Ухвала

від 22.01.2025 по справі 148/212/25

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: № 148/212/25

Провадження №1-кс/148/56/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Тульчин

Слідчий суддя

Тульчинського районного суду

Вінницької області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Станилівка Погребищенський район Вінницька область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з неповною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України, за участю сторін кримінального провадження: старшої слідчої - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням Тульчинського РВП ГУПН у Вінницькій області за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №12025020180000017, відомості про яке 20.01.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №168-РС від 17.10.2024, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду сапера 1 інженерно - саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», окрім іншого, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними особами спеціальних правил та порядку зберігання й використання боєприпасів.

Згідно до п. 1 додатку № 1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, окрім іншого, до видів майна, що не може перебувати у власності громадян належать боєприпаси.

Пунктом 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, (далі - Положення) передбачено, що дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій із метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 20.01.2025 близько 00:30 год, ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , автомобіль марки «Mersedes - Benz Sprinter 208 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, який знаходився у користуванні ОСОБА_7 та який належить ОСОБА_8 , в останнього виник злочинний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Далі, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом через незамкнені ворота, проник на територію домогосподарства АДРЕСА_3 , де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи ні дійсного ні гаданого права керувати чи володіти транспортним засобом, без дозволу власника та всупереч його волі, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись цим, таємно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використати його для власних потреб, відчинив незамкнені водійські двері, тим самим незаконно проник до вказаного автомобіля.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем « Mersedes - Benz Sprinter 208 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 скориставшись тим, що ключі від замка запалювання знаходились в замку, запустив ними двигун та виїхавши з вказаного подвір`я, поїхав ним в с. Куна, Гайсинський район Вінницька область, чим здійснив його переміщення у просторі, залишивши місце вчинення кримінального правопорушення, тобто протиправно заволодів механічним транспортним засобом, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку.

Крім того, на прикінці грудня 2024, у невстановленому у ході проведення досудового розслідування точний час та день, солдат ОСОБА_4 перебуваючи на бойових діях поблизу с. Добропілля, Покровський район Донецька область, в покинутому військовими російської федерації бліндажі, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, знайшов тим самим незаконно придбав, споряджену ручну гранату іноземного виробництва типу «М-67 ».

У подальшому, 06.01.2025 ОСОБА_4 самовільно залишивши військову частину НОМЕР_1 , перевіз вищевказану гранату до свого домогосподарства, за адресою:АДРЕСА_2 , яку зберігав в гаражному приміщенні.

Солдат ОСОБА_4 19.01.2025 діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно поклав споряджену ручну гранату іноземного виробництва типу «М-67 », до кишені своєї куртки та поїхав з нею в с. Білоусівка, Тульчинський район Вінницька область, де разом з нею скоїв незаконне заволодіння автомобілем марки «Mersedes - Benz Sprinter 208 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 та у подальшому даним автомобілем поїхав в с. Новоселівка, Гайсинський район Вінницька область, де був затриманий працівниками поліції та у нього виявлено та вилучено споряджену ручну гранату іноземного виробництва типу «М-67», яка відноситься до категорії «Надзвичайно небезпечний об`єкт».

На підставі ст. 208 КПК України, 20.01.2025 ОСОБА_4 затримано та за результатами здійснення досудового розслідування, 21.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , мотивована тим, що тяжкість вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та співрозмірність можливо призначеного останньому покарання, у випадку доведеності його вини, може вказати про можливе залишення останнім свого місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності, відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої; підозрюваний з метою зміни показів може незаконно впливати на свідків, що може зашкодити проведенню досудового розслідування; підозрюваний перебуваючи на волі матиме змогу знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, які досліджується; враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, матеріальний стан, відсутність стійких соціальних зв`язків, є обґрунтовані підозри вважати, що останній може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення; поряд з цим Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, однак ОСОБА_4 незважаючи на це все таки вчинив кримінальні правопорушення.

Захисник ОСОБА_6 до початку судового засіданні подала заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо останнього, в якому зазначила, що клопотання є необгрунтованим, а ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не наведені належними та достатніми доказами, тому просить застосувати менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту. Крім того, у зазначеному клопотанні не визначено розмір застави щодо підозрюваного, однак захисник вважає, що немає жодної обгрунтованої підстави не визначати ОСОБА_4 розміру застави, тому у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить визначити розмір застави двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

У судовому засіданні слідча, прокурор підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, та зазначив, що вину визнає та щиро кається, має намір співпрацювати з органами досудового розслідування.

Під час розгляду клопотання, захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, оскільки посилання прокурора та слідчої, щодо не можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та ризики визначені ст. 177 КПК України, не підтверджені, так як підозрюваний визнає вину, має міцні суспільні зв`язки, що підтверджується тим, що останній одружений, має на утриманні дітей. Крім того, офіційна дружина підозрюваного надала заяву про те, що вона не заперечує щодо перебування ОСОБА_4 на домашньому арешті за адресою їх спільного проживання, тому захисник просить застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши представлені матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, на підтвердження наявності підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, органом досудового розслідування надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 10), рапорт (а.с. 11, 12), постанову про призначення групи слідчих (а.с. 13), постанову про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні (а.с. 14), протокол огляду (а.с. 15, 16, 27), протокол допиту потерпілого (а.с. 17), протокол допиту свідка (а.с. 19, 20, 36, 37), протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 21-23), висновок амбулаторного медичного огляду (а.с. 24), довідку про категорію вибухонебезпечності виявлених матеріалів (а.с. 28, 29), акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують (а.с. 30), акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів (а.с. 31), постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування (а.с. 32, 33), постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 34, 35), довідку-характеристику щодо підозрюваного (а.с. 39, 41), довідку про склад сім`ї (а.с. 40), витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 295/нет від 18.10.2024 (а.с. 43), витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 6/нет від 06.01.2025 (а.с. 44), довідку-доповідь № 1619/356 від 05.01.2025 (а.с. 45), довідку про судимість (а.с. 46), повідомлення про підозру (а.с. 47-50), протокол допиту підозрюваного (а.с. 51, 52), договір купівлі-продажу від 01.11.2024 (а.с. 55-57), витяг з Державного реєстру речових прав (а.с. 58), копію свідоцтва про шлюб (а.с. 59), довідку № 7 про зареєстрованих у житловому будинку (а.с. 60), заяву дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_9 (а.с. 74).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України.

На час розгляду клопотання, органом досудового слідства 21.01.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції, яка полягає в недопущенні свавільного позбавлення свободи (рішення у справі «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, п. 84, від 24.06.2010). Для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним, відповідності цього заходу вимогам національного законодавства недостатньо; застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин (рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п 74, від 27.02.2007, «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine) заява № 38717/04, п. 27, від 14.10.2010, і «Корнейкова проти України» (Korneykova v. Ukraine), заява № 39884/05, п. 34, від 19.01.2012).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11.07.2006 - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обгрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не с достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Взяття під варту ніколи не повинно бути видом міри попередження, що застосовується в обов`язковому порядку абсолютно до всіх. Цей захід повинен розглядатися як виняткова міра і лише у випадку суворої необхідності. На цьому наголошується в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (65)11 від 09.041965, "Взяття під варту".

При взятті під варту повинні бути дотримані процесуальні та матеріальні вимоги кримінального та кримінально-процесуального законодавства, необхідні для законності позбавлення особи свободи (Рішення ЕСПЛ «Nikolova v. Bulgaria» від 25.03.1999). Процес затримання повинен бути справедливим і належним. Правомірність позбавлення свободи означає відсутність свавільності такого позбавлення та відповідати меті, зазначеній в Конвенції з прав людини. При цьому ЄСПЛ в багатьох своїх рішеннях вказував, що національне законодавство щодо позбавлення людини свободи повинно відповідати Конвенції, інакше затримання буде законним однак не правомірним з точки зору Європейської Конвенції з прав людини.

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання не процесуальних обов`язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

На підставі ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, слідчою та прокурором не доведено існування ризиків визначених ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні, зокрема: підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; з метою зміни показів ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків; може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, які досліджується; може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення, однак оскільки, ОСОБА_4 визнає вину у вчиненні кримінальних правопорушень, щиро кається, має постійне місце проживання, вагітну дружину, в силу ст. 89 КК України є не судимим, тому слідчий суддя вважає, що до підозрюваного можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває в офіційному шлюбі із ОСОБА_9 , яка надала письмову згоду про те, що вона не заперечує щодо перебування ОСОБА_4 на домашньому арешті за адресою їх спільного проживання.

Беручи до уваги вимоги положень ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати більш м`який запобіжний захід з метою запобігання встановлених ризиків, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що він підозрюється у вчинені тяжких кримінальних правопорушень, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. 177, 181 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Станилівка Погребищенський район Вінницька область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України - відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 днів, до 23.03.2025 включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 : прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду невідкладно; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду; заборонити спілкуватись з потерпілим та свідками.

Ухвалу вручити підозрюваному, слідчому та прокурору, а також направити для виконання начальнику Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області та начальнику Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 22.01.2025.

Слідчий суддя: