Постанова

від 27.01.2025 по справі 360/985/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року справа №360/985/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 360/985/24 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася 22.08.2024 до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключені у період з 20.11.2016 по 28.02.2018 до складу грошового забезпечення, з якого позивачці обчислена щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, за період з 20.11.2016 по 28.02.2018 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування позивачці грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення, з якого позивачці обчислена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2019 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020) при обчисленні позивачці в період з 29.01.2020 по 03.03.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме, невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.03.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону №504/96-ВР, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082 «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України Законом України від 02.12.2021 №1928 «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачці нараховувалась та виплачувалась: грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, яка передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011; компенсація за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551 -XII; компенсація за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII; компенсація за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років за 2016 - 2020 роки, яка передбачена статтею 19 Закону №504/96-ВР;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок: грошової допомоги на оздоровлення за 2022 2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 - 2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років за 2016 2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону №504/96-ВР, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення, з якого позивачці обчислена підйомна допомога за 2016 рік, яка передбачена п.3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці підйомної допомоги за 2016 рік, передбаченої п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виплаченої у 2017 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені позивачем у заяві від 22 серпня 2024 року; позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків з дня отримання ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якому посилався на те, що 5 лютого 2024 направила до відповідача заяву щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); доплати індексації за період з 01.03.2018 по 03.03.2023.

Також, позивачка просила видати: довідку про грошове забезпечення за період з 20.11.2016 по 03.03.2023 включно з відображенням усіх складових грошового забезпечення помісячно (у тому числі індексації грошового забезпечення) із зазначенням інформації про виплачені суми та довідку про розмір індексації грошового забезпечення помісячно за період з 20.11.2016 по 03.03.2023 включно, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», із зазначенням базових місяців для проведення індексації.

Але станом на 01 березня 2024 відповідач не надав позивачці відповіді щодо розгляду його заяви від 05.02.2024. У зв`язку з відсутністю інформації щодо усіх складових грошового забезпечення позивачці, та які були застосовані базові місяці для нарахування індексації, не можливо було розрахувати розмір індексації грошового забезпечення.

Позивачка не погодившись з бездіяльністю відповідача звернулась 01.03.2024 з позовом до Луганського окружного адміністративного суду, розгляд якого до цього часу проводиться у Верховному суді у справі №360/255/24. І тільки 28.04.2024 позивачка отримала Укрпоштою від відповідача письмову відповідь на свою заяву від 05.02.2024 (раніш скеровані 14.03.2024 відповідачем на електрону пошту позивачки без електронного підпису).

З моменту звільнення позивачка за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_1 кілька разів проходила військово-лікарські комісії, тестування, а також лікарів у цивільній поліклініки.

Також, позивачка водила сина ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської Ради для проведення обов`язкового медичного профілактичного огляду та проведення йому кілька щеплень за вимогою загальноосвітньої школи.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постійні повітряні тривоги у м. Одеса змушували проходити позивачку з дітьми до укриття, чим також «збивали» від написання позову до суду.

Також, періодичне вимикання світла у місті Одеса теж зарадило позивачці своєчасно займатись позовом до суду.

Враховуючи те, що позивачка на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення до суду з даним позовом проходила відбір кандидатом на заміщення вакантної посади провідного бухгалтера фінансово-економічної служби та виявила бажання проходити військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Військової академії (м. Одеса), приймала безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у військовій частині НОМЕР_2 , що у сукупністю з іншими, наведеними у заяві обставинами, ускладнило їй своєчасне звернення до адміністративного суду з позовом, просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені позивачем у заяві від 12 вересня 2024 року без номеру про усунення недоліків позовної заяви; позов повернуто позивачеві згідно ч. 2 ст.123 КАС України.

Позивач не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм матеріального, процесуального права, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів посилався на те, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, враховуючи дату отримання відповіді відповідача - 28.04.2024 року про нарахування та виплату відповідних сум грошового забезпечення за спірний період, що не враховано судом.

Крім того, попередньою редакцією ч. 2 ст. 233 КЗпП України (до 19.07.2022 року) не було обмежено будь-яким строком звернення з позовом про стягнення заробітної плати.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП «Діловодство спеціалізованого суду». Паперова справа на формувалась, крім процесуальних документів та документів, які надійшли до суду в паперовому вигляді.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

З висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до з 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22, від 20 листопада 2023року у справі № 160/5468/23.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

В рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Оскільки частина спірних правовідносини виникла до набрання чинності частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем строк не пропущено.

Отже, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення з цим позовом до суду.

Щодо строку звернення до суду з вимогами, які стосуються періоду, в якій діяла нова редакція ч. 2 ст. 233 КЗпП України, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні передбачено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні».

За матеріалами справи на звернення позивача щодо розміру грошового забезпечення за період з 2016 по 2023 роки відповідачем листом від 06.03.2024 року (отримано за поясненнями позивача Укрпоштою 28.04.2024 року) надано відповідну інформацію на 7 арк.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем подано позов до суду 22.08.2024 року (згідно штемпелю поштового відділення Укрпошти на конверті), відповідь про виплату спірних сум, що належать йому при звільненні, отримав в кінці квітня 2024 року.

Отже, позивачем пропущений строк звернення згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, який є незначним.

Також апеляційний суд зазначає, що згідно копії військового квитка позивач в період з 20.11.2016 року по 30.04.2018 року приймала участь в АТО, в період з 30.04.2018 року по 24.02.2022 року - в ООС, з 24.02.2022 року по 03.03.2023 року - безпосередня участь в зоні бойових дій, що унеможливило своєчасне звернення до суду.

Отже, враховуючи активні дії позивача щодо підготовки звернення до суду із зазначеним позовом, апеляційний суд вважає, що тримісячний строк звернення згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, позивачем пропущений з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

Згідно п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до передчасного вирішення питання про повернення позову, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 161, 241, 250, 311, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 360/985/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складений 27 січня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: І.В. Геращенко

А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук