Ухвала від 16.01.2025 по справі 761/42664/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/667/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/42664/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням систем відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів у системі EasyCon, апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ОЛІС ЛТД» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене в період з 04 по 05 листопада 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФІРМА ОЛІС ЛТД» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 25.11.2024 року, а подана апеляційна скарга 02.12.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.

Сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна з пропуском строку визначеного КПК України. Разом з тим, оскаржувана ухвала не містить інформації про призначення судово телекомунікаційної та компютерно-технічної експертизи вилучених телефонів та ноутбука.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 72024000110000028 від 13.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що відповідно до аналітичного продукту Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України №9.3/3.3.3/1146-24 від 14.02.2024 зазначено, що службові особи ТОВ «ФІРМА «ОЛІС ЛТД» (код 20478063), за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в період 2020-2023 років з метою формування протиправного податкового кредиту, внесли в податкову звітність завідомо неправдиві відомості з контрагентами-постачальниками з ознаками «транзитності» та «ризиковості», а саме: ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730), ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» (код 19153456), ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА ІНТЕРСКАЙ» (код 42162071), TOB «НОВАНС ГРУП» (код 42473780), ТОВ «ЕЛІЗІОН КОНКОРД» (код 42645940), чим самим в порушення п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 187, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст.200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ухилились від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах на загальну суму 27 247 948 грн.

В ході дослідження податкової звітності ТОВ «ФІРМА «ОЛІС ЛТД» (код 20478063) встановлено, що вказане підприємство в період 2020-2023 роки зареєструвало податкові накладні з податку на додану вартість, щодо придбання на внутрішньому ринку України олії соняшникової нерафінованої у СГД ризикової категорії ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730), ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» (код 19153456) та сформувало податковий кредит з ПДВ в розмірі 27 247 948 грн.

Так, по ланцюгу формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ФІРМА «ОЛІС ЛТД» (код 20478063) від ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730) в період з 05.05.2021 по 02.11.2021 сформувало податковий кредит з ПДВ на загальну суму 11 720 005 грн., щодо придбання 1 879 тон олії соняшникової нерафінованої.

В свою чергу, проведеним аналізом податкової звітності щодо постачання товарів (робіт/послуг) від ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730) зазначено, що у вказаного підприємства, за досліджуваний період відсутнє придбання олії соняшникової нерафінованої.

Крім того, у підприємства ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730) відсутнє придбання соняшнику та послуг по його переробці. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості щодо наявності у ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код 42146730) об`єктів нерухомості, земельних ділянок для вирощування та зберігання соняшнику, потужностей для виробництва олії соняшникової, в тому числі орендованих, відсутні, що виключає факт вирощування соняшнику та виробництва з нього олії.

Крім того зазначено, що підприємство ТОВ «НВП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ МАСЛОЖИРКОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 42146730) внесене до журналу ризикових платників у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

В свою чергу, проведеним аналізом податкової звітності, щодо постачання товарів (робіт/послуг) ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» (код 19153456) встановлено, що в свою чергу вказане підприємство в період січень 2021 по березень 2021 відображає придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА ІНТЕРСКАЙ» (код 42162071), TOB «НОВАНС ГРУП» (код 42473780) та ТОВ «ЕЛІЗІОН КОНКОРД» (код 42645940).

В подальшому, проведено дослідження в ЄРПН постачання товарів (робіт/послуг) вказаних підприємств-контрагентів ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» (код 19153456) відсутнє придбання олії соняшникової нерафінованої по ланцюгу постачання.

Досудовим розслідуванням зазначено, за вищевказаний протиправний механізм здійснюється із використанням всіх зазначених суб`єктів господарської діяльності, які задіяні в злочинній схемі кримінального правопорушення, в результаті чого вчиняється тяжкий злочин.

Вищезазначені обставини підтверджуються висновком аналітичного продукту №9.3/3.3.3/1146-24 від 14.02.2024, складеним у порядку ст. 22 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України».

За результатом проведення тимчасового доступу, вилучено завірені належним чином копії документів ТОВ «ФІРМА «OJIIC ЛТД» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Новомосковський Масложиркомбінат» (код 42146730), ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний Завод», в тому числі товаротранспортні накладні.

Допитаний в якості свідка водій ТОВ «ФІРМА «ОЛІС ЛТД» повідомив, що інформація у вилучених ТТН не відповідає дійсності, вказане ТМЦ ніколи не перевозив, а вказані документи йому було надані бухгалтерією підприємства на підпис.

Допитані в якості свідків особи, які згідно форми 4-ДФ є працівниками ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний Завод» повідомили, що на вказаному підприємстві ніколи не працювали і чують про нього вперше.

На цей час стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ст. 91 КПК України, здійснюється збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зазначено, що зазначена група осіб, з метою зберігання та приховання предметів, речей і документів, які мають доказове значення по кримінальному провадженню, використовують нежитлові та офісні приміщення, адміністративні будівлі, складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47 та в яких зберігають електроні, зовнішні носії інформації, персональні комп`ютери, за допомогою яких здійснюється управління рахунками та ведення бухгалтерського обліку підприємств, документи бухгалтерського обліку підприємств, необліковані товарно-матеріальні цінності, тощо.

06.11.2024 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Шевченківського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, вилучене в період з 04 по 05 листопада 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, повний перелік, якого зазначений в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене в період з 04 по 05 листопада 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладеноу встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки воно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Перевіряючи доводи апелянта, щодо пропуску строку для звернення з клопотанням, колегія суддів зазначає, що вилучення майна відбувалося з 04 по 05.11.2024 року, а сторона обвинувачення звернулася з клопотанням до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна відповідно до (том 1, ст. 157) 07.11.2024 року, тому строк в 48 годин є не пропущеним.

Крім того, представник в своїй апеляційній скарзі зазначав про не призначення експертиз у даному кримінальному провадженні, однак прокурором у судовому засіданні було долучено постанову про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи від 07.11.2024 року. Тому доводи зазначені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене в період з 04 по 05 листопада 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ОЛІС ЛТД» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3