Постанова

від 24.01.2025 по справі 580/6681/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6681/24 Суддя (судді) першої інстанції: РіздельО.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.05.2024 №232250002991 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до пільгового стажу дояркою періоди роботи з 01.01.1992 до 15.12.1992, з 15.01.1995 до 15.03.2000, з 16.04.2000 до 06.12.2011 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону №1058 з 09.05.2024.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.05.2024 №232250002991 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу дояркою період роботи з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідач під час виникнення спірних правовідносин та прийнятті рішення щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу позивача та призначення їй пенсії діяв у межах своїх повноважень та відповідно до діючого законодавства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 17 жовтня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.05.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За наслідками розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Сумській області рішенням від 31.05.2024 №232250002991 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю достатнього пільгового стажу дояркою.

Зазначено, що до пільгового стажу на посаді доярки ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 15.12.1992, з 15.01.1995 по 15.03.2000, з 16.04.2000 по 06.12.2011, оскільки норми обслуговування тварин первинними документами не підтверджено.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу для призначення такої пенсії, оскільки документи, які підтверджують право на пільгову пенсію позивача, були надані відповідачу, однак відповідачем було порушено її право на соціальний захист та право на отримання пенсійних виплат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень цього Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Абзацом 12 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 встановлено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку - 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

На підставі ч. 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Наразі, дані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, які відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Так, згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивач працювала на посаді доярки (оператора машинного доїння) такі періоди:

- з 10.01.1995 у КСП «Мир».

- 15.03.2000 переведена у СТОВ «Ліщинівське» оператором машинного доїння.

-18.07.2001 до 14.03.2004 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

- 15.03.2004 прийнята дояркою молочно-тваринної ферми СТОВ «Ліщинівське».

- 01.04.2009 переведена на посаду оператора машинного доїння.

- 21.08.2010 прийнята п переводу у СТОВ «Агросвіт» на посаду оператора машинного доїння.

- 06.12.2011 звільнена за власним бажанням.

Колегія суддів враховує, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Також, вказані записи підтверджені довідками: СТОВ «Агросвіт» від 12.03.2024 №1, СТОВ «Ліщинівське» від 09.02.2024 №13, від 12.03.2024 №31.

Отже, вищевказаний стаж позивача з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011, що дає право на призначення пільгової пенсії, підтверджений належними доказами.

Жодного обґрунтованого доводу з приводу неврахування вказаного стажу відповідач у спірному рішенні не навів, а тому не довів належними і допустимими доказами правомірність дій щодо його неврахування у повному обсязі для обчислення пенсії.

Колегія суддів також враховує, що у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7 роз`яснено, що до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «доярка» та «свинарка», запроваджена в 1961 році.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, викладену в постанові від 07 лютого 2019 року у справі №699/155/17, відповідно до якої головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді доярки, свинарки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 20 січня 2022 року у справі №219/4003/17 порядок, який би визначав норми навантаження та кількості обслуговування тварин на час роботи позивача свинаркою-оператором відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України не приймався. Відсутність порядку, який би визначав норми обслуговування, виконання яких повинно враховуватись при призначенні даній категорії працівників пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до зазначеної вище норми Закону, не може позбавляти особу права на отримання пенсії, гарантованої їй Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення» до того ж за умови доведеності факту її роботи у спірний період на цій посаді та отримання за виконану роботу заробітної плати.

Отже, оскільки матеріали справи підтверджують роботу позивача дояркою більше 29 років, які також надавались до органу Пенсійного фонду України для розгляду та призначення пенсії на пільгових умовах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування вищевказаного стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.05.2024 №232250002991 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного стажу є протиправним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 зазначеної вище Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон 1058, зокрема ст. 114 цього Закону.

Так, за наслідками розгляду відповідачем заяви та документів позивача встановлено, що вік позивача - 54 роки 11 місяців, страховий стаж - 37 років 5 днів, пільговий стаж - 14 років 10 місяців 29 днів.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів правомірності та обґрунтованості свого рішення про відмову зарахувати до загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011. Тобто, ще 14 років 3 місяці.

Таким чином, враховуючи визначені п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону 1058 підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік (54 роки) та спеціальний стаж (більше 29 років), колегія суддів вважає, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Частиною 3 ст. 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, як встановлено з матеріалів справи, позивач досягла пенсійного віку 54 роки 6 місяців 18.10.2023, а звернення за пенсією відбулось 09.05.2024, тобто поза межами 3-х місяців, пенсію позивачу має бути призначена з часу звернення - 09.05.2024.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону 1058.

Разом з тим, вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу дояркою період роботи з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи дояркою з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011 та прийняття рішення про призначення з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу дояркою період роботи з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з ухваленням нового судового рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу дояркою період роботи з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу дояркою період роботи з 10.01.1995 до 17.07.2001, з 15.03.2004 до 06.12.2011.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 24.01.2025р.)