Постанова

від 22.01.2025 по справі 364/550/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 364/550/24 головуючий у суді І інстанції Ткаченко О.В.

провадження № 22-ц/824/3533/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Володарського районного суду Київської області 10 жовтня 2024 року у справі за заявою акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило суд стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати від суми боргу 5 103 243,10 грн., що складає 1 575 609,11 грн.

Також АТ КБ «Приватбанк» подало до суду заяву про забезпечення позову у якій просить накласти арешт на нерухоме майно, шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна:

- квартири, загальною площею 89.1 (кв.м), житлова площа (кв.м): 36.2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2187060732216;

- земельної ділянки, з кадастровим номером 3221682801:01:022:0002, площа (га): 2, реєстраційний номер об`єкта: 2546186832020;

- земельної ділянки, з кадастровим номером 3224484400:03:009:0014, площа (га): 8.628, яка розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада. Петрівська, реєстраційний номер об`єкта: 1495212232244;

- земельної ділянки, з кадастровим номером 3221682800:07:005:0004, площа (га): 3.2903, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область, Володарський район, с/рада. Капустинська, реєстраційний номер об`єкта: 239259432216.

Заява обґрунтована тим, що 22 січня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (в подальшому назву змінено на АТ КБ «Приватбанк» (надалі - Позивач) та Приватним підприємством Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія» було укладено Договір № КМ-10ІЕ про надання кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії (далі за текстом Кредитний договір) з лімітом у розмірі 924 706,50 євро для придбання сільгосптехніки. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2009 року, справа № 2-2903/09, позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з Приватного Підприємства Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія», ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості по кредитному договору № КМ-101Е від 22 січня 2007 року, у розмірі 6 139 798.75 грн. Стягнуто солідарно з Приватного Підприємства Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» на користь Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості по кредитному договору № КМ-101 від 22 січня 2007 року, у розмірі 100,00 євро. Стягнуто солідарно з Приватного Підприємства Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія», ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 грн. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2009 року, справа № 2-2903/09, не оскаржувалось та набрало законної сили. 02 вересня 2010 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ Київської області на підставі виконавчого листа № 2-2903/2009 від 29 липня 2010 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ПП Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія» та ОСОБА_2 на користь Банку 6 139 798,75 грн. 15 березня 2011 року згідно з актом опису та арешту бурякозбирального комбайну НОLМЕR Теrrа Dos Т2, 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , призначено експерта 22 червня 2012 року, державного виконавця Гопцій Романа Олександровича, яким проведено опис майна боржника, а саме: бурякозбирального комбайну НОLМЕR Теrrа Dos Т2, 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська. 18 липня 2012 року ухвалою Господарського суду Київської області за заявою Підприємства «Агроавіатехмаш» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» було порушено провадження у справі № Б11/068-12 про банкрутство Приватного підприємства Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія». 25 червня 2014 Господарським судом Київської області по справі № Б11/068-12 було відкрито ліквідаційну процедуру Приватного підприємства «Елітно-насіннєва агрофірма «Мрія» строком на 12 місяців, визнано боржника банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Приватного підприємства «Елітно-насіннєва агрофірма «Мрія» на загальну суму 10 551 476,05 грн. визнано в наступній черговості: 2 365, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 7 993 033,40 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 2 556 077,65 грн. шоста черга задоволення вимог кредиторів. 27 листопада 2012 року протоколом проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна № 11-0100/12, що є власністю ПП Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія» було встановлено ціну продажу майна у розмірі 1 353 500,00 грн. Кошти від реалізації у розмірі арештованого майна у розмірі 1 036 555,65 грн. 08 лютого 2013 року було перераховано на рахунок АТ КБ «ПриватБанк». Вказане нерухоме майно було реалізовано до початку справи про банкрутство ПП Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія». 30 грудня 2015 року вказане виконавче провадження було закінчено на підставі ст. п. 7 ч. 1 ст. 49. За кредитним договором № КМ-101Е від 22 січня 2007 року відбулося погашення заборгованості на загальну суму 1 036 555,65 грн. З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційні втрат від суми боргу 5 103 243,10 грн., що складає 1 575 609,11 грн. Станом на дату подачі позовної заяви поручитель зобов`язання за кредитним договором не виконав, заборгованість не сплатив, чим порушуються права позивача.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 10 жовтня 2024 року у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» посилається на аналогічні обставини викладенні в заяві про забезпечення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано до матеріалів заяви про забезпечення позову суду доказів вартості майна, на яке він хоче накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вказаних заходів забезпечення позову з розміром стягненням трьох процентів річних та інфляційних витрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором №КМ-101Е від 22 січня 2007 року.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору у даній цивільній справі є стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором № КМ-101Е від 22 січня 2007 року у розмірі 1 575 609,11 грн.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір (1 575 609,11 грн.), враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення в разі задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації. Вважав, що накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно стане гарантією забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

На підтвердження належності відповідачу вказаного майна, на яке позивач просить накласти арешт, останній надав Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують, що нерухоме майно на яке Банк просить накласти арешт, дійсно частково належить відповідачу, таке майно не є заставним майном і не перебуває в іпотеці (а.с. 20,21).

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір, який має майновий характер, обставини, на які посилається позивач, а також не спростування даних обставин відповідачем (щодо наявності в нього грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду у разі задоволення позову), колегія суддів дійшла висновку, що відсутність вжиття заходів забезпечення позову може утруднити та (або) зробити неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, який забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/30594/21-ц (провадження № 61-4466св23).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 3224484400:03:009:0014, площа (га): 8.628, яка розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада. Петрівська, реєстраційний номер об`єкта: 1495212232244, оскільки з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 належить лише частини вищезазначеної земельної ділянки.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, таке забезпечення позову не перешкоджає відповідачу надавати до суду докази вартості майна на яке накладений арешт та заявляти про достатність забезпечення накладенням арешту на певне майно (його частину) із вимогами про звільнення іншого майна з під арешту.

Як заборона відчуження, так і арешт віднесені до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22).

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23).

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що в частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, слід відмовити, оскільки матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що суперечить наведеним вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 06 січня 2025 року у справі № 487/6151/23 (провадження № 61-7991св24).

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відсутність підстав для задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а тому ухвала Володарського районного суду Київської області 10 жовтня2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області 10 жовтня 2024 рокускасувати та прийняти нове судове рішення.

Заяву акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:

- квартиру, загальною площею 89.1 (кв.м), житлова площа (кв.м): 36.2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2187060732216;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 3221682801:01:022:0002, площа (га): 2, реєстраційний номер об`єкта: 2546186832020;

- частини земельної ділянки, з кадастровим номером 3224484400:03:009:0014, площа (га): 8.628, яка розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада. Петрівська, реєстраційний номер об`єкта: 1495212232244;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 3221682800:07:005:0004, площа (га): 3.2903, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область, Володарський район, с/рада. Капустинська, реєстраційний номер об`єкта: 239259432216.

В задоволенні вимог іншої частини заяви відмовити.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570.

Боржник: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Строк пред`явлення постанови до виконання три роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення виготовлене 24 січня 2025 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.