Ухвала

від 27.01.2025 по справі 420/10608/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №420/10608/24

адміністративне провадження №К/990/1606/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Загороднюка А.Г., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №420/10608/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці від 8 березня 2024 року за №319-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника митного поста-начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці з 12 березня 2024 року;

- стягнути із Одеської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2024 року по дату ухвалення по справі рішення, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від « 08» березня 2024 року за №319-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника митного поста-начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці з 12 березня 2024 року.

Стягнуто з Одеської митниці па користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2024 року до 25 вересня 2024 року у сумі 237370,00 грн (двісті тридцять сім тисяч триста сімдесят гривень 00 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 13 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України вказуючи, що судами не з`ясовано всіх обставин у даній справі.

Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п`ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України. Окрім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №420/10608/24 була розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, а відтак зазначення обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необов`язковим.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій в частині посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №420/10608/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.Г. Загороднюк

О.В. Кашпур,

Судді Верховного Суду