Постанова

від 21.01.2025 по справі 420/7259/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/7259/23

адміністративне провадження № К/990/4439/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання -Часник А.О.

представника відповідача - Брижеватого В.В.,

представника позивача -Окольчишиної І.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання йому довідки про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня по 10 червня 2022 року згідно з додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (далі - телеграма МОУ № 248/1298); зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати йому довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня по 10 червня 2022 року включно, згідно з додатком № 1 до телеграми МОУ № 248/1298.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що з 2022 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та з квітня 2022 року був відряджений у підпорядкування командувача операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відбиток печатки на посвідченні про відрядження.

1.2. Позивач указує, що з 13 квітня по 30 листопада 2022 року постійно перебував у районах проведення воєнних (бойових) дій і брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Проте додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168) йому було виплачено лише за період з 11 червня по 28 серпня 2022 року.

1.3. ОСОБА_1 наголошує, що перебуваючи у відрядженні у складі військової частини НОМЕР_1 з 13 квітня по 10 червня 2022 року, він також знаходився у районах проведення воєнних (бойових) дій і приймав безпосередню участь у бойових діях, і випадків самовільного залишення ним військової частини у період з 13 квітня 2022 року по 01 вересня 2022 року не зафіксовано (лист командира військової частини НОМЕР_5 від 13 січня 2023 року). Указаний факт також підтверджується листом командира військової частини від 28 грудня 2022 року НОМЕР_3 № 350/303/2/2252. Проте, військова частина НОМЕР_1 в установленому законом порядку документально не оформила указаний час перебування позивача у зоні бойових дій і наразі відмовляється надати будь - яке документальне підтвердження чи довідку про перебування позивача з 13 квітня по 10 червня 2022 року у районах проведення воєнних (бойових) дій.

1.4. Посилаючись на те, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, він, зокрема, був позбавлений виплат, передбачених постановою КМУ № 168 за квітень - червень 2022 року, ОСОБА_1 вважає, що саме зобов`язання відповідачем видати йому довідку за формою згідно з додатком № 1 до телеграми МОУ № 248/1298 є належним способом захисту його порушеного права, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 (до якої було відряджено ОСОБА_1 ) був зобов`язаний забезпечити оформлення усіх необхідних документів.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_4 , яка є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_3 та безпосередньо перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується листом військової частини НОМЕР_5 від 13 січня 2023 року № 350/174/28/34/пс.

4. За наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2022 року № 374/дск ОСОБА_1 з 13 квітня 2022 року відряджено у підпорядкування командувача Операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС, що підтверджується посвідченням про відрядження від 13 квітня 2022 року №372/2/14, що містить відбиток печатки військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_6 ).

5. Згідно з витягом з наказу Командувача угрупування об`єднаних сил (по стройовій частині) від 10 червня 2022 року № 109/дск позивач вибув зі складу угрупування об`єднаних сил (на відбитку печатки вказана військова частина НОМЕР_1 , код НОМЕР_6 ).

6. У період з 13 квітня по 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 щомісячно отримував винагороду у розмірі 30 000,00 грн, установлену постановою КМУ № 168.

7. Також за період з 11 червня по 28 серпня 2022 року позивачу було виплачено й додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, відповідно до постанови КМУ № 168, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2022 року №447-аг (том І а.с. 13 на звороті).

Підставою для нарахування указаної додаткової винагороди стала довідка, видана військовою частиною НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року (№ ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/8/1337), тому суд першої інстанції констатував, що саме до цієї військової частини позивача було відряджено для виконання бойових завдань та безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та охорони України.

8. З метою отримання інформації з приводу участі позивача у бойових діях у період з 24 лютого по 29 серпня 2022 року, підстав невиплати йому додаткової винагороди за указаний період та перебування його у відрядженні, адвокатом Душина О.Л. було направлено запит на адресу військової частини НОМЕР_3 (на фінансовому забезпеченні у якій перебуває військова частини НОМЕР_4 , як її структурний підрозділ).

9. На виконання адвокатського запиту, листом від 28 грудня 2022 року №350/303/2/2252 військова частина НОМЕР_3 , з поміж-іншого, повідомила, що у період з 13 квітня 2022 року по 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Те, що позивач перебував у відрядженні підтверджується наказами НГШ ЗСУ від 18 січня 2022 року №8/дск та ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 червня 2022 року № 4/дск.

