Ухвала

від 27.01.2025 по справі 380/10697/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/10697/24

адміністративне провадження № К/990/1316/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за. період з 22 лютого 2021 року по 23 лютого 2024 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці в розмірі 5321,34 грн, з урахуванням виплачених сум; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 лютого 2021 року по 23 лютого 2024 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці в розмірі 5321,34 грн, з урахуванням виплачених сум..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10 січня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правильність обчислення індексації грошового забезпечення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Львівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтуванні підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних справах щодо виплати індексації-різниці грошового забезпечення військовослужбовцям, без урахування актуальної правозастосовної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики або про її відсутність, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує.

Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтуванні підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що обставини, що встановлені в оскаржуваному рішенні апеляційної інстанції, негативно впливають на розгляд інших справ (стягнення одноразових видів грошового забезпечення позивача після 01 березня 2018 року, оформлення належних документів для призначення йому пенсії з урахуванням індексації-різниці, тощо), які не можуть бути ініційовані через преюдиціальне значення при їх розгляді в судах (не може бути повторно розглянуто у новій справі, оскільки предмет розгляду буде тотожним предмету у цій справі).

Суд відхиляє такі доводи з огляду на те, що в обґрунтуванні вказаного твердження позивач не навів та не обґрунтував, які саме встановлені оскарженим судовим рішенням він позбавлений можливості спростувати, при розгляді іншої справи та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтуванні підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що розгляд цієї справи має виняткове значення для позивача, оскільки судом фактично констатовані неправильні факти, які унеможливлюють вирішення питання щодо оформлення належних документів для призначення і перерахунку його пенсії в належному розмірі, яка має сплачуватись пожиттєво.

Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.

Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки певні надії та очікування позивача, та зрештою настання несприятливих для останнього результатів у вигляді неотримання бажаного, не свідчить про безумовну винятковість цієї справи, оскільки доводи заявника касаційної скарги не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для скаржника.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур