведеного у всіх оскаржуваних рішеннях, щодо того, що згідно інвойсів зазначено суму у румунській валюті, а відповідно до копій митних декларацій країни відправлення зазначено інші суми; що вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Інвойсів вартість товару відповідає всім доданим документам. Дана сума у євро при конвертуванні на румунські леї на дату складання Інвойсу становить вказані суми, оскільки у митних деклараціях країни відправлення зазначена статистична вартість у румунській валюті - леях. Зазначено також курс валют у співвідношенні румунської леї до євро. У графі про вартість товару вказано числове значення євро.

При заповненні митних декларацій суб`єкт повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість, що власне і було зроблено, а тому суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано не врахував при цьому курсову різницю. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням позивачем ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

Курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосуванням декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, тим більше не може впливати на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

З приводу доводів митного органу, відображених у оскаржуваних рішенням про відсутність відомостей про включення до митної вартості ввезених позивачем товарів вартості упаковки та маркування, як складової митної вартості товару, суд зазначає, що у розумінні частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною 10 статті 58 МК України. При цьому, з аналізу ч.10 ст.58 МК України слідує, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням додаються при визначення митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо це витрати, які понесені покупцем.

Судом встановлено, що за умовами договору: Продавець забезпечує належне пакування, щоб захистити товар під час транспортування від місця відправлення до місця призначення; Продавець повинен маркувати упаковку щоб забезпечити обробку товару та рекламу; маркування буде написано румунською мовою та міститиме найменування товару, дата виробництва, вага, місце виробництва, інші елементи.

Отже, продавець і покупець в Договорі чітко узгодили між собою, що вартість тари (упаковки), а також те, що маркування товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті, а тому відомості щодо включення цих складових до митної вартості товарів, як того вимагає ч. 10 ст. 58 МКУ, відсутні.

Відтак, такі зауваження митного органу не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки згідно умов договору продавець доставляє вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Таким чином, фактурна вартість товару в пункті передачі транспортній компанії охоплювала вартість товару з пакуванням та маркуванням.

Щодо зауважень відповідача стосовно умов перевезення, оплати та документального підтвердження транспортних витрат, суд зазначає, що судовим розглядом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення, було надано довідки про транспортно-експедиційні витрати та рахунки. Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача.

Так, на думку суду, надані довідки про транспортно-експедиційні витрати містять посилання на номера автомобіля, що зазначені в пакувальному листі та Інвойсі. У свою чергу, пакувальні листи мають дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 CMR. В CMR від 25.07.2023 А№697808, від 25.07.2023 А№272616, від 26.07.2023 А№697848, від 26.07.2023 А№0002601, від 28.07.2023 А№797708 є посилання на інвойси №1858, 1863, 1871, 1872, 1875 відповідно, сертифікати походження товару форми EUR 1, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/місце завантаження і відвантаження товару. Крім того, рахунки є розрахунково-платіжним документами, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідками про транспортно-експедиційні витрати, який, у свою чергу, є первинним документом.

Згідно з розділом III "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою" Правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599(далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил №599, судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

В свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати та рахунки є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.

Так, в названому рішенні Верховний Суд з-поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є безпідставними.

Окремо, суд відзначає доводи митного органу про включення до митної вартості транспортно-експедиційних витрат по іноземній території, при тому, що в рахунки виставлені загальні суми без розподілу на до/по митній території України, наведені у рішеннях №UA408000/2023/000332/2 від 31.07.2023 щодо МД №23UA408020046561U0 від 31.07.2023, №UA408000/2023/000334/2 від 31.07.2023 щодо МД №23UA408020046563U8 від 31.07.2023, №UA408000/2023/000335/2 від 31.07.2023 щодо МД №23UA408020046564U7 від 31.07.2023, №UA408000/2023/000333/2 від 31.07.2023 щодо МД №23UA408020046562U9 від 31.07.2023.

Судом встановлено, що згідно довідок (зокрема, №7 від 26.07.2023, №8 від 26.07.2023, №9 від 26.07.2023, №10 від 26.07.2023) про транспортні витрати, які були надані позивачем до митних декларацій, транспортні витрати включають всі витрати пов`язані з перевезенням вантажу, в тому числі, транспортування до кордону України та після, а саме по маршруту Кимпія_рузій (Румунія) - п/п Дякове (Україна) - 12500грн, по маршруту п/п Дякове (Україна) - м.Чернівці (Україна) - 12500грн. На підставі ч.10 ст.58 МК України, що передбачає додавання витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, - позивачем понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України включені до митної вартості товару. При цьому, положення МК України не містять вимоги щодо надання декларантом документальних обґрунтувань розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України. Крім того, рахунки на оплату повністю відповідають інформації щодо вартості транспортних витрат, зазначених у довідці в загальному.

Таким чином, розбіжності між вартістю транспортних послуг, зазначених у довідках та рахунках на оплату відсутні.

З приводу зауважень, висловлених митним органом у рішенні про коригування митної вартості №UA408000/2023/000336/2 від 31.07.2023 щодо розбіжності в назві товару, необхідно зазначити, при поданні до митного оформлення пакету документів по МД №23UA408020046576U0 від 31.07.2023, декларантом надано Сертифікат відповідності, який містить детальну інформацію щодо хімічного складу солі та надає вичерпну характеристику товару.

Крім того, суд вважає доречними доводи позивача про те, що Сертифікат аналізу від виробника не відноситься до обов`язкового переліку документів для підтвердження митної вартості товару, а наявність або відсутність деталізації складу товару жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд також вважає необґрунтованими зауваження, висловлені у цьому ж рішенні про калькуляцію №1 від 28.07.2023, надану для підтвердження транспортних витрат та не надання інших документів, у зв`язку з чим виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості.

Так, як вже зазначалось судом вище, ні Правила №599, ані положення МК України не визначають вичерпного переліку документів (виду доказів), якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подана позивачем Калькуляція є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно приписів частини 2 статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування. Відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, то суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 14787,34 грн.

Згідно матеріалів справи позивачем понесено витрати на правову допомогу в сумі 9800,00грн, які він просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9800,00 грн, позивачем надано:

- договір про надання правничої допомоги №35/2023 від 21 вересня 2023 року, укладений між Адвокатом Божеску Г.В.та Приватним підприємством Віктор-Ком Імпекс;

- ордер на надання правової (правничої) допомоги;

- акт прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 21.09. 2023 року;

- квитанцію №22 від 07.11.2023 року, яка фіксує те, що адвокатом отримано гонорар у розмірі 9800грн на підставі договору №35/2023 від 21.09.2023.

З акту прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги сума 9800,00 грн складається з: зустрічі з клієнтом з метою з`ясування обставин справи; за надання консультації з питань практичного застосування норм адміністративного, митного законодавства щодо аналізу правовідносин пов`язаних з оскарженням рішень (пункт 1); ознайомлення з первинними документами (пункт 2); ознайомлення із нормативними документами та судовою практикою з розгляду позовних заяв щодо митного законодавства і врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин, пов`язаних з оскарженням рішення Чернівецької митниці (пункт 3); підготовлення проекту позовної заяви до Чернівецького окружного адміністративного суду (пункт 4).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми законодавства без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Також, необхідно зауважити, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову, перебувають на розгляді аналогічні позовні заяви, предметом яких є оскарження прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості стосовно позивача. Тобто, адвокат під час підготовки всіх наступних позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До подібних висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

Оцінивши обставини цієї справи, надані представником позивача докази у їх сукупності, зважаючи на те, що справи цієї категорії хоч і потребують ретельного вивчення копій всіх документів, однак правова позиція позивача з приводу спірних правовідносин вже напрацьована, відтак, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 5000 грн. Суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000320/2 від 25.07.2023.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000332/2 від 31.07.2023.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000334/2 від 31.07.2023.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000335/2 від 31.07.2023.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000333/2 від 31.07.2023.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000337/2 від 31.07.2023.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000336/2 від 31.07.2023.

9. Стягнути на користь приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі 14787,34 грн. та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (вул. Корнец, 24, с. Йорданешти Чернівецький район Чернівецька область, 60421; код ЄДРПОУ 34864103)

Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023; код ЄДРПОУ 43971359)

Суддя В.О. Кушнір