Рішення

від 24.01.2025 по справі 620/15680/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15680/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування, прийняті відповідачем рішення №12-09/1915 про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.10.2024 та повідомлення №181 від 05.11.2024 про відшкодування надміру виплачених коштів за призначеною та виплаченою допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради рішення № 12-09/1915 і повідомлення № 181 є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки жодних недобросовісних дій для отримання допомоги на проживання позивач не вчиняла, відсутні будь-які неправомірні дії з її боку. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі - Департамент) № 12-09/1915 про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.10.2024 року та повідомлення № 181 від 05 листопада 2024 року прийняті у відповідності та на виконання вимог чинного законодавства, а саме: Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на приживання внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022 № 332; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 № 709 ( далі - Постанова № 709). ОСОБА_1 вперше звернулась до Департаменту з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам 28 квітня 2022 року та усіма необхідними документами. Згідно поданої заяви їй була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, як особі з інвалідністю. Наступного разу позивач за отриманням даної допомоги звернулась 21.06.2022 року до Департаменту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та копією акту № 1181 візуального огляду пошкодженого об`єкту від 23.05.2022 року за висновком якого житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зруйновано на 100 відсотків. Позивачу було призначено відповідну допомогу на період з 01.05.2022 року по 30.09.2022 року у розмірі 3000,00 грн. щомісячно. Надалі виплата допомоги буза продовжена автоматично з 01.10.2022 р. у розмірі 3000,00 грн., оскільки відповідач повідомила, що житло, в якому вона зареєстрована, зруйноване, тривають ремонтні роботи. В подальшому, Департаментом 25 жовтня 2024 року було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої ОСОБА_1 має у власності 1/2 житлового будинку загальною площею 108,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Отже позивач станом на час припинення їй виплати допомоги на проживання (01.10.2024 року) підпадала під умови, передбачені законодавчими змінами до Порядку №332, затвердженими постановою №1226, якими передбачено припинення виплати допомоги, у зв`язку з наявністю житлової нерухомості, також для внутрішньо переміщених осіб, які вже отримуються допомогу на проживання. Позивачу було призначено виплату допомоги на проживання, яка продовжувалась до 30.09.2024 року включно. Виплату припинено з 01.09.2023 року, у зв`язку з тим, що внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), а саме: 14 житлового будинку загальною площею 108,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Департаментом після прийняття рішення про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 з 01.09.2023 року, здійснено розрахунок переплати даної допомоги за період з 01.09.2023 по 30.09.2024 року у розмірі 39000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є собою з інвалідністю II групи.

10 березня 2022 року внаслідок влучання боєприпасів у будинок за адресою АДРЕСА_1 , у якому позивач зареєстрована було зруйновано і наразі ще не відновлено, що підтверджується Актом № 1182 від 02.04.2024 (а.с.17-19).

В зв`язку з зазначеним, позивач 28 квітня 2022 року звернулась до Департаменту з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та усіма необхідними документами. Згідно поданої заяви позивачу була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 3000,00 грн щомісячно, як особі з інвалідністю.

В подальшому, позивач за отриманням даної допомоги звернулась 21.06.2022 до Департаменту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та копією акту № 1181 візуального огляду пошкодженого об`єкту від 23.05.2022 за висновком якого житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зруйновано на 100 відсотків (а.с.20-21).

Позивачу було призначено відповідну допомогу на період з 01.05.2022 по 30.09.2022 у розмірі 3000,00 грн щомісячно.

Надалі виплата допомоги буза продовжена автоматично з 01.10.2022 у розмірі 3000,00 грн.

При цьому, 09.10.2024 відповідачем прийнято рішення №12-09/1915 про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.10.2024, яким припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 з 01.09.2023 у зв`язку з тим, що внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення, що розташоване на території, не включеної до переліку територій, або території, включеної до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) та нарахувати переплату (а.с.15).

05.11.2024 відповідачем прийнято повідомлення № 181 про відшкодування надміру виплачених коштів за призначеною та виплаченою допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.16).

Вважаючи вказані рішення та повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Абзацом першим частини першої статті 1 Закону встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Абзацом першим частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на: створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (надалі - Порядок № 332).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на день подання заяви 28.04.2022) розмір допомоги для осіб з інвалідністю становив 3000 гривень. Також, цим пунктом було передбачено, що починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Застережень щодо не надання/припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за наявності іншого житлового приміщення Порядком не визначено.

В подальшому, прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11 липня 2023 року № 709 (надалі - Постанова № 709), пунктом 1 якої установлено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. N 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови, зокрема, внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї) (підпункт 5 пункту 2 Постанови № 709).

Рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. N 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», з урахуванням змін, затверджених цією постановою (пункт 3 Постанови №709).

Також, Постановою № 709 внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» і викладено його в новій редакції, яка діє з 01.08.2023.

Згідно із пунктом 9 Порядку 332 (в редакції, яка діяла з 01.08.2023) уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг. Якщо отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв`язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.

Пунктом 29 Порядку № 332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості) / засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 по справі № 753/15556/15-ц висловила правову позицію, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Анологічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 року у справі N495/6560/15-4 та у постанові від 28.01.2019 у справі N 536/486/17.

Щодо підстав припинення виплат і нарахування переплати, зазначеної в оскаржуваному рішенні №12-09/1915, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2008 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування.

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації 04.02.2009.

Суд враховує відомості вказані у оцінювальному акті технічного паспорту, а саме, що відсоток зносу даного житлового будинку становив 62 відсотки і свідчить про його непридатність для проживання.

Також суд зазначає, що виплата допомоги на проживання у 2023 році позивачу була продовжена автоматично. Змін у майновому стані, про які позивач була зобов`язана повідомити і, які впливають на визначення права на отримання допомоги за ввесь період виплати допомоги на проживання у позивача не відбувалось. Недостовірної інформації, на підставі якої Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради мені було призначено виплату допомоги позивач не надавала.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будь-яких недобросовісних дій для отримання допомоги на проживання не вчиняла.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У висновках Європейського суду з прав людини, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

При цьому, відповідно до пункту 22 Порядку 332 (в редакції, яка діяла з 01.08.2023) з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі / отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Метою Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів. Статтею 1 цього Закону визначено, що верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних; державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; джерело інформації - автоматизовані інформаційні системи, реєстри, бази даних інформації про реципієнтів, отримані від суб`єктів надання інформації.

Пунктом 24 Порядку 332 (в редакції, яка діяла з 01.08.2023) передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні / продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення / продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що автоматичне продовження позивачу у 2023 році виплат на проживання було здійснено без дотримання Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради вимог Постанови № 709 та Порядку № 332 щодо проведення верифікації.

При цьому, у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11,2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішення та повідомлення, як наслідок прийняті Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради рішення №12-09/1915 про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.10.2024 та повідомлення №181 від 05.11.2024 про відшкодування надміру виплачених коштів за призначеною та виплаченою допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам відносно ОСОБА_1 підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради рішення №12-09/1915 про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.10.2024 та повідомлення №181 від 05.11.2024 про відшкодування надміру виплачених коштів за призначеною та виплаченою допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам відносно ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, 19,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017, код ЄДРПОУ 43649464).

Повне судове рішення складено 24.01.2025.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО