Постанова

від 27.01.2025 по справі 440/2911/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р. Справа № 440/2911/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, по справі № 440/2911/24

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 11 березня 2024 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якій просив:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року) за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку із порушенням строків їх виплати» позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду, оскільки не нарахування індексації грошового забезпечення за минулі періоди сталося з вини відповідача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов?язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі №440/1609/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі №440/1609/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 440/2911/24 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що основною умовою для виплати компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів. При цьому, саме рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі № 440/1609/23, яке набрало законної сили 28.09.2023, було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення. Вказав, що за наявності визначених Законом № 2050-III умов, присуджена за рішенням суду виплата підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Вказав, що право на компенсацію втрати частини доходів позивач набув після набрання судовим рішенням законної сили та у разі несвоєчасної виплати військовою частиною НОМЕР_1 сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення. Таким чином, на думку апелянта, в даному випадку підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відсутні, оскільки військова частина НОМЕР_1 своєчасно виплатила її. Крім того вказав на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не визначено конкретний період, за який має бути нараховано компенсацію втрати частини доходів, що в свою чергу є суттєвим для повного і ефективного врегулювання спірних правовідносин відповідно до вищезгаданих норм Закону № 2050-III.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв?язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі №440/1609/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №440/1609/23.

На виконання судового рішення у справі №440/1609/23 військовою частиною НОМЕР_1 перераховано 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 кошти індексації в сумі 84638,95 грн. платіжною інструкцією №1507 (внутрішній номер 318660852) від 23.12.2023, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 12).

11.01.2024 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати.

У відповіді від 25.01.2024 р. № 173 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати такої компенсації, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки індексація грошового забезпечення, що нарахована ОСОБА_1 на виконання судового рішення, вчасно не була виплачена позивачу, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі №440/1609/23.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов?язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі Порядок №159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян тощо.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов?язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян тощо.

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов?язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов?язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв?язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов?язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 року у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 року у справі №521/940/17, від 05.10.2018 року у справі №127/829/17, від 15.08.2019 по справі №674/24/17.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов?язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вказані вище висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов?язковими для врахування при розгляді даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2023 р. на виконання рішення суду у справі №440/1609/23, відповідачем здійснено позивачу виплату сумі 84638,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1507 (внутрішній номер 318660852) від 23.12.2023.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що компенсація втрати частини доходів у зв?язку з порушення строків їх виплати на вказану суму відповідно до положень вищезазначених норм права, відповідачем не нарахована, протилежного відповідачем, як суб?єктом владних повноважень, не доведено.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що право на компенсацію втрати частини доходів позивач набув після набрання судовим рішенням законної сили та у разі несвоєчасної виплати військовою частиною НОМЕР_1 сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення і відтак у даному випадку відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити у компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті виплати сум індексації та відновлення прав позивача, порушених при невчасному проведенні індексації заробітної плати, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №674/22/17, які враховуються судом в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, посилання апелянта на виплату вищевказаної суми на виконання судового рішення 25.12.2023 р. відповідно, не спростовує порушення ним строків виплати грошового забезпечення, яке належало позивачу під час проходження служби за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а відтак не спростовує наявність права позивача на отримання компенсації втрати доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати та не звільняє відповідача від обов?язку здійснити нарахування та виплату таких сум.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17 та від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не визначено конкретний період, за який має бути нараховано компенсацію втрати частини доходів, що в свою чергу є суттєвим для повного і ефективного врегулювання спірних правовідносин відповідно до вищезгаданих норм Закону № 2050-III, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначено вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі №440/1609/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, зобов?язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

На виконання судового рішення по справі №440/1609/23 військовою частиною НОМЕР_1 перераховано 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 кошти індексації в сумі 84638, 95 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу

споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації

обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Отже, приписами вказаної норми врегульовано порядок нарахування компенсації, який здійснюється виходячи з нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках, а індекс споживчих цін для визначення суми компенсації

обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

При цьому, період невиплати грошового забезпечення відповідачу відомий, спір щодо періоду нарахування компенсації між сторонами відсутній у зв`язку з її не проведенням відповідачем.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі №440/1609/23.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду в цій справі.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 440/2911/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич