Постанова

від 27.01.2025 по справі 240/3530/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3530/24

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

27 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрпалетсистем" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2024 року приватне підприємство «Укрпалетсистем» (ПП «Укрпалетсистем») звернулось в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2024 №55/33000703.

05 серпня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено те, що наказом №2523-п від 20.12.2023 "Про проведення фактичної перевірки ПП "Укрпалетсистем", на підставі пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, наказано: «провести фактичну перевірку ПП "Укрпалетсистем" за адресою: вул. Харківське Шосе, буд. 13, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, з 21.12.2023 , тривалістю не більше 10 діб.Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2022 по останній день перевірки, з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операції, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизнихтоварів, дотримання роботодавцем законодавстващодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)».

На підставі вказаного наказу Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена фактична перевірка ПП "Укрпалетсистем" господарської одиниці АЗК (магазин, кафе) та АГЗП №96, що розташована за адресою:вул. Харківське Шосе, буд. 13, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, за результатами якої складено акт від 25.12.2023 №28629/10/36/07/32285225.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення вимог пунктів 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У п. 2.2.16 вказаного акту зазначено, зокрема: "згідно інформаційної системи, призначеної для збору, зберігання, використання даних РРО, (у тому числі, електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО), встановлено формування не встановленої форми та змісту касових чеків на вищезазначених РРО (ФН 30011071004, ФН 3001107005, ФН3000255563, ФН3000255562), а саме: без обов`язкового реквізиту, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, реалізовані в період з 01.01.2022 по дату завершення перевірки.

На підставі акту перевірки, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення 15.01.2024 №55/33000703 про застосування штрафних санкцій на суму 135550,74 грн за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг.

У розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки ПП "Укрпалетсистем" від 25.12.2023 №28629/10/36/07/32285225 вказано:

-«порушення: п. 1 , п. 2ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінамиі доповненнями - проведення розрахункових операцій без видачі та роздрукування відповідного розрахункового документа встановленої форми, а саме: не надання особам розрахунковихдокументів встановленої форми та змісту за адресою провадження діяльності: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Харківське Шосе, 13»;

- «відповідальність п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінамиі доповненнями,у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення».

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Житомирського окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп.20.1.4п.20.1ст.20 Податкового кодексу України(ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1ст.75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3п.75.1ст.75 ПК України).

Відповідно до ст. 80 ПК Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК).

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Не пред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позивач допустив посадових осіб ГУ ДПС у Хмельницькій області до проведення фактичної перевірки.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №826/2679/14, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, від 07.11.2018 р. у справі №811/824/17, від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 18.12.2018 у справі №826/3014/16, від 15.01.2019 у справі №822/28/15, від 05.03.2020 року у справі №825/1110/17 та інших.

Стосовно порушень, що були виявлені фактичною перевіркою та які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР).

Згідно п. 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання до нього застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше та 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Тобто, законодавець передбачив, що підставою для відповідальності за п.1 статті 17 Закону № 265/95-ВР є встановлення окремого факту:

-проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;

- проведення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

При цьому, відповідно до висновків, зазначених в оскаржуваному рішенні, підставою для застосування вказаних фінансових санкцій стало порушення платником вимог п.1 і п.2 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Такі доводи податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Згідно п.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, в редакції на час спірних відносин, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, в редакції на час спірних відносин, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.

Тобто, приписами п.1 статті 17 Закону № 265/95-ВР не передбачена відповідальність суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за недотримання вимог положень п.1 і п.2 ст.3 цього ж Закону № 265/95-ВР.

Водночас, приписи п.11 ст.3 Закону № 265/95-ВР зобов`язують суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, до яких відноситься позивач, окрім іншого проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Більше того, акт перевірки містить висновок про наявність порушень позивачем вимог п.11 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Однак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не приймалося у зв`язку із порушенням позивачем саме положень п.11 ст.3 Закону № 265/95-ВР. Тобто, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення уповноваженою особою податкового органу зроблено висновок про відсутність в діях позивача порушень саме п.11 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Крім того, факт вчинення правопорушення має підтверджуватись належними, допустимими та достовірними доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, із змісту акту перевірки від 25.12.2023 року №28629/10/36/07/32285225, встановлюючи порушення позивачем п. 1, 2 статті 3 Закону N265/95-ВР відповідач керувався даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем у період з 01.01.2022 по 01.10.2023 року день початку проведення перевірки розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, за своєю суттю є податковою інформацією, та не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Долучення витягу з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД PPO), не може бути підставою для підтвердження продажу товару без зазначення в чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не Витяг з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій та саме такий документ має контролюючим органом братися до уваги.

Колегія суддів звертає увагу, що у якості додатку до акту перевірки відповідачем долучено Витяг з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій у вигляді інформації щодо чеків реалізації алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню МАП, без зазначення обов`язкових реквізитів цифрового значення штрихового коду МАП, однак у розумінні ст. 73 КАС України це не є належним доказом відображення господарських операцій, на підставі яких можливо встановити наявність/відсутність порушень позивачем положень Закону України №265/95-ВР, визначених у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржуються.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями ст. 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що саме внаслідок належного опрацювання отриманої інформації, проведеного відповідно до норм податкового законодавства, контролюючий орган зобов`язаний довести факт податкового порушення, а не покладати на платника податків відповідальність лише через те, що останній не надав до перевірки відповідні документи.

При цьому, додатки до акту перевірки не містять копій (паперових чи електронних) виданих позивачем у паперовій формі покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків), які б не містили всіх необхідних реквізитів, в тому числі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку як за період з 21.12.2023 (дата початку перевірки) до її фактичного завершення, так і за весь визначений у акті перевірки період, що могли та повинні були бути отримані контролюючим органом у встановлений законом спосіб, зокрема:

-в порядку, визначеному п. 80.4 ст. 80 ПК України (перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція);

- шляхом роздрукування з фіскальної пам`яті РРО за місцем проведення фактичної перевірки;

- шляхом роздрукування з баз даних ДПС, оскільки контролюючий орган володів відомостями про реквізити фіскальних чеків (згадані в додатку), які визнав оформленими з порушенням вимог законодавства.

Більше того, відповідачем до акту перевірки не було надано жодного з розрахункових документів оригіналів/копій фіскальних чеків, які підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких розрахункових документах одного з обов`язкових реквізитів - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вчинення порушення позивачем у вигляді проведення розрахункової операції через РРО розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та помер) відповідачем не доведено належними та достовірними доказами.

Крім того, у спірних правовідносинах при оцінці дій платника податків за будь-яких обставин слід враховувати викладений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як неодноразово зазначав ВС у своїх постановах, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах відбувся.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» правопорушенням є здійснення розрахункових операцій за відсутності розрахункового документа як такого, а не здійснення таких операцій на підставі розрахункових документів, що містять окремі недоліки, які не впливають ні на зміст розрахункової операції, ні на зміст платіжної операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем розрахункові операції в безготівковій формі відбувалися з видачею розрахункових документів, крім того статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено відповідальності за порушення правил оформлення розрахункових документів, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 3028 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 4542 грн.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрпалетсистем" задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.01.2024 року за №55/33000703 в розмірі 135550,74 грн. штрафної санкції.

Стягнути на користь приватного підприємства "Укрпалетсистем" за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 3028 грн.та за подання апеляційної скарги в сумі 4542 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.