Постанова

від 27.01.2025 по справі 440/16158/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р. Справа № 440/16158/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, по справі № 440/16158/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач 2), відповідно до якого просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати отриманої за період з 22.08.2011 по 14.03.2017;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 22.08.2011 по 14.03.2017 на «Общество с ограниченной ответственностью «КНГ-СЕРВИС»;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням Довідки по заробітній платі у період роботи з 22.08.2011 року по 14.03.2017 рік;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії, ОСОБА_1 , з врахуванням стажу роботи з 22.08.2011 по 14.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ПФУ у Сумській області протиправно відмовлено в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати отриманої за період з 22.08.2011 по 14.03.2017, оскільки таким відповідачем протиправно не зараховано до стажу періоди роботи позивача в Російської Федерації. Позивач вважає, що припинення участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу його роботи, оскільки такий стаж набутий до прийняття таких рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С. Бандери, буд.43, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 11.10.2023 №163750010438.

Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату ТОВ КНГ-Сервіс від 03.09.2018 №584 за період роботи з 22.08.2011 по 14.03.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С. Бандери, буд.43, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 21108013) на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаюсь на те, що рішення прийняте з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 р. у справі № 440/16158/23 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з якої Росія 11 червня 2022 року вийшла в односторонньому порядку, прийнявши закон про її денонсацію. Вказав, що позивач просив суд першої інстанції врахувати заробітну плату для обчислення пенсії на підставі довідки від 03.09.2018 № 584, організацією яка знаходиться на території російської федерації. Зазначив, що спірні довідки не містять посилання на первинні документи. Тому дані довідки викликають сумнів і підлягають перевірці. Головне управління на даний час не має змоги направити до органів Пенсійного фонду російської федерації запит на предмет відповідності виданих довідок у зв?язку з тим, що підприємство знаходиться на території РФ, а акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх міжнародних відправлень до російської федерації та республіки Білорусь. Таким чином, врахувати заробітну плату для обчислення пенсії на підставі довідки про заробітну плату не можливо, оскільки відсутній акт зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсії.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а судове рішення без змін та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Зазначив, що підставою відмови в перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області зазначило розірвання дипломатичних відносин з країною-агресором Кабінетом Міністрів України згідно Постанови від 29.11.2022 року за № 1328 «Про вихід з Угод и про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», інших підстав для відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно рішення № 163750010438 від 11.10.2023 року ГУ ПФУ в Сумській області не вказало. Позивачем для перерахунку пенсії були надані всі необхідні документи передбачені Порядком № 22-1. Вказав, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії. Зазначив, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за призначенням пенсії, у тому числі з довідками, які були отриманні ним до введення воєнного стану в Україні у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 11.10.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію по другій групі інвалідності на підставі заяви від 19.01.2022, яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Страховий стаж, обрахований на підставі трудової книжки, диплому, військового квитка, індивідуальних відомостей про застраховану особу, склав 21 рік 11 місяців 27 днів, в тому числі додатковий стаж 2 роки 6 місяців 21 день, коефіцієнт стажу 0,21917.

До страхового стажу не були враховані періоди роботи на території Росії за трудовими договорами 2006 2010 та з 22.08.2011 по 14.03.2017 в ТОВ «КНГ-Сервіс» в зв?язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків від відповідного фонду у галузі пенсійного забезпечення Російської Федерації згідно підпункту 2 пункту 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок).

Після призначення пенсії ОСОБА_1 неодноразово звертався стосовно перерахунку пенсії:

- по заяві від 02.02.2022 № 418 (до неї також було додано заяву від руки від 02.02.2022 року) стосовно зарахування стажу та заробітку за період роботи з 2011 по 2017 (зв.а.с. 81-83). Зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Винесено рішення про відмову в проведенні перерахунку від 07.02.2022 № 2361816353, оскільки в документах наданих заявником для перерахунку пенсії відсутня інформація про сплату страхових внесків від відповідних фондів держав учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення;

- по заяві від 15.04.2022 № 1400 (додано й заяву від 15.04.2022 від руки) стосовно зарахування стажу та заробітку за період роботи з 2011 по 2017 (а.с. 77, зв.а.с. 79). Зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. До страхового стажу враховано періоди роботи на території Росії з 01.08.2011 по 31.10.2011, з 01.12.2011 по 30.09.2016, з 01.01.2017 по 31.03.2017 в ТОВ КНГ-Сервис на підставі довідки про заробітну плату від 03.09.2018 №584. Заробітна плата не врахована;

- по заяві від 06.10.2023 стосовно зарахування заробітку за період роботи з 2011 року по 2017 рік (а.с. 80-81). Зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Прийнято рішення про відмову в перерахунку від 11.10.2023 № 163750010438, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №138) (а.с. 8).

