Постанова

від 27.01.2025 по справі 320/37819/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/37819/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці №UA902080/2024/000097/2 від 08.05.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SHANDONG RUNDA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1703 (див. додаток 2), відповідно до якого продавець виробляє та продає зокрема трактори, а покупець приймає та оплачує товари за найменуванням, кількістю і ціною, що зазначається у проформах-інвойсах та інвойсах на умовах поставки правил Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсах.

Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір №UA00072711 транспортного експедирування.

Також попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

У подальшому, 18.03.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів (див. додаток 3), проформу інвойс № 23RD-WD1107 за ціною 211520,00 доларів США, а також комерційний інвойс №23RD-WD1107В за ціною 105760,00 доларів США, згідно з якими товари поставляються на умовах передоплати та на умовах поставки FOB порт QINGDAO (Китай) правил Інкотермс 2020.

16.11.2023 позивач на підставі контракту від 06.11.2023 №1703 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №114 грошові кошти в розмірі 211 520,00 доларів США, що відповідає ціні товарів, що зазначена в проформі інвойсі від 18.03.2024 №23RD-WD1107.

Надалі, 27.01.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №431020240000022834 за ціною 105760,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі №23RD-WD1107В.

Продавець 02.02.2024 передав товари перевізнику для доставки в порт Гданськ (Польща) та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №234615399.

18.03.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження №24С700000889/01060.

20.03.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653341876, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653341878.

Так, 02.04.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №47, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 192585,98 грн., а також 5296,04 доларів США.

На підставі залізничної накладної УМВС від 17.04.2024 №03281 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до залізничної станції в м. Тернополі.

Згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 07.05.2024 №4384 та №9838 товари на автомобільному транспорті були доставлені з м. Тернополя до Черкаської митниці.

08.05.2024 позивач виписав відповідачу листа про оплату, у якому вказав, «що вантаж який поставляється за контрактом №1703 від 06.11.2023 по інвойсу №23RD-WD1107B від 07.11.2023 в сумі 105760,00 USD оплачений наступний чином: - платіжне доручення №114 від 16.11.2023, сума 211520,00 USD, різниця 105760,00 буде закрита іншою поставкою. По даній поставці вантаж нами не страхувався та не оплачували перевізнику за страхування».

Так, 08.05.2024 для митного оформлення товарів позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080801772Ul, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 105760,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080801772Ul декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

- контракт від 06.11.2023 №1703 між позивачем та виробником товарів компанією SHANDONG RUNDA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO.,LTD (Китай);

- прайс лист продавця від 07.11.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт QINGDAO (Китай) правил Інкотермс 2020;

- комерційний інвойс від 07.11.2023 №23RD-WD1107В за ціною 105760,00 доларів США на умовах поставки FOB порт QINGDAO (Китай) правил Інкотермс 2020;

- митна декларація Китаю від 27.01.2024 №431020240000022834 для вивезення товарів із Китаю до України за ціною 105760,00 доларів США;

- сертифікат походження товарів від 18.03.2024 №24С700000889/01060;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 16.11.2023 №114 про оплату продавцю 211520,00 доларів США;

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- коносамент від 02.02.2024 № 234615399 про доставку товарів з Китаю до порту Гданська (Польща);

- інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 №5653341878 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.03.2024 №5653341876 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №73, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 192585,98 грн., а також 5296,04 доларів США;

- залізничну накладну УМВС від 17.04.2024 №03281, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» у м. Тернополі;

- міжнародні автомобільні накладні CMR від 07.05.2024 №4384 та №9838 на підставі яких товари із залізничного терміналу у м. Тернополі були доставлені до Черкаської митниці;

- лист позивача про оплату товарів від 08.05.2024;

- лист з серійними номерами тракторів від 07.11.2023;

- презентація товарів від 08.12.2023;

- декларацію митної вартості.

08.05.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1019753, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

8) копію митної декларації країни відправлення.

08.05.2024 у відповідь на електронне повідомлення №1019753 позивач направив до митного органу лист, у якому зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.

Так, 08.05.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА902080/2024/000097/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори за резервним методом на рівні 2,92 доларів США за кг.

Також, 08.05.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА902080/2024/000141.

08.05.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UА902080801779115, по якій були надмірно сплачені митні платежі: ПДВ на 125962,34 грн.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Судом встановлено, що у графі 33 спірного рішення та в електронному повідомленні, в якості підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач послався на наступні обставини: «Митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 5296,0400 дол. США.

