Постанова

від 15.01.2025 по справі 300/5010/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5010/24 пров. № А/857/25405/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення виготовлено 12.09.2024) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №005800/0706 та №005801/0706 від 01.03.2024.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.03.2024:

-форми «С» №005800/0706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 996072,00 грн;

-форми «ПС» №005801/0706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як свідчать матеріали справи, на підставі пп.80.2.2, п. 80.2, ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 01.02.2024 № 627-п та на підставі направлень від 02.02.2024 №№ 2764/26-15-07-07-01, 2765/26-15-24-02-02 Головним управлінням ДПС в м. Києві проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін, та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), за результатами якої складено акт від 05.02.2024 № 8918/26/15/07/3721701818 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що при придбанні адаптеру живлення «Apple» вартістю 599,00 грн розрахункова операція не проведена через зареєстрований належним чином програмний реєстратор розрахункових операцій ( далі ПРРО), розрахунковий документ встановленої форми та змісту не надано, чим порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-В «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон - №265).

Також перевіркою встановлено не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутні накладні чи інші документи, що підтверджують походження товару, згідно опису товару, що знаходився в реалізації в магазині на загальну суму 995 473,00 грн, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-В «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265).

Однак особа, що здійснювала розрахункову операцію (прим. - ОСОБА_2 ), відмовилась від отримання письмового запиту від 04.02.2024 про надання документів. Також зазначена особа відмовилась від підписання матеріалів перевірки та отримання копії акту перевірки, про що контролюючим органом складено відповідний акт.

При цьому, акцентує увагу на тому, що законодавець наділив правом на отримання наказу та направлень на перевірку, підписання актів перевірки саме «осіб, які фактично проводять розрахункові операції», при цьому, дані норми не містять жодних вимог щодо їх офіційного працевлаштування у фізичної особи-підприємця, оскільки це жодним чином не змінює того, що вона у розумінні податкового законодавства є особою, яка фактично провела розрахункову операцію.

За результатами розгляду матеріалів акту перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (за основним місцем обліку позивача) прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 на загальну суму 997 092,00 грн:

№005800/0706, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 996 072,00 грн, у тому числі 599,00 грн (599,00 грн х 100%) за не проведення розрахункових операцій через ПРРО, за порушення вчинене вперше, 995473,00 грн (995473,00 грн х 100 %) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

№005801/0706, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (прим. до перевірки не надано: книгу обліку доходів і витрат, договір оренди, накладні чи інші документи, що стосуються предмета перевірки), чим порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 ПКУ.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної перевірки складено та зареєстровано акт фактичної перевірки від 05.02.2024 №8918/26/15/07/3721701818, який направлено за податковою адресою позивача та отримано останнім, що не заперечується позивачем по справі.

Щодо не проведення розрахункових операцій через ПРРОё то апелянт зазначає, що відповідно до п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1)проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2)надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Водночас, зі змісту акта перевірки вбачається, що перед початком проведення перевірки в магазині «YABLUKA» за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 1/12 було проведено контрольну розрахункову операцію з придбання адаптеру живлення «Apple» за ціною 599,00 грн.

Розрахункову операцію провела касир ОСОБА_2 без застосування ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа, натомість видала видаткову накладну від 04.02.2024 №14327.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого субґєкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку за встановленою типовою формою загальною вартістю 995473,00 грн, то апелянт зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС в м. Києві складено опис товару, що знаходився в реалізації в магазині, та запропоновано ОСОБА_2 (касир) надати первинні документи на товар, зазначений в описі на господарському об`єкті до перевірки, однак документів про походження товару, який є в реалізації, надано не було.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР (у редакції від 31.12.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобовґязаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших субґєктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському обґєкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

У такій редакції абз. 1 пункту 12 статті 3 Закону від 06.07.1995 № 265/95- ВР викладено відповідно до Закону № 1914-IX від 30.11.2021 (набув чинності 01.01.2022).

До цих змін пункт 12 статті 3 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР діяв у редакції Закону № 128-IX від 20.09.2019, яка передбачала:

« 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому субґєкт господарювання зобовґязаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському обґєкті).».

Згідно з матеріалами справи на момент перевірки на ФОП ОСОБА_1 поширювався обовґязок ведення обліку товарних запасів, передбачений п. 12 ст. 3 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14 липня 2020 року № 786- IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців, пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі - Порядок ведення типової форми № 261).

Абзацом 2 пункту 1 розділу І Порядку ведення типової форми №261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно пункту 2 розд. І Порядку ведення типової форми №261, облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 затверджений Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (надалі Порядок №496).

Порядок №496 набув чинності 26.11.2021.

У пункті 2 розд. І Порядку №496 наведені значення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

місце продажу (господарський обґєкт) - стаціонарний або будь-який пересувний обґєкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного обґєкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);

місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний обґєкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного обґєкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Згідно пункту 1 розд. ІІ Порядку №496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських обґєктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським обґєктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими обґєктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обовґязковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до пункту 2 розд. ІІ Порядку №496, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 9 розд. ІІ Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських обґєктах) відсутні:

1)первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2)відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3)первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Згідно пункту 10 розд. ІІ Порядку №496, Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському обґєкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Згідно вимог пункту 11 розд. ІІ Порядку №496, Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим предґявленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському обґєкті) такої ФОП.

Отже, із прийняттям Порядку №261 та Порядку №496 існує чіткий встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів (їх походження і обліку) в розумінні положень пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР.

У свою чергу статтею 20 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що до субґєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському обґєкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Верховний Суд у подібних правовідносинах, зокрема висловився щодо правового регулювання пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 за №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення (надалі також - Наказ №481).

Верховний Суд переглядаючи в касаційному порядку адміністративні справи №816/2932/15 і №808/2540/16 дійшов наступних висновків:

- « 15. Платник податків зобовґязаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або повґязані з предметом перевірки.

Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо до закінчення перевірки або у зазначений вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують відповідні показники, вважається, що такі документи у платника податків відсутні.

16… фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

17.Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, зокрема Книги обліку доходів і витрат є, накладні, видаткові накладні, товарно- транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

18.Книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат.

19.До субґєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі передбачену статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.».

Згідно з інформацією в Акті перевірки, суть порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, полягало саме у тому, що до перевірки не було надано: форму обліку товарних запасів та первині документи (їх копії), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходились у місті продажу (господарському обґєкті).

Позивачем не надано будь-яких доказів ведення Книги обліку доходів і витрат, Типової форми, Форми ведення обліку товарних запасів, тобто документів, які підтверджують облік та походження товарів, як станом на момент проведення фактичної перевірки, так і після її проведення.

При цьому, саме необлікування станом на 04.02.2024 року (дата початку проведення фактичної перевірки) на обґєкті перевірки наявного товару стало юридичною підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР, а саме не здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку.

Вказані висновки контролюючого органу, в силу наведених норм законодавства, слід вважати вірними та обґрунтованими.

Щодо обов`язку надання контролюючому органу документів (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу, то апелянт зазначає, що як передбачено пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобовґязаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або повґязані з предметом перевірки. Такий обовґязок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано до контролюючого органу як під час перевірки, так і після її проведення додаткових документів і пояснень, в порядку п. 44.6 ст. 44 та п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Позаяк, Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі № 420/12275/23 дійшов, зокрема, висновку про відсутність підстав для притягнення платника податків до відповідальності за статтею 20 Закону № 265 у випадку, коли на початок проведення фактичної перевірки він не мав можливості надати такі документи посадовим особам контролюючого органу, проте до закінчення фактичної перевірки усі документи були надані.

При цьому апелянт зазначає, що з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 5 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.

Разом з тим, перевірка, результати правомірності якої зґясовуються в даній справі, є в розумінні вимог статті 80, пунктом 82.3 статті 82 і пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, - фактичною, а не камеральною чи документальною (плановою або позаплановою; виїзною або невиїзною). А тому, проведення такої перевірки та її оформлення слід здійснювати із особливостями саме фактичної перевірки.

Вважає, що наявність у платника цілого робочого дня чи до завершення фактичної перевірки, є достатнім проміжком часу для предґявлення перевіряючому податкових накладних, які засвідчують прихід товарних запасів, які знаходяться в момент перевірки в господарській одиниці, в якій здійснюється торгівля.

У разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Позивач належним чином не обґрунтував неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки.

У даному випадку за відсутності будь-яких первинних документів під час проведення перевірки, судом буде фактично проведено перевірку на підставі документів, які долучені до матеріалів судової справи, в той же час які не були предметом дослідження перевіряючими, а з огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Вказана позиція неодноразово знаходила своє відображення у практиці Верховного Суду України, зокрема у Постанові від 28.02.2017 у справі №826/7631/15.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень приймав спірне податкове повідомлення- рішення з врахуванням, виключно, наявних в розпорядженні цього суб`єкта, на час прийняття спірного рішення (вчинення дій), документів.

На час проведення перевірки позивач не мав облікових документів на товар, а тому відповідач підставно притягнув позивача до відповідальності.

Також апелянт зазначає, що доводи позивача по суті встановлених порушень зводяться до тверджень, що товар, який продала ОСОБА_2 , а саме адаптер живлення «Apple» , позивачу не належав, а ймовірно був власністю ОСОБА_2 , як фізичної особи-підприємця.

Проте, позивач ані під час проведення перевірки, ані до суду не надає доказів того, що ФОП ОСОБА_2 орендувала частину відповідного приміщення, де здійснює діяльність позивач, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, ФОП ОСОБА_1 орендує відділ магазину за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується скріншотом з бази даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області («Податковий блок»), та не заперечується позивачем по справі.

Позивачем, як орендарем відділу магазину за адресою АДРЕСА_1 , подавалися повідомлення за ф. №20-ОПП (про об`єкти оподаткування/або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням/або через які провадиться діяльність), зокрема 17.11.2023, опісля, 05.04.2024, даний об`єкт було знято з обліку.

Зважаючи на вищенаведене вважає, що суд надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС в м. Києві видано наказ від 01.02.2024 № 627-п «Про проведення фактичних перевірок» та додаток №50 до наказу від 01.02.2024 № 627-п, яким призначено проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін, та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

На підставі наказу від 01.02.2024 № 627-п «Про проведення фактичних перевірок» Головним управлінням ДПС в м. Києві видано направлення на перевірку від 02.02.2024.

04.02.2024 посадовими особами Головного управління ДПС в м. Києві проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 04.02.2024 №8418/26/15/07/ НОМЕР_1 .

Як визначено в акті перевірки перевірка проведена в присутності касира ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 від підпису у направленнях на перевірку відмовилася, про що складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку від 04.02.2024 №689/26-15-07-07-00-17. Також, ОСОБА_2 відмовилася від писання та отримання примірника акту проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки та додатково складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки та отримання копії акту фактичної перевірки від 04.02.2024 №690/26-15-07-07-00-17.

Згідно акту фактичної перевірки від 05.02.2024 №8418/26/15/07/ НОМЕР_1 встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

- пункту 1, пункту 2, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР;

- статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями)

- частини 4 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки від 05.02.2024 № 8418/26/15/07/ НОМЕР_1 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено по відношенню до ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення:

- форми «С» від 01.03.2024 №005800/6706, згідно з яким за порушення п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», наказу Міністерства фінансів України від 03.06.2021 №496 «Про затвердження порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку», до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 996072,06 грн;

- форми «ПС» від 01.03.2024 №005801/6706, згідно з яким за порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення №005800/0706 від 01.03.2024 та №005801/0706 від 01.03.2024 направлено позивачу засобами поштового зв`язку, і ним отримано разом із розрахунком фінансових санкцій по акту фактичної перевірки від 05.02.2024 реєстраційний №8418/26/15/07/3721701818.

У подальшому, не погодившись із наказом про проведення фактичної перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями №005800/0706 від 01.03.2024 та №005801/0706 від 01.03.2024 ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою (вх. ДПС №10665/6 від 20.03.2024), за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 17.05.2024 №34742/6/99-00-06-03-02-06, яким наказ про проведення фактичної перевірки та податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податку, серед яких сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

Оцінивши наявні у справі докази, та зазначені норми ПК України суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, дійшов правильного висновку про наявність у контролюючого органу, за підстав визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України призначати та проводити фактичну перевірку суб`єктів господарювання.

Також, правильним є твердження про правомірність проведення перевірки без особистої участі фізичної особи-підприємця, як суб`єкта, який фактично здійснює господарську діяльність, бо згідно з положеннями ПК України фактичні перевірки проводяться за участю особи, яка на правомірних підставах присутня в об`єкті перевірки і проводить розрахункові операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що відповідач на свій розсуд зробив висновки про відсутність документів на товар та здійснив опис товару, який позивачу не належав, бо він пробував розпочати підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому за вказаною адресою є декілька торгових місць, одне з яких він орендував, при цьому крім нього за вказаною адресою були і інші суб`єкти господарської діяльності, а місце розміщення його торгового місця вказував адміністратор.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем надано скріншот з бази даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області («Податковий блок») про те, що ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди відділу магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд зазначив, що контролюючим органом під час перевірки не визначено та відповідно не зафіксовано у акті того, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є місцем де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність.

Натомість, відомості надані відповідачем з системи «Податковий блок» свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 орендує саме відділ магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, контролюючим органом не надано суду жодних доказів, що позивачем, як орендарем відділу магазину за адресою АДРЕСА_1 , або ж орендодавцем цього відділу магазину, подавалися повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП.

Договір же оренди відділу магазину за адресою: АДРЕСА_1 , як вважав суд, надає позивачу лише право на здійснення підприємницької діяльності, однак не підтверджує факту дійсного її здійснення на вказаному об`єкті.

Також, судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказано, що в акті перевірки визначено, що перевірка проведена в присутності касира ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 від підпису у направленнях на перевірку відмовилася, про що складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку від 04.02.2024 №689/26-15-07-07-00-17. Також, ОСОБА_2 відмовилася від писання та отримання примірника акту проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки та додатково складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки та отримання копії акту фактичної перевірки від 04.02.2024 №690/26-15-07-07-00-17.

При цьому, як на підставу для задоволення позову суд вказав ту обставину, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено факту, що ОСОБА_2 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 та працює на посаді касира в місці здійснення ним підприємницької діяльності. Натомість, згідно наданих позивачем доказів, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.07.2023 з основним видом діяльності, аналогічним основному виду діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: 4741. Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах. А надана інспекторам контролюючого органу під час контрольної розрахункової операції з придбання адаптеру живлення «Apple» за ціною 599,00 грн видаткова накладна від 04.02.2024 №14327 містить відомості лише про постачальника «YABLUKA» без жодної персоніфікації продавця. Відтак, суд вважав, що результат проведення контрольної розрахункової операції не місить доказової інформативності про приналежність товару ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, що на час перевірки здійснював на даному об`єкті свою підприємницьку діяльність.

Оскільки контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, не доведено того, що зафіксовані в акті перевірки порушення були вчинені ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення та під час здійснення ним підприємницької діяльності, то суд першої інстанції вважав, що акт перевірки, як джерело доказової інформації, у даному випадку, не може бути покладений в основу накладення на позивача штрафних (фінансових) санкції (штрафу) згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказане свідчить про безпідставність висновків перевірки, про зафіксовані в акті перевірки, в частині порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №005800/6706 та від 01.03.2024 №005801/6706 є протиправними, а тому їх слід скасувати.

Проте, колегія судів з такими доводами суду першої інстанції суд не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначальним у цій справі є факт встановлення, чи дійсно ФОП ОСОБА_1 на час проведення фактичної перевірки здійснював підприємницьку діяльність в об`єкті перевірки, що визначена додатком №50 до наказу від 01.02.2024 № 627-п, а саме: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, обов`язок щодо доказування покладається не лише на субґєкта владних повноважень, але і на іншу сторону, яка повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як уже зазначалось вище, на підставі пп.80.2.2, п. 80.2, ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 01.02.2024 № 627-п та на підставі направлень від 02.02.2024 №№ 2764/26-15-07-07-01, 2765/26-15-24-02-02 Головним управлінням ДПС в м. Києві проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін, та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), за результатами якої складено акт від 05.02.2024 № 8918/26/15/07/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що при придбанні адаптеру живлення «Apple» вартістю 599,00 грн розрахункова операція не проведена через зареєстрований належним чином програмний реєстратор розрахункових операцій (далі ПРРО), розрахунковий документ встановленої форми та змісту не надано, чим порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-В «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265).

Також перевіркою встановлено не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутні накладні чи інші документи, що підтверджують походження товару, згідно опису товару, що знаходився в реалізації в магазині на загальну суму 995473,00 грн, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-В «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265).

Як вбачається з акту фактичної перевірки від 04.02.2024 №8418/26/15/07/ НОМЕР_1 , то така проведена господарської одиниці - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , субґєкта господарської діяльності ОСОБА_3 , відтак твердження суду першої інстанції про те, що контролюючим органом під час перевірки не визначено та відповідно не зафіксовано у акті того, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є місцем де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність не відповідає дійсності.

Особа, що здійснювала розрахункову операцію - ОСОБА_2 , відмовилась від отримання письмового запиту від 04.02.2024 про надання документів. Також зазначена особа відмовилась від підписання матеріалів перевірки та отримання копії акту перевірки, про що контролюючим органом складено відповідний акт.

При цьому, ОСОБА_2 , згідно акту фактичної перевірки, не висловлювала жодних заперечень та не надавала пояснення, що товар, який нею був проданий, та товар описаний в ході перевірки належить не позивачу, а іншій особі.

Доказів зворотного з урахуванням положень ч. 1ст. 77 КАС України позивачем не надано.

На підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідачем надано скріншот з бази даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області («Податковий блок») згідно якого ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди відділу магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно позивачем не підтверджено жодними доказами укладення договорів оренди з іншими суб`єктами господарювання за вказаною адресою та доказів здійснення ними підприємницької діяльності з видом діяльності, аналогічним основному виду діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: 4741. Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, в т.ч. і ОСОБА_2 .

Тому покликання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення позову, на те, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено факту, що ОСОБА_2 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 та працює на посаді касира в місці здійснення ним підприємницької діяльності та наявність реєстрації її як фізичної особи-підприємця з аналогічним видом діяльності є помилковим, бо позивач міг не оформляти трудових відносин з останньою, що в свою чергу є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності, а крім того вона не могла здійснювати підприємницьку діяльність у вказаному магазині, бо як уже вказувалось вище, відсутні докази укладення нею договору оренди для здійснення такої діяльності, а факт реєстрації останньої як ФОП не позбавляє її права працювати на інших умовах.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно вказав, як підставу для задоволення позову ту обставину, що контролюючим органом не надано суду жодних доказів, що позивачем, як орендарем відділу магазину за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 1/12, або ж орендодавцем цього відділу магазину, подавалися повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, бо подання таких повідомлень взагалі не стосуються встановлених відповідачем під час проведення фактичної перевірки порушень.

Як уже згадувалось вище, згідно вимог п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого субґєкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР (у редакції від 31.12.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобовґязаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших субґєктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському обґєкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14 липня 2020 року № 786- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб» - підприємців, пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі - Порядок ведення типової форми № 261).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 затверджений Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (надалі - Порядок №496).

Отже, із прийняттям Порядку №261 та Порядку №496 існує чіткий встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів (їх походження і обліку) в розумінні положень пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР.

У свою чергу статтею 20 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що до субґєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському обґєкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Як передбачено пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобовґязаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або повґязані з предметом перевірки. Такий обовґязок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не подано до контролюючого органу як під час перевірки, так і після її проведення додаткових документів і пояснень, в порядку п. 44.6 ст. 44 та п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Позивач належним чином не обґрунтував неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи, що суб`єкт владних повноважень приймав спірні податкові повідомлення-рішення з врахуванням, наявних в розпорядженні цього суб`єкта, на час прийняття спірного рішення (вчинення дій), документів, а також враховуючи встановлені по справі обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог про протиправність податкових повідомлень-рішень від 01.03.2024 №005800/6706 та від 01.03.2024 №005801/6706.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому таке слід скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року по справі № 300/5010/24 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 27.01.25