10. Також на черговий запит адвоката військовою частиною НОМЕР_5 був надісланий лист від 13 січня 2023 року № 350/174/28/34/пс в якому, зокрема, було повідомлено, що на адресу військової частини НОМЕР_3 надійшла довідка від 07 жовтня 2022 року № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /8/1337 щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 11 червня по 28 серпня 2022 року, на підставі якої надалі і було здійснене нарахування додаткової винагороди, згідно протоколом від 31 жовтня 2022 року № 9 та наказом № 447-аг. Проте документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у таких діях у період з 24 лютого по 10 червня 2022 року на адресу військової частини НОМЕР_3 не надходило (том І а.с. 21).

11. Предметом спору у цій справі є відмова військової частини видати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні ним здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

ІІІ. Рішення судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня по 10 червня 2022 року включно, згідно з додатком № 1 до телеграми МОУ № 248/1298. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня по 10 червня 2022 року включно згідно з додатком №1 до телеграми МОУ №248/1298.

12.1. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Оперативно-стратегічне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») - об`єднання Сил оборони України, створене під час відбиття російської збройної агресії у 2022 році. Також це об`єднання відоме як Угруповання Об`єднаних сил та Східне угруповання військ. Діє у Східний операційній зоні, відповідає за східну ділянку лінії бойового зіткнення (Харківський, Ізюмський, Лиманський, Лисичанський, Курахівський, Куп`янський, Бахмутський, Авдіївський та Вугледарський напрямки). За таких обставин, суд, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що відповідач не врахував всі фактичні обставини справи та вдався до «надмірного формалізму» через занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог.

13. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.

13.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції відхилив лист військової частини НОМЕР_3 від 28 грудня 2022 року №350/3-03/2/2252, як доказ безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки він не є документом (довідкою), що складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідно до телеграми МОУ № 248/1298 та Окремого доручення обставини участі позивача у бойових діях мають бути підтверджені бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу тощо, проте ані до суду першої, а ані до суду апеляційної інстанцій таких доказів не надано. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду довідку від 21 квітня 2023 року №313/11/2329 за підписом т.в.о. командира про те, що сержант ОСОБА_1 за 2022 рік у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 не перебував (а.с. 49) і будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку звертався до відповідачів задля отримання спірної довідки за період з 24 лютого по 10 червня 2022 року матеріали справи не містять. Додатково колегія суддів врахувала, що військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 мають один код ЄДРПОУ, однак вони мають різні місця дислокації. Крім того, згідно з поясненнями військової частини НОМЕР_2 , військові частини з індексом ІІ створюється окремим бойовим розпорядженням Головнокомандувачем ЗСУ і військова частина НОМЕР_2 , що існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції, створена 11 червня 2022 року, тобто вже після періоду, який є спірним у цій справі (а.с.81). За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатував, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством (що встановлюється при розгляді справи по суті) є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

14. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Заявник зазначив, що, вирішуючи спір, суди неправильно застосували положення пункту 1 постанови КМУ № 168 та телеграми МОУ № 248/1298 в частині визначення належного суб`єкта, зобов`язаного видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

16. Також ОСОБА_1 указал, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зважаючи на чисельні випадки звернення військовослужбовців щодо реалізації права на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану. Водночас адміністративними судами приймаються прямо протилежні рішення у вирішенні ідентичних спорів.

17. Заявник наголошує, що у справі № 826/7869/17 Верховний Суд указав, що «Тимчасовою Доктриною підготовки та застосування Збройних Сил України визначено, що оперативне угруповання військ - це оперативно-стратегічне угруповання, до складу якого входить декілька оперативно - тактичних угруповань оперативного командування та інші військові частини, які призначені для його посилення, з видів Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів. Утворюється оперативне угруповання військ під час оголошення в державі правового режиму воєнного стану. ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) структурно складається із двох основних частин структурних підрозділів: перша частина - Головний командний центр Збройних Сил України, який призначений для організації бойового управління Збройними Силами України у т.ч. частинами безпосереднього підпорядкування; друга частина - структурні підрозділи Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, які в особливий період здійснюють безпосереднє управління військами у ході ведення міжвидової операції оперативно - стратегічного угруповання» (п.п. 39, 40 постанови ВС).

18. Отже, на думку ОСОБА_1 , можна зробити висновок, що відповідач наділений повноваженнями створювати необхідні оперативно - стратегічні угруповання, чим і пояснюється наявність у створених оперативно-стратегічних угрупувань (ООС, ІНФОРМАЦІЯ_3 , Хортиця та інші) та наявність декількох печаток відповідача (військової частини НОМЕР_1 ). А оскільки вказані угрупування є тимчасовими, створюються для виконання певних завдань і не є юридичними особами, то військова частина НОМЕР_1 і є належним відповідачем у цій справі. Проте суд апеляційної інстанції неповно, необ`єктивно та не всебічно встановив обставини справи, не надав належної оцінки кожному доказу окремо і їх сукупності, а тому помилково дійшов висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача, що призвело до порушення прав позивача.

19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень підпункту 1 постанови КМУ № 168.

20. У поясненнях на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_3 указала, що суд апеляційної інстанції належно і об`єктивно встановили обставини цієї справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у військової частини відсутні документи та інформація, що підтверджує факт безпосередньої участі ОСОБА_2 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 13 квітня по 30 листопада 2022 року у складі Командування ООС або іншого угрупування, а наказ Командувача ООС від 07 квітня 2022 року № 74/дск та посвідчення про відрядження лише підтверджують факт відрядження позивача до інших військових формувань, а не факт безпосередньої участі у бойових діях. Крім того, указані документи необхідні для підготовки документів з метою отримання посвідчення та статусу учасника бойових дій.

21. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, викладені у касаційній скарзі, просила скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Натомість представник відповідача заперечував проти аргументів позивача та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

22. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

23. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

25. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

26. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, пунктом 1 якої передбачено, що на період дії воєнного стану окремим категоріям осіб, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

27. З метою врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої КМУ № 168 посадовим особам Збройних Сил України Міністерством оборони України було надіслано телеграму № 248/1298, згідно з абзацом 3 пункту 3 якої, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

27.1. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець ( абзац 4 пункту 3 телеграми МОУ № 248/1298).

Форма такої довідки затверджена у додатку № 1 до телеграми МОУ № 248/1298.

28. За умовами частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

29. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі .

VI. Позиція Верховного Суду

30. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є перевірка аргументів ОСОБА_1 щодо правильності застосування судами положень пункту 1 постанови КМУ № 168 та телеграми МОУ № 248/1298, шляхом формування відповідного висновку Верховного Суду щодо указаних норм, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні особливості.

31. Відповідь на це питання потребує перевірки ключових доводів позивача щодо бездіяльності саме керівництва військової частини НОМЕР_1 , з приводу їхнього обов`язку оформлення документів, що підтверджують його безпосередню участь у бойових діях у період з 13 квітня по 10 червня 2022 року.

32. Водночас військова частина НОМЕР_1 заперечує перебування ОСОБА_1 у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 у спірний період, оскільки, за твердженням відповідача, позивач перебував у відрядженні до об`єднаного командного пункту Об`єднаних сил. Крім того, у посвідченні від 13 квітня 2022 року № 372/2/14 міститься печатка військової частини НОМЕР_2 .

33. Приймаючи протилежні рішення, суди попередніх інстанцій виходили з оцінки документів, наданих відповідачами на запит суду, який стосувався витребування доказів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за період з 13 квітня по 10 червня 2022 року і оцінюючи надані документи, дійшли протилежних висновків щодо права позивача отримати запитуваний ним документ.

34. Верховний Суд зазначає, що вирішенню питання наявності у позивача права на додаткові виплати безумовно передує встановлення дійсних фактів, які утворюють спірні відносини, врегульовані нормами права, застосованими судами попередніх інстанцій.

35. Разом з тим, матеріали справи достеменно не підтверджують проходження позивачем у спірний період служби у військовій частині НОМЕР_1 .

36. Суд апеляційної інстанції в основу мотивів постанови поклав довідку військовій частині НОМЕР_1 від 21 квітня 2023 року № 313/11/2329, згідно якої ОСОБА_1 за 2022 рік у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 не перебував (а.с. 49).

36.1. Проте наведені відомості суперечать відомостям, викладеним у наказі командира військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2022 року №447-аг (том І а.с. 14), згідно з яким підставою виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн слугувала довідка в/ч НОМЕР_7 від 07 жовтня 2022 року № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /8/1337 щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях за інший період ( з 11 червня по 28 серпня 2022 року). Утім суд апеляційної інстанції цих суперечностей не усунув.

А отже висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є безпідставними.

37. Верховний Суд наголошує, що судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання складових військової частини НОМЕР_1 , як об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України у справі № 826/7869/17, зокрема, у пунктах 39, 40 постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року наведено визначення «оперативне угруповання військ» та склад військових формувань, як структурних підрозділів військової частини НОМЕР_1 станом на 2017 рік.

38. Водночас згідно з інформацією з довідок, наданих військовою частиною НОМЕР_1 від 21 квітня 2023 року №№ 313/11/2337, 313/11/2339 та 313/11/2335, гербова печатка НОМЕР_1-ІІ використовувалася наступним чином:

- у період з 30 квітня 2018 року по 05 березня 2022 року використовувалася на об`єднаному командному пункті Об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалося Командувачем об`єднаних сил апарату Головнокомандувача Сбройних Сил України (а.с. 52);

- у період з 05 березня по 10 червня 2022 року використовувалася угрупованням об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалося Командувачем відповідного угруповання (а.с. 51),

- з 11 червня 2022 року по теперішній час указану печатку використовує оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 », керівництво на якому здійснювалося командиром відповідного угруповання (а.с.50).

Проте висновок суду апеляційної інстанції, що військова частина НОМЕР_2 створена 11 червня 2022 року, тобто вже після періоду, який є спірним у цій справі ґрунтується лише на відповіді ЩТУ «Лиман» та не враховує інші докази, наявні в матеріалах справи.

Отже, наведені відомості свідчать про формування судом апеляційної інстанції висновків на неповно встановлених обставинах справи.

39. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти аргументів відповідача, ОСОБА_1 надав копію листа Управління корпоративної політики Міністерства оборони від 19 червня 2023 року № 1787/1723 і витяг з відомчого обліку Міністерства оборони України та указав, що згідно з указаною в цих документах інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо військової частини НОМЕР_2 . Позивач зауважив, що на гербових печатках військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зазначено однаковий код ЄДРПОУ , що свідчить про їхню належність одній юридичній особі. Отже використання відповідачем декількох гербових печаток, з різними умовним номерами, на кшалт «І, ІІ, ІІ тощо) свідчить про їхнє використання структурними підрозділами, що не мають статусу юридичних осіб на різних територіях дислокації.

40. Натомість у цій справі, на час виникнення спірних правовідносин (2022 рік), указане питання судами не досліджене, а інформація щодо перебування позивача саме у структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 , який у період з 13 квітня по 10 червня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях судами попередніх інстанцій належним чином не перевірена і місце дислокації військового підрозділу, в складі якого перебував ОСОБА_1 достеменно не встановлено.

41. Заперечуючи проти доводів позивача, військова частина НОМЕР_1 наполягає та категорично не погоджується з процесуальним статусом відповідача у цій справі, наголошуючи на відсутності облікових відомостей щодо ОСОБА_1 за спірний період з квітня по червень 2022 року. Водночас аргументи військової частини НОМЕР_1 частково спростовуються наданими позивачем доказами, проте достеменно встановити місце служби позивача у період з 13 квітня по 10 червня 2022 року, з наданих ним документів неможливо через неповноту інформації у них.

42. Так, копія посвідчення про відрядження від 23 квітня 2022 року містить запис, що ОСОБА_1 відряджено у розпорядження Командувача ООС з 13 квітня 2022 року (підстава наказ начальника ГШ ЗС України від 07 квітня 2022 року № 374/96/дск), проте через погану якість печаток, всіх дат вибуття та прибуття неможливо визначити де саме перебував позивач. Отже, неможливо віднести цей доказ до достатнього доказу аби встановити згадані обставини.

Отже, для належного встановлення згаданих обставин судами необхідно витребувати первинні документи, які відображають відрядження позивача до військових частин, інші документи, які відображають грошове, матеріально-технічне, продовольче забезпечення позивача під час проходження служби у спірний період.

43. Ураховуючи неведене, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством.

44. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що під час вирішення адміністративних спорів, суди насамперед повинні керуватися принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та виходячи з презумпції "винуватості" суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України).

45. Так у постанові від 16 березня 2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

46. Водночас, як вбачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, останній визначив ненадання позивачем доказів, що підтверджують його безпосередню участь в бойових діях, підставою для відмови в позові. Разом з тим, в силу приписів частини другої статті 77 КАС України обов`язок надати докази, що свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог покладено на відповідача.

47. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що перевірку аргументів позивача щодо правильності застосування судами положень пункту 1 постанови КМУ № 168 та телеграми МОУ № 248/1298 можливо було б зробити за умови відсутності спору щодо місця дислокації ОСОБА_1 .

48. Ураховуючи те, що судами належним чином не з`ясоване питання щодо місця перебування позивача у спірний період, відсутні підстави для формування відповідного висновку щодо застосування приписів пункту 1 постанови КМУ № 168 у цій справі.

49. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

50. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції не неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

52. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно встановити склад військових формувань, як структурних підрозділів військової частини НОМЕР_1 станом на 2022 рік, з`ясувати в якому підрозділі у спірний період проходив службу ОСОБА_1 шляхом витребування додаткових доказів, з урахуванням мотивувальної частини постанови Суду та перевірити аргументи позивача щодо його участі у бойових діях і право на отримання відповідної довідки, як способу захисту порушеного права.

53. Ураховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржених судових рішень, питання щодо поновлення виконання рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, Судом не вирішується.

VІI. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов

Повний текст судового рішення складено 27.01.2025