Постанова

від 27.01.2025 по справі 600/7396/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7396/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

27 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000399/2 від 23.08.2023.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 19.05.2022 між ТОВ "Маядо" (Покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія "АДОПЕН") (Турція, Анталія, Продавець) укладено контракт міжнародної поставки №13 (далі - Контракт).

За умовами Контракту № 13 Продавець продає, а Покупець купує Товар: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції, згідно інвойсів (п .1.1.).

Відповідно до п.4.1. Контракту № 13 ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

Відповідно п. 3.1. Контракту № 13 кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".

23.08.2023 ТОВ "Маядо" через свого представника ТОВ "Прованік Лоджистікс" надано Чернівецькій митниці Держмитслужби митну декларацію №23UA40802005150U6.

За результатами розгляду митної декларації, Чернівецькою митницею винесено прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000399/2 від 23.08.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митну вартість товару: за МД № UA500500/2023/20015 від 12.06.2023: Профіль фасонний Рама Біла з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон - 7007м. Профіль фасонний Стулка Біла з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 1638 м. Профіль фасонний Стулка Біла без ущільнювача без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 2275 м. Профіль фасонний Імпост Білий з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон - 1638 м. Профіль фасонний Штапік Білий з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 8346 м. Торговельна марка: YASEMENA Виробник: YASEMENA TARIM ІС VE D1S TIC. LTD. STI. Країна виробництва TR. Вага - 17314,49 кг, рівень митної вартості 2,05 дол. США/кг (а.с. 77).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/001394 від 23.08.2023.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2023 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію № 23UA40802005150U6з метою митного оформлення товару.

На виконання вимог, передбачених статтею 53 МК України, разом з вказаною декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи: пакувальний лист (Расkins list) б/н від 15.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) Z012023040000424 від 15.08.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) А № 001995 від 15.08.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of orisin) Z0346689 від 15.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 271 від 19.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1003 від 21.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 13 від 19.05.2022; договір про надання послуг митного брокера 1605/22 від 16.05.2022; договір (контракт) про перевезення №26072023-01 від 26.07.2023; договір (контракт) про перевезення (заявка № 4 до договору № 260720) від 13.08.2023); декларація митної вартості б/н від 23.08.2023.

Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/001394 від 23.08.2023, та не заперечувалося відповідачем у відзиві.

При перевірці поданих документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

У заявах по суті сторони стверджували, що декларантом (позивачем) додатково подано листи з додатками ТОВ Маядо від 23.08.2023 № 661 та від 12.06.2023 № 14, а саме: реєстр документів (з 08.05,2023 по 11.05.2023); видаткові накладні від 05.05.2023 № 247, від 09.05.2023 № 261, від 12.05.2023 № 255; податкові накладні від № 31, від 09.05.2023 № 33, від 10.05.2023 № 35, від 10.05.2023 № 36, від 11.05.2023 № 39, від 11.05.2023 № 40, від 11.05.2023 № 41; копія митної декларації країни відправлення від № 23351900ЕХ00076788; додаткова цінова інформація: інвойс від 08.05.2023 №2012023040000253, пакувальний лист від 08.05.2023 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 17.08.2023 № 3341300EX00651482 - у гр. 44 зазначено реквізити E-Fatura від 17.08.2023 № 23243160110886030801362.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що додатково подані позивачем документи не взято до уваги митним органом, оскільки вони не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності. З урахуванням наведеного, керуючись частиною 6 статті 54 МК України, відповідач прийшов до висновку, що заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.

Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення спірної вартості товарів. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, суд зазначив, що в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України). Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2022 між Пластиковою і будівельною промисловою анонімною компанією "Адопен" (Туреччина), як продавцем, та ТОВ "Маядо" (Україна), як покупцем товару, укладено контракт міжнародної поставки № 13.

Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець продає, а покупець купує профіль ПВХ в асортименті: захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів, фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари для них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан, діоксин, стабілізатор, крейда, ПВХ) технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також її частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції (надалі пойменовані Товар), згідно інвойсів.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Контракту кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".

Строки поставки кожної партії Товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не може становити більше 60 робочих днів з дати інвойсу.

У пунктах 4.1.-4.3. Контракту визначено, що ціна за товар, що постачається визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною. Загальна вартість Контракту становить 50000000,00 (п`ятдесят мільйонів) доларів США. В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.

Пунктами 5.1 - 5.2. Контракту встановлено, що оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту. Виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару. Оплата банківських послуг включається у витрати Покупця.

Відповідно до наявного в справі інвойсу (рахунку-фактури) продавцем виставлено рахунок на оплату за товар.

Враховуючи вимоги контракту в СMR (міжнародно-транспортній накладній) А № 001995 зазначено умови поставки даної партії товару EXW ANTALYA (франко-перевезення Анталія). Також зазначено дані водія та державний номерний знак транспортного засобу, що здійснює перевезення товару.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано зазначено у митних деклараціях вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що зв`язок між продавцем та покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівним митної вартості, а документальне підтвердження щодо впливу такого взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє, суд вірно вказав, що згідно з частинами 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

У статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, саме по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Зміст наведених правових норм в сукупності з положеннями статті 53 МК України свідчать про наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган обґрунтовував наявність впливу взаємопов`язаності покупця та продавця на заявлену митну вартість товару виключно тим, що за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості.

Однак, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого ресурсу продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Крім того, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не зазначено, з яких конкретно джерел митний орган отримав цінову інформацію щодо подібних товарів, не ідентифіковано імпортерів та відповідно товар, який досліджувався митним органом при аналізі цінової інформації.

Навіть за умови обґрунтованого встановлення митним органом різниці в ціні, вказане свідчить лише про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари.

Водночас в силу приписів частини тринадцятої статті 58 МК України митний орган не надав письмових обґрунтувань про наявність впливу пов`язаності продавця та покупця на визначення митної вартості товару, що і не спростовується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Недотримання вказаної норми, в свою чергу, призводить до відсутності у декларанта можливості подати відповідь та докази відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну. Тобто, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів в обхід встановленого законом порядку одразу ж констатував про наявність впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну оцінюваних товарів.

В той час як за змістом частини 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відтак, оскільки відповідачем в ході проведення митного контролю не було наведених жодних обґрунтувань щодо впливу взаємозв`язку між продавцем та покупцем на заявлену митну вартість товару то, відповідно, взаємозв`язок між продавцем та покупцем повинен вважатися таким, що не вплинув на митну вартість товару. Окрім цього виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів згідно з аналізу цінової інформації митного органу не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач на виконання вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин митного законодавства не надав обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а з урахуванням вимог статті 58 МК України вважається, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а, від 25.05.2021 у справі № 200/7957/20-а, від 11.11.2021 у справі № 200/6403/20-а, від 27.01.2022 у справі № 200/6413/20-а, від 28.04.2023 у справі № 200/9362/20-а.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність в інвойсі відомостей про строки поставки колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки згідно пункту 3.2 контракту № 13 від 19.05.2022 строки поставки кожної партії Товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів з дати інвойсу. Тобто, сторонами договору встановлений строк поставки партії товару, що не може перевищувати 60 робочих днів, при цьому, в умовах договору не вказано що зазначення строку поставки партії є обов`язковими для формування вартості товару.

Відтак, твердження апелянта про наявність наведених вище розбіжностей у зв`язку з відсутністю у поданих позивачем інвойсах відомостей про строк поставки суд вважає безпідставними, оскільки такі фактично не мали впливу на правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом за ціною договору.

Стосовно доводів відповідача в спірному рішенні на відсутність відомостей щодо обраного способу здійснення оплати за вказаним договором, то такі суд відхиляє, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 та постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

В оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023 №3696/5 зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи та митне оформлення товару для експорту включено в транспортні витрати. А в рахунку на оплату від 21.08.2023 № 1003 заявлено про такі послуги як експедиторська винагорода, транспортно - експедиційне обслуговування та надання транспортних послуг. Роз`яснень не надано.

Так, для надання митному органу інформації перевізником позивача були складені спеціальні документи, а саме: довідка про транспортні послуги, що по суті є калькуляціями транспортних витрат, яка містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів (реквізити сторін, сума та валюта платежу, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR), що дає можливість повністю ідентифікувати відповідні рахунки та довідки про транспортні витрати з відповідною поставкою.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На переконання суду, сама по собі відсутність у наданих декларантом рахунках відомостей щодо включення митного оформлення товару для експорту в транспортні витрати за наявності відповідних довідок про транспортні витрати, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Стосовно висновку відповідача, наведеного в оскаржуваному рішенні, про те, що згідно відомостей, зазначених у CMR від 15.08.2023 A № 001995, перевізником товару є DYORDYI VI.. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок на оплату від 21.08.2023 №1003 та довідка про транспортні витрати від 21.08.2023 №3696/5 від ТОВ Інтер Транс Лождістікс. Роз`яснень та документального підтвердження щодо зазначених розбіжностей не надано.

Положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, на думку суду, довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.07.2023 між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою діяльністю Інтер Транс Лоджістікс (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг, на умовах якого виконавець зобов`язувався від власного імені за дорученням замовника та за його кошти за обумовлену в договорі винагороду, здійснювати в інтересах замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією вантажних перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та по території України. Для виконання цього договору виконавець (що є транспортним експедитором) за дорученням замовника та від власного імені самостійно укладає договори та здійснює розрахунки з перевізниками та іншими третіми особами, що забезпечують виконання замовлення (заявки) замовника на транспортно-експедиційні послуги (з перевезення вантажу). Замовник у свою чергу зобов`язується компенсувати усі витрати виконавця, що пов`язані з організацією перевезення та забезпеченням транспортного процесу.

Організація перевезення вантажів здійснюється на підставі підтвердженої виконавцем заявки (замовлення), підписаної керівником замовника і скріпленої печаткою, переданої виконавцю по факсимільному зв`язку, електронними засобами зв`язку. Замовлення являється невід`ємною частиною даного договору (п. 1.3, 1.4 договору).

Згідно п. 2.8. вказаного договору виконавець має право здійснювати свої повноваження з організації перевезення вантажів та супутніх перевезенню послуг/ робіт, шляхом залучення третіх осіб.

У Заявці №4 від 13.08.2023 зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 (DYORDYI V.I.). Таким чином, жодних розбіжностей немає, як про це зазначає відповідач, оскільки, у заявці чітко передбачено, ким буде здійснено перевезення вантажу.

Таким чином, на підставі заявки № 4 від 13.08.2023 саме ФОП ОСОБА_1 (DYORDYI V.I.) здійснювало міжнародне перевезення та безпосередньо зазначене в CMR № A № 001995 від 15.08.2023. У графі 25 CMR (Реєстраційний номер - зазначаються держномери тягача і напівпричепа, що здійснюють перевезення) А № 001995 від 15.08.2023 зазначено AO7993BT/AO3437XP.

Згідно довідки про транспортні витрати № 3696/5 від 21.08.2023 та рахунку на оплату №1003 від 21.08.2023, транспортні послуги надавалися автомобілем держ. номер: AO7993BT/AO3437XP.

Враховуючи норми вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано всі належні документи, що підтверджують витрати на транспортування, в тому числі довідка про транспортні витрати, рахунок-фактура, акт надання послуг.

Згідно наданої довідки про транспортні витрати, понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 104 303,00грн. включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України.

Суд також вважає хибними твердження митного органу стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що рахунок на оплату від 21.08.2023 № 1003 містить відомості щодо вартості експедиційної винагороди (2000 грн), яка не додана до митної вартості товару. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Роз`яснень з цього приводу не надано.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, включено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Чинним законодавством України не встановлено форми або вимог до складання довідки про транспортні витрати, в тому числі щодо розподілу експедиційних послуг, тому така довідка складається у довільній формі. При цьому, суд погоджується з позицією позивача, що зазначення ним у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023 вартості послуг з перевезення товару і послуг експедитора на території України і поза межами території України мало на меті виокремлення вартості транспортно-експедиційних витрат на території України, які не підлягають включенню до митної вартості імпортованого товару.

Отже, вимога відповідача щодо надання позивачем обґрунтування розподілу суми експедиційних послуг, понесених перевізником на митній території України та за її межами, є необґрунтованою, оскільки положеннями Митного кодексу України чи іншого законодавчого акту такого не передбачено. Митним кодексом України передбачено включення до вартості товару витрат на перевезення товару до кордону України.

Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення надавав оцінку митній декларації МД №UA500500/2023/20015 від 12.06.2023, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано митну декларацію № №23UA40802005150U6), яка згідно картки відмови №UA408020/2023/001394 від 23.08.2023 не надавалася позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Однак, відповідачем не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Відтак, позивачем подано разом з митною декларацією до митного органу усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Водночас, під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Більше того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ст. 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, відповідач протиправно не застосував перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом. При цьому, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів суд першої інстанції вірно визнав безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Державної митної служби України №UA408000/2023/000399/2 від 23.08.2023 є протиправним.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.