В рахунку від 20.03.2024 № 56533418 78 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 440,92 дол. США та «Documentation fee - Destination in Gdansk» 55,12 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ.

В рахунку від 20.03.2024 № 5653341878 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.

Відповідно відомостей коносамента від 02.02.2024 № 234615399, партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Гданськ (Польща).

Відповідно відомостей залізничної накладної від 17.04.2024 № 03281 транспортування партії оцінюваного товару здійснювалось за маршрутом Замость Бортатиче (Польща) - Хрубешув (Польща) - Ізов (Україна).

Враховуючи відомості зазначені у товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Гданськ (Польща) - Замость Бортатиче (Польща) - Хрубешув (Польща) - Ізов (Україна), що свідчить наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту.

В наданих до митного оформлення рахунках від 20.03.2024 № 5653341876 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 20.03.2024 № 5653341878 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.

Таким чином, декларантом митниці заявлено відомості тільки щодо складової митної вартості - обробка товарів в порту Гданськ, однак числове значення не відповідає числовому значенню згідно поданих документів.

Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження відсутні в наданих декларантом документах та митниці не заявлені. Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України витрати на навантаження, вивантаження, обробку є самостійними поняттями складових митної вартості, кожна з яких повинна додаватись до ціни товару, якщо не була до неї включена.

- в рахунку 20.03.2024 №5653341876 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунку від 20.03.2024 № 5653341878 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 08.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків. Відповідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, встановлює обов`язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.».

Суд зазначає, що всі зазначені у графі 33 спірного рішення підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості стосуються вартості перевезення товарів. Проте, МК України не визначено документи, що підтверджують вартість перевезення товарів.

Судом встановлено, що для підтвердження транспортних витрат позивач подав митному органу:

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- коносамент від 02.02.2024 № 234615399 про доставку товарів з Китаю до порту Гданська (Польща);

- інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 № 5653341878 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.03.2024 № 5653341876 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- залізничну накладну УМВС від 17.04.2024 №№ 03281, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» у м. Тернополі;

- міжнародні автомобільні накладні CMR від 07.05.2024 №4384 та №9838 на підставі які товари із залізничного терміналу у м. Тернополі були доставлені до Черкаської митниці;

- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №73, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 192585,98 грн., а також 5296,04 доларів США.

Тобто, надана довідка про транспортні витрати та інші документи є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Крім того, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у розмірі 192585,98 грн., а також 5296,04 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.

Судом також встановлено, що у графі 21 ДМВ (декларації митної вартості) до митної декларації зазначено витрати на навантаження, вивантаження, обробку у гривнях: товар 1 - 208116,3655 (грн).

У графі «Г» ДМВ ці ж витрати на навантаження, вивантаження, обробку зазначені у доларах США: 5296,04 доларів США.

У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №73 вказано вартість перевезення товарів за межами України, зокрема у доларах США:

- Оформлення документації у Гданську, Польща - 55,12 доларів США;

- Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 440,92 доларів США;

- Залізничне перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Грубешів-Ізов на кордоні Польща/Україна, становить 4800 доларів США;

Разом у доларах США за територією України - 5296,04 доларів США.

Отже, вартість витрат у доларах США у довідці та ДМВ співпадає та становить 5296,04 доларів США.

Також в інвойсі компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 № 5653341878 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів вказані ці відомості: Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 440,92 доларів США.

Тобто, саме до вартості операційних послуги терміналу у порту Гданськ, Польща включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що товари поставлялися на умовах поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.

Щодо твердження відповідача про те, що "в рахунку від 20.03.2024 №5653341876 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 20.03.2024 №5653341878 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 08.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків", то самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 20.03.2024 №5653341876 від імені ТОВ «Мерск Україна Лтд», від 20.03.2024 №5653341878 від імені MAERSK A/S, вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №73, що включені до митної вартості та були надані митному органу разом з митною декларацією.

Щодо твердження митниці про те, що в поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 16.11.2023 №114 (на суму 211 520 дол. США) у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір, відповідно до інвойса від 07.11.2023 № 23RD-WD1107В поставка здійснюється на суму 105760 дол. США, тому відомості банківського платіжного документа від 16.11.2023 №114 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, та у зв`язку із цим наданий банківський платіжний документ не відповідає умовам ч. 2 cт. 53 МК України, суд зазначає таке.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

Суд також не враховує твердження відповідача про те, що до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 27.01.2024 № 431020240000022834 без перекладу в зв`язку з чим відомості зазначені в них не можливо ідентифікувати з задекларованими відомостями, оскільки самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Таким чином, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк