Постанова

від 24.01.2025 по справі 620/6397/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6397/24 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр соціальних служб» Коропської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр соціальних служб» Коропської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо направлення його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на соціальну реабілітацію без згоди позивача;

- зобов`язати відповідача надати йому інформацію про підстави направлення на соціальну реабілітацію та місцезнаходження його сина ОСОБА_3 .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем порушено право, передбачене ст.153 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батько та дитини мають право на безперешкодне спілкування між собою. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що він є законним представником дитини, володільцем її персональних даних і ніхто без законних підстав не може обмежувати інформацію про місцезнаходження дитини. За таких обставин, позивач зазначає, що відмова відповідача в наданні інформації про місцеперебування його дитини є грубим порушенням його прав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.02.2024 позивачем подано запит на публічну інформацію до Комунального некомерційного підприємства «Центр соціальних служб» Коропської селищної ради ( далі - Центр), в якому він просив повідомити куди та на яких підставах направлені на реабілітацію як жертви домашнього насильства його колишня дружина та його син .

26.02.2024 Центр листом за №24 відмовив позивачу в отриманні запитуваної інформації з посиланням на п.13 ст.3 Закону України «Про соціальні послуги» та абз.14 ст.13 Закону України «Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду, що діяв правомірно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №479 «Деякі питання діяльності центрів соціальних служб» затверджено Типове положення про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб (далі Типове положення).

Відповідно до вказаного Типового положення міський, районний, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб (далі - центр) є закладом, що проводить соціальну роботу із сім`ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, і надає їм соціальні послуги.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінсоцполітики, Нацсоцслужби, іншими нормативно-правовими актами у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг, а також цим Положенням.

Центр провадить діяльність за принципами гуманізму, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до честі та гідності, толерантності, законності, соціальної справедливості, доступності та відкритості, неупередженості та безпечності, добровільності, індивідуального підходу, комплексності, конфіденційності, максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів, забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.

Центр має право: самостійно визначати форми та методи роботи; подавати до органів державної влади та органів місцевого самоврядування запити на інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг, та отримувати таку інформацію; залучати на договірній основі підприємства, установи, організації та волонтерів до надання соціальних послуг; залучати грошові кошти та інші ресурси (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідні для надання соціальних послуг.

Підставою для надання центром соціальних послуг є: направлення особи/сім`ї для отримання соціальних послуг, видане відповідно до рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської міста обласного значення, районної в місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади про надання послуг центром; результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Прийняття рішення про надання соціальних послуг центром, визначення їх обсягу, строку, умов надання та припинення, призначення фахівця, відповідального за ведення випадку особи/сім`ї, проводиться в порядку, передбаченому законодавством.

Порядок організації надання соціальних послуг затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 за №587 (надалі по тексту також - Порядок №587).

Так, згідно пункту 25 Порядку №587 для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (надалі по тексту також - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (надалі по тексту також - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Під час дії на території України або адміністративно-територіальної одиниці надзвичайного або воєнного стану заява може бути подана за місцем звернення особи/сім`ї незалежно від її задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування).

Згідно до п.31 Порядку уповноважений орган аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах (крім випадків, коли акт за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах подано уповноваженому органу відповідно до пункту 8 цього Порядку).

Наразі, оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи (у разі перебування особи/ сім`ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у надавача соціальних послуг - його соціальним працівником) протягом п`яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.

Під час оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах з`ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім`ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім`ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім`ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин (п.33 Порядку).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, направлення особи на соціальну реабілітацію не потребує будь-якої згоди інших осіб, а здійснюється на підставі заяви особи, яка звернулась за отриманням соціальних послуг.

Разом з тим, відповідно до п.8 Типового положення Центр відповідно до визначених для нього завдань:

- здійснює заходи щодо: запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей, упровадження новітніх соціальних технологій, спрямованих на недопущення, мінімізацію чи подолання складних життєвих обставин; виявлення отримувачів соціальних послуг та ведення їх обліку; соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа з метою підготовки до самостійного життя, організації наставництва; надання особам, які постраждали від домашнього насильства, та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, вичерпної інформації про їх права та можливість отримання допомоги;

- проводить оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, у соціальних послугах, визначає методи соціальної роботи, забезпечує психологічну підтримку;

- надає соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг, зокрема: соціального супроводу; консультування; соціальної профілактики; соціальної інтеграції та реінтеграції; соціальної адаптації; соціального супроводу сімей, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; кризового та екстреного втручання; представництва інтересів; посередництва (медіації); інші соціальні послуги відповідно до визначених потреб;

- забезпечує соціальне супроводження прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу;

- забезпечує соціальний патронаж осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також звільнених від подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом;

- складає план реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

- вносить відомості до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

- проводить моніторинг та оцінювання якості наданих ним соціальних послуг;

- створює умови для навчання та підвищення кваліфікації фахівців, які надають соціальні послуги;

- взаємодіє з іншими суб`єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які у відповідній адміністративно-територіальній одиниці в межах своєї компетенції надають допомогу вразливим групам населення та особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або забезпечують їх захист;

- інформує жителів адміністративно-територіальної одиниці та кожного отримувача соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я, про перелік соціальних послуг, які він надає, обсяг і зміст таких послуг, умови та порядок їх отримання;

- проводить інформаційно-роз`яснювальну роботу серед жителів адміністративно-територіальної одиниці про важливість для дитини сімейного виховання, потребу в розвитку патронату над дитиною і сімейних форм виховання;

- бере участь у заходах щодо пошуку кандидатів у патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі;

- бере участь у визначенні потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, а також у розробленні та виконанні програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

- готує статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали стосовно наданих соціальних послуг і проведеної соціальної роботи, які подає засновнику;

- забезпечує захист персональних даних осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, інших вразливих категорій осіб, яким центром надаватимуться соціальні послуги, а також осіб, що повідомили про перебування осіб/сімей у складних життєвих обставинах, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

З системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що до завдань Центру не входить направлення осіб на соціальну реабілітацію.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.02.2024 на адресу Комунального некомерційного підприємства «Центр соціальних служб» Коропської селищної ради надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона просила направити її до Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги м. Чернігів разом з її малолітнім сином ОСОБА_4 2019 р.н., який постійно проживає з нею, оскільки вона зазнає домашнього насильства зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_1

07.02.2024 директором Комунального некомерційного підприємства «Центр соціальних служб» Коропської селищної ради було винесено наказ №29 «Про здійснення оцінки потреб сім`ї/особи» та складено відповідний висновок оцінки потреб сім`ї, за яким ОСОБА_2 направлено до іншого суб`єкта надання соціальних послуг, а саме до Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги.

Отже, рішень про направлення ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 на соціальну реабілітацію відповідачем не приймалося.

Отже, доводи апелянта що відповідачем здійснено направлення його малолітнього сина на соціальну реабілітацію спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про протиправність дій відповідача щодо направлення малолітнього сина позивача на соціальну реабілітацію без згоди позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог стосовно порушення відповідачем права позивача на отримання інформації, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до положень Закону України від 13.01.2011 №2939 «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, право на доступ до публічної інформації гарантується:

обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно з ст.6 цього Закону публічною інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву»). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Згідно ст.7-9 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ч. 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Згідно з ст.13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

- суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

- суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

- юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

- інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Відповідно до ст.20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Наразі, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальні послуги» надання соціальних послуг здійснюється з урахуванням, зокрема, принципу конфіденційності.

При цьому, за приписами ст.13 Закону України «Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю», що визначає права та обов`язки суб`єктів соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю зобов`язані зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов`язків.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що інформація, отримана в процесі надання соціальних послуг щодо осіб, яким такі послуги надаються, не може бути розголошена на вимогу та за запитом третіх осіб, оскільки є конфіденційною.

В даному випадку, надана відповідачем відповідь від 26.02.2024 №24, є правомірною.

Щодо доводів апелянта на порушення відповідачем норм сімейного законодавства, то судом першої інстанції правильно зазначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас справи, що виникають з сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, належить до компетенції загальних судів.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 24.01.2025р.)