Вважаючи свої права порушеними протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати отриманої за період з 22.08.2011 по 14.03.2017, позивач звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов?язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов?язання пенсійного органу відповідача 2 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату ТОВ «КНГ-Сервіс» від 03.09.2018 №584 за період роботи з 22.08.2011 по 14.03.2017, оскільки позивачем виконані усі умови для перерахунку такої пенсії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов?язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.

При цьому, частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно зі ст. 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Спірним у даній справі є питання щодо можливості врахування відповідачем сум заробітку позивача, отриманих за період його трудової діяльності на території РФ.

13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов?язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов?язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно зі ст. 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов?язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до ст. 5 цієї Угоди, така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з ч. 2-3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі ст. 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до ст. 11 вказаної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав -учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на вказані вище положення Угоди, колегія суддів зазначає, що вихід РФ та у подальшому й України із вказаної Угоди жодним чином не тягне за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку №22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об?єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Як свідчать матеріали справи, позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії було надано до пенсійного органу довідку про заробітну плату позивача №584 від 03.09.2018 р., видану за місцем його колишньої роботи на ТОВ «КНГ-Сервіс» (РФ).

Зі змісту довідки вбачається, що позивач у період серпень 2011 року березень 2017 року отримував заробітну плату, з якої здійснювалися відрахування до пенсійного фонду РФ за встановленими тарифами (як зазначено в довідках).

Також, вказані у довідках періоди роботи додатково підтверджуються записами трудової книжки позивача.

Таким чином, позивачем для перерахунку пенсії були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.

При цьому, вказаним Порядком не встановлено обов?язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом з відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату, позаяк зі змісту довідок видно, що видані вони саме на підставі особових рахунків.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач набув достатній страховий стаж, звернувся за перерахунком пенсії, надавши довідки про заробіток, які були отриманні ним до введення воєнного стану в Україні.

Тож надані позивачем для перерахунку пенсії документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв?язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво та неможливо підтвердити довідку про заробітну плату первинними документами.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірних довідках. Факт видачі довідок підприємством РФ не підтверджує припущення відповідача щодо недостовірності відомостей, вказаних у таких довідках, а тому жодним чином не впливає та не може обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду, суперечать висновкам суду у даній справі.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з?ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Щодо заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов?язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб?єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов?язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п?ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов?язані такі витрати з розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов?язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов?язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов?язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи, представник позивача посилається на те, що для захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 з адвокатом Пироженко Оленою Миколаївною укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 77 від 23.10.2023 р. (далі Договір).

У Додатку № 1 до Договору № 77 від 23.10.2023 р. сторонами погоджено вартість кожної послуги.

Так, відповідно до Додатку № 1 до Договору № 77 від 23.10.2023 р. вартість написання інших процесуальних документів, включаючи заяви, клопотання, заперечення по суті справи, в тому числі відповідь на відзив. Написання апеляційної скарги (доповнення, зміна, відкликання), відзиву на апеляційну скаргу, касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу становить 1200,00 грн. за 1 листок документа.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору № 77 від 23.10.2023 р. розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої допомоги здійснюється Замовником в готівковій або безготівковій формі відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної у Додатку 1. За домовленістю Сторін оплата правничої допомоги може здійснюватися також у вигляді: передоплати або авансу. Після відпрацювання авансу, подальша оплата, на вимогу клієнта, підтверджується актом-приймання передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної в Додатку 1 протягом 5 (п?яти днів) або за домовленістю Сторін в кінці відповідного місяця.

Відповідно до Акта надання виконаних робіт 06.06.2024 р. згідно Договору від 23.10.2023 р. № 77 загальна сума за надані послуги станом на 06 червня 2024 року правнича допомога адвоката: написання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Сумській області становить 7200 грн. 00 коп. Претензій до Виконавця за надану правову допомогу Заявник не має.

Таким чином, згідно з умовами згідно Договору від 23.10.2023 р. № 77, Додатку № 1 та Акту виконаних робіт, вартість наданої правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 7200 грн. 00 коп. (сім тисяч двісті гривень).

Матеріали справи також містять копію квитанції б/н від 06 червня 2024 р., видану адвокатом Пироженко О.М. на суму 7200 грн.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов?язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в Акті надання виконаних робіт, слід вказати, в контексті здійснення представництва інтересів позивача під час апеляційного перегляду цієї справи, реальним результатом, який відображено в цьому акті, є складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, ціну позову, наслідки апеляційного перегляду справи, колегія суддів доходить висновку про те, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/16158/23 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С. Бандери, буд.43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич