Рішення

від 27.01.2025 по справі 620/15482/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15482/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) 27.11.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі в/ч НОМЕР_2 , відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) (далі в/ч НОМЕР_3 , відповідач 3), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо непроведення перерахунку та невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2021 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідачів провести перерахунок та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у 2016-2021 роках, та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо непроведення йому перерахунку та невиплати компенсації за невикористані дні основної (45 днів) та додаткової відпустки (84 дні), виплаченої у травні 2020 року, без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_3 провести йому перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні основної (45 днів) та додаткової відпустки (84 дні), виплаченої у травні 2020 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день її фактичної виплати з 03.10.2024;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день її фактичної виплати з 03.10.2024;

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 27.10.2017 по день її фактичної виплати з 16.10.2024;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 27.10.2017 по день її фактичної виплати з 16.10.2024.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі провели йому виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду. У зв`язку із тим, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення вона повинна включатись до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою від 22.09.2010 №889.

Крім того, порушення строків виплати індексації грошового забезпечення є підставою для нарахування йому компенсації втрати частини доходу.

Ухвалою судді від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення їм даної ухвали для надання відзиву на позов.

Відповідач (в/ч НОМЕР_3 ) надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог, покликаючись на положення Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558. Також відповідач 3 зазначив, що питання щодо права позивача на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати на даний час розглядається в межах іншого судового провадження.

Додатково в/ч НОМЕР_3 зазначала про недотримання позивачем строків звернення до суду з позовом.

Відповідач (в/ч НОМЕР_1 ) надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог, покликаючись на їх необґрунтованість.

Відповідач (в/ч НОМЕР_2 ) відзив на позов у встановлений судом строк не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Протягом спірного періоду позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_3 та перебував на грошовому забезпеченні: з 01.12.2015 по 10.10.2016, з 27.1.2017 по 28.02.2018 у в/ч НОМЕР_1 , з 11.10.2016 по 26.10.2017 у в/ч НОМЕР_2 , а з 01.03.2018 по 31.05.2021 у в/ч НОМЕР_3 , що сторонами не заперечується.

Так, наказом Голови Державної прикордонної служби від 23.04.2020 №377-ОС позивач звільнений з військової служби в запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Наказом начальника в/ч НОМЕР_3 від 18.05.2020 №75-ос «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; виплачено компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у кількості 45 календарних днів та за невикористану додаткову відпустку у кількості 84 календарні дні (а.с. 13).

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 по справі №640/11495/20, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 06.01.2021 №5-ОС позивача поновлено на займаній посаді.

Наказом начальника в/ч НОМЕР_3 від 12.01.2021 №5-ОС «Про особовий склад» скасовано пункт наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) від 18.05.2020 №75-ос «Про особовий склад», яким позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 12).

Наказом начальника в/ч НОМЕР_3 від 12.01.2021 №7-ОС «Про особовий склад» позивачу встановлено відповідні виплати.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13.01.2021 №18-ОС позивача звільнено з посади та зараховано в розпорядження начальника в/ч НОМЕР_3 .

Наказом начальника в/ч НОМЕР_3 від 13.05.2021 №78-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 06.09.2021 №897-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації ДПС України (а.с. 11).

Згідно з особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2020 роки позивачу проводилась виплата допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди (по лютий 2018 року) (а.с. 48-64).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4897/24 позов задоволено частково, зобов`язано в/ч НОМЕР_3 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язано в/ч НОМЕР_3 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.05.2020, з 06.01.2021 по 13.05.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2021 по 06.09.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (а.с. 15-23).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим зобов`язано в/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 жовтня 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням вже виплачених сум. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишено без змін (а.с. 24-38).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4897/24, в/ч НОМЕР_1 03.10.2024 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 37025,73 грн., а в/ч НОМЕР_3 в сумі 146718,02 грн. (16.10.2024) (а.с. 39-47).

Оскільки нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, компенсації за невикористані відпустки, які нараховуються з місячного грошового забезпечення, проведені відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення вказаної індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує такі норми права.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1.2 чинної на момент виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 (далі - Інструкція №425) було встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Розділом 3.7 Інструкції №425 передбачено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Аналогічні положення містяться в розділі 7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558.

Суд встановив, що відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця про нараховане грошове забезпечення та додаткові види, позивачу у період з 2016 року до 2018 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до Постанови №889, грошова допомога на оздоровлення.

Так, підпунктами 1, 2 пункту 1 Постанови №889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (п. 2 Постанови №889).

У постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 30.11.2023 у справі №380/21619/21.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що грошова допомога на оздоровлення, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, а також компенсація за невикористані дні відпустки хоча й регулюються різними нормами права, проте мають однакову базу обчислення, то вказані висновки підлягають застосуванню і в цій частині спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №522/2738/17, суд дійшов висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Водночас, як уже зазначалося судом, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер та є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, у спірному випадку, індексація грошового забезпечення мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, та компенсація за невикористані дні основної і додаткової відпусток.

За таких обставин, виплативши позивачу перелічені види грошового забезпечення, без врахування у його складі індексації грошового забезпечення відповідач порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди та компенсації на невикористані відпустки в належному розмірі, а тому позов у вказаній часині позовних вимог необхідно задовольнити.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням стоків виплати індексації грошового забезпечення, встановленої відповідно до рішення суду по справі №620/4897/24, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).

Згідно з статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 дублюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Так, згідно із абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд зауважує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду відбулася 03.10.2024 та 16.10.2024.

Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Оскільки такий обов`язок відповідачами при виплаті позивачеві належних сум перерахованого грошового забезпечення не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися з вини відповідачів, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду за період з 01.12.2015 по 03.10.2024 та з 27.10.2017 по 16.10.2024, нарахованого та виплаченого з затримкою, є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

Доводи в/ч НОМЕР_3 щодо того, що питання наявності у позивача права на отримання спірної компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення розглядається в межах справи №620/10159/24 суд вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному спорі компенсація нарахована у зв`язку з виконанням рішення по справі №620/2204/24.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Доводи в/ч НОМЕР_3 про недотримання позивачем строків на звернення до суду з даним позовом суд вважає необґрунтованими, оскільки до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Позивач виключений зі списків особового складу частини у 2021 році, а тому позовна заява подана в установлений законом строк.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо непроведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2021 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у 2016-2021 роках, та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/4897/24.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та невиплати компенсації за невикористані дні основної (45 днів) та додаткової відпустки (84 дні), виплаченої у травні 2020 року, без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні основної (45 днів) та додаткової відпустки (84 дні), виплаченої у травні 2020 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/4897/24.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день її фактичної виплати з 03.10.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день її фактичної виплати з 03.10.2024.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 27.10.2017 по день її фактичної виплати з 16.10.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 27.10.2017 по день її фактичної виплати з 16.10.2024.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач 2: 130 Головний центр зв`язку, авторизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач 3: ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ).

Суддя С.В. Бородавкіна