Постанова

від 27.01.2025 по справі 420/34374/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34374/24

Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О. Дата і місце ухвалення: 03.12.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1859517-2409-1509 від 07.04.2023 р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали суду, позивач подала заяву про усунення недоліків, а саме клопотання про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03.12.2024 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що не отримувала податкове повідомлення-рішення № 1859517-2409-1509 від 07.04.2023 р. Також апелянт звертає увагу, що рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення в графі «розписка про одержання» містять напис «Волошина», що не є підписом позивача та свідчить про фальсифікацію цих документів. В доданих до адміністративного позову ОСОБА_1 документах (договорах, актах тощо) наявний підпис позивача, який не є відображенням її прізвища, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такі докази є належними доказами отримання позивачем копії оскаржуваного рішення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про відсутність правових підстав для її задоволення, а тому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підстав п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов до висновку про те, що КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах та передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статті 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до статті 102 ПК України строк давності становить 1095 днів.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

З метою забезпечення єдиної правозастосовної практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.04.2018 року у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 року у справі №803/728/17, від 18.06.2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала наступний правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України, за якою становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 1859517-2409-1509 від 07.04.2023 року, відомості про застосування процедури адміністративного оскарження такого ППР відсутні. Відтак, зважаючи на те, що позовну заяву подано до суду 05.11.2024 року, наявні підстави для висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.

Колегія суддів встановила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було надіслано контролюючим органом позивачу.

В матеріалах справи наявна копії рекомендованого повідомлення про вручення оскаржуваного податкового повідомлення рішення поштовим відправленням №6530003591000 ОСОБА_1 .

Проаналізувавши вищенаведені документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини свідчать про отримання ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі позиція апелянта фактично зводиться, що зазначення в графі підпису її прізвища виконано не нею, а її підпис є відмінною від зазначеного прізвища.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв`язку.

Тобто з огляду на зазначений пункт колегія суддів дійшла висновку, що в зазначеній графі «розписка про отримання» не обов`язково повинна бути підпис особи, а лише робиться відповідна відмітку про вручення працівником об`єкта поштового зв`язку.

Крім того колегія суддів зазначає, що працівник об`єкта поштового зв`язку вручає фізичній особі реєстроване поштове відправлення лише на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, тобто відповідальність на врученні лежить саме на працівникові об`єкта поштового зв`язку.

В свою чергу матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до відповідного відділення «УКРПОШТА» з приводу отримання інформації щодо видачі поштового відправлення будь-якій іншій «невідомій особі».

Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є такими, що вручене належним чином.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом без поважних причин.

Згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо повернення позивачу позову без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до ч.2 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук