Постанова

від 23.01.2025 по справі 280/6558/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2025 року м.Дніпросправа № 280/6558/22 ПР/280/36/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №280/6558/22 (ПР/280/36/23) (суддя Стрельнікова Н.В.) за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі відповідач) щодо несписання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2200182,09 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з податку на додану вартість в розмірі 2 200182,09 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо стягнення сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів у розмірі 747 071,00 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області зробити перерахунок в інтегрованих картках платника податків в ІТС Податковий блок у зв`язку із безпідставним стягненням сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів в розмірі 747071,00грн. в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 01.07.2022 за ДП Підприємство ДКВС України (№55) (код ЄДРПОУ 08680075) обліковується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 2 200 182,09 грн. поза межами 1095 днів. Таким чином, безнадійний податковий борг з ПДВ в сумі 2200182,09 грн., що обліковувався за підприємством станом на 01 липня 2022 року згідно інтегрованих карток платника в ІТС "Податковий блок" повинен був бути списаний не пізніше 09 серпня 2022 року. Станом на 15 листопада 2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області безнадійний податковий борг, що обліковувався за підприємством станом на 01 липня 2022 року не тільки не було списано, але і відбулося стягнення на загальну суму 747 071,00 грн.. Стягнення безнадійного боргу підприємства з ПДВ в сумі 747 071,00 грн., що відбулося з 01 липня 2022 року по 15 листопада 2022 року є безпідставним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позовні вимоги позивача були задоволені частково. Так, суд:

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з податку на додану вартість в розмірі 496084,73 грн.;

- зобов`язав Головне управління ДПС в Запорізькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з податку на додану вартість в розмірі 496084,73 грн.;

- визнав протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо стягнення сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів у розмірі 496 084,73 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість.;

- зобов`язав Головне управління ДПС в Запорізькій області зробити перерахунок в інтегрованих картках платника податків в ІТС Податковий блок у зв`язку із безпідставним стягненням сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів в розмірі 496 084,73 грн. в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи скаржника зводяться до того, що суд не врахував, що станом на 05.10.2023 податковий борг по ПДВ, який є предметом розгляду у даній справі позивачем було добровільно погашено повністю платіжним дорученням від 05.10.2023 № 32409. Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Наказу Мінфіну від 28.07.2022, № 220 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", у разі якщо станом на день прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу за даними ІКС податковий борг повністю або часткового погашено (у тому числі за рахунок зарахування коштів відповідно до пункту 87.9 статті 87 глави 9 розділу II Податкового кодексу України), рішення про списання безнадійного податкового боргу не приймається (у разі повного погашення) або приймається на залишок непогашеної суми, що обліковується за даними ІКС (у разі часткового погашення).

Отже, діюче податкове законодавство не передбачає можливості списання погашеного (сплаченого) боргу, як безнадійного.

Також відповідач зазначає, що у пункті 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Отже, за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу. Такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У відзиві зазначає, що згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року по справі №808/1510/16 предметом розгляду справи було стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 733825,93 грн., який виник на підставі поданих ним до податкового органу декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами проведених перевірок та нарахованої податковим органом пені. Пеня в розмірі 482003,58 грн. за період з 20.08.2015 по 21.03.2016 як така, що стягується за судовим рішенням по справі №808/1510/16, не відображена в розрахунках нарахованої та стягнутої пені, що є додатком до наданих податковим органом поясненнях. Отже, станом на 01.07.2022 року не стягнутий за рішенням суду по справі №808/1510/16 податковий борг складав лише 2 811,00 грн., що і відображено в рішенні суду першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про добровільне погашення податкового боргу, який є предметом спору платником, позивач вказує, що грошові кошти перебували на рахунку підприємства і в порядку, передбаченому абз. 2 п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, примусово були списані податковим органом з розрахункового рахунку Позивача без будь-якої його участі та волевиявлення знову ж таки задля погашення безнадійного податкового боргу (але таке погашення вже буде предметом іншого позову).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду в оскарженій відповідачем частині слід скасувати, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 01.07.2022 за ДП Підприємство ДКВС України (№55) обліковувався податковий борг з податку на додану вартість в сумі 2 200 182,09 грн..

Позивач вважає, що безнадійний податковий борг ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з ПДВ в сумі 2 200 182,09 грн., що обліковувався за підприємством станом на 01 липня 2022 року згідно інтегрованих карток платника в ІТС "Податковий блок", повинен був бути списаний не пізніше 09 серпня 2022 року.

Оскільки відповідач не вчинив дій щодо списання боргу як безнадійного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом було також встановлено, станом на 15 листопада 2022 року, відбулося стягнення частини вищевказаного безнадійного за твердженням позивача податкового боргу на загальну суму 747 071,00 грн..

Позивач у позові зазначав, що підлягає списанню як безнадійний податковий борг підприємства борг з податку на додану вартість, що виник у період з 01.11.2015 по 30.06.2020, і такий борг повинен був бути списаний не пізніше 09 серпня 2022 року.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з першого дня військового стану (24.02.2022) строки позовної давності для стягнення податкового боргу, перебіг яких було призупинено карантином (з 18.03.2020) залишаються призупиненими і протягом дії військового стану в Україні. Отже, позовна давність щодо стягнення податкового боргу призупинила свій перебіг з 18.03.2020 та поновить цей перебіг з дня наступного за днем, коли в Україні буде скасовано карантин і воєнний стан. Отже, із введенням в дію з 18 березня 2020 року положень абзацу одинадцятого п. 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 ПКУ, то щодо податкового боргу позивача, який виник з 18.03.2017 наразі не сплинув строк позовної давності для стягнення заборгованості, та відповідно, така сума боргу не є безнадійною та не підлягає списанню.

Щодо податкового боргу позивача з податку на додану вартість, що виник у період з 01.11.2015 по 17.03.2017: відповідно до рішення суду по справі №808/1510/16 стягнуто з позивача суму боргу по ПДВ за 2015 - 2016 роки у розмірі 733 825,93 грн.(в т.ч. пеня 2015 -2016 року у сумі 482 003,58 грн.).

З урахуванням положень пункту 102.4 статті 102 ПК України, на такий борг не розповсюджуються строки позовної давності, у зв`язку з чим він не є безнадійним боргом та не підлягає списанню. При цьому, із зазначених в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року по справі №808/1510/16 підстав виникнення податкового боргу в Витягу з електронного кабінету платника податків ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) станом на 01.07.2022 року відображаються лише:

- податкова декларація від 17.02.2016 року №9020247079 на суму 843,00 грн. (стор. 3 позову - стягнуто в період з 01.07.2022 по 15.11.2022 - стор. 28 позову)

- податкова декларація від 18.03.2016 року №9038820341 на суму 1968,00 грн. (стор. 3 позову - стягнуто в період з 01.07.2022 по 15.11.2022 - стор. 28 позову).

Пеня у розмірі 482 003,58 грн. за період з 20.08.2015 по 21.03.2016 як така, що стягується за судовим рішенням у справі №808/1510/16, не відображена в Розрахунках нарахованої та стягнутої пені, що є додатком до наданих податковим органом поясненнях. Таким чином, станом на 01.07.2022 року не стягнутий за рішенням суду по справі №808/1510/16 податковий борг складав лише 2 811,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.07.2022 року у позивача був наявний податковий борг з податку на додану вартість, який виник у період часу з 01.11.2015 по 17.03.2017, що підлягав списанню як безнадійний у загальному розмірі 498895,73-2811,00 = 496084,73 грн. Отже, позовні щодо визнання бездіяльності відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу та відповідно задля відновлення порушених прав позивача про зобов`язання прийняти рішення про списання в цій частині підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що позивач рішення суду в частині неповного задоволення позовних вимог, зокрема і в частині визначеної судом суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, не оскаржує.

Судом апеляційної інстанції перевіряється правильність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, тобто щодо суми податкового боргу 496 084,73 грн, визнаного судом як безнадійний та такий, що підлягає списанню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в частині задоволених позовних вимог та вважає, що підстави для їх задоволення були відсутні.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Відповідно до пункту 101.5. статті 101 Податкового кодексу України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

При цьому, слід зазначити, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядоку списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376(чинний на момент виникнення боргу, однак на момент звернення до суду втратив чинність).

Така сама норма у Розділі 2 п. 2 закріплена у Наказі Міністерства фінансів України 28 липня 2022 року №220, яким затверджено новий Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі- Порядок №220).

Відповідно до Розділу 2 п.3 Порядку №220 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу.

Тобто, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Отже, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі, коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення безнадійного, що зазначене у п.п.101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п.п101.2.1,101.2.2,101.2.4,101.2.5 п. 101.2 ст. 101 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 520/1039/2020, від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19, від 25.05.2022 у справі № 160/11297/20, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15.

Згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі №808/1510/16 предметом розгляду справи було стягнення з Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 733 825,93 грн., який виник на підставі поданих до податкового органу декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами проведених перевірок, та нарахованої податковим органом пені.

Так, судом встановлено, що сума боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкової декларації від 20.10.2015 року №9215717536 на суму 2294,00 грн.; податкової декларації від 20.11.2015 року №9237289940 на суму 10192,00 грн.; податкової декларації від 21.12.2015 року №9257555302 на суму 5001,00 грн.; податкової декларації від 20.01.2016 року №9273890721 на суму 2185,00 грн.; податкової декларації від 17.02.2016 року №9020247079 на суму 843,00 грн.; податкової декларації від 18.03.2016 року №9038820341 на суму 1968,00 грн.; уточнюючого розрахунку від 15.02.2016 року на суму 9948,00 та 298,00 грн.; уточнюючого розрахунку від 29.01.2016 року на суму 100000,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6250,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 9375,00 грн. (податкові повідомлення рішення оскаржувались в судовому порядку справа №808/1061/13-а і судом платнику було відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування таких рішень); податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість на 2592,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість на 3404,44 грн.; податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість на 7814,39 грн.; податкового повідомлення-рішення від 31.12.2015 № 00004261500, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість на 89657,53 грн.. Крім того, на підставі 129 Податкового кодексу України контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 482003,58 грн. за період з 20.08.2015 по 21.03.2016.

Судом у справі №808/1510/16 було стягнуто з рахунків Державного підприємства у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти у сумі податкового боргу в розмірі 777864,82 грн., з яких податку на додану вартість 733 825,93 грн.. З тексту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що у наведену до стягнення суму боргу увійшла і сума пені у розмірі 482 003,56 за період з 20.08.2015 року по 21.03.2016 року.

Нарахована контролюючим органом сума пені 482 003,56 грн за період з 20.08.2015 року по 21.03.2016 року та стягнута з платника податків за рішенням суду як сума податкового боргу не може бути визнана та списана як безнадійний податковий борг, про що просив позивач і з його доводами помилково погодився і суд першої інстанції.

У спірному випадку контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг з податку на додану вартість до закінчення строку давності, тому такий податковий борг не підпадає під визначення безнадійного, що зазначене у п.п.101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), і у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості.

Відповідно до вимог ПК України пеня стягується в останню чергу після стягнення основної суми боргу, потім штрафних санкцій і тільки тоді суми пені. З огляду на зазначене, є помилковими висновки суду, що не стягнутий за рішенням суду податковий борг складає лише 2 811,00 грн..

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду були відсутні підстави для задоволення тієї частини позовних вимог, що стосуються суми 496084,73 грн., яку суд, помилково погодившись із позивачем, вважав такою, що є безнадійним податковим боргом підприємства, а отже і вбачав обов`язок контролюючого органу прийняти рішення щодо його списання.

Доводам відповідача у скарзі, що станом на 05.10.2023 податковий борг по ПДВ, який є предметом розгляду у даній справі позивачем було добровільно погашено повністю платіжним дорученням від 05.10.2023 №32409, а діюче податкове законодавство не передбачає можливості списання погашеного (сплаченого) боргу, як безнадійного, колегія суддів не надає оцінку та звертає увагу, що позивач ініціював подання позову з такими вимогами ще у листопаді 2022 року, тобто задовго до того, як платіжним дорученням від 05.10.2023 №32409 було здійснено погашення податкового боргу.

Оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають встановленим обставинам справи, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позову позивача.

Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу відповідача та скасовує рішення суду першої інстанції в оскарженій частині з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно, з урахуванням вимог ч.6 ст. 139 КАС України, змінює розподіл судових витрат шляхом скасування рішення суду в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого судового збору у розмірі 7441,27 грн..

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №№280/6558/22 (ПР/280/36/23) - скасувати в частині задоволених позовних вимог, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з податку на додану вартість в розмірі 496084,73 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) з податку на додану вартість в розмірі 496084,73 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо стягнення сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів у розмірі 496084,73 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області зробити перерахунок в інтегрованих картках платника податків в ІТС Податковий блок у зв`язку із безпідставним стягненням сплачених ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) грошових коштів в розмірі 496084,73 грн. в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість

та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №№280/6558/22 (ПР/280/36/23) - скасувати в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55) сплаченого судового збору у розмірі 7441,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №№280/6558/22 (ПР/280/36/23) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 23.01.2025р..

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2025р..

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак