Ухвала

від 16.12.2024 по справі 204/10225/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/10225/24

Провадження № 4-с/204/20/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.,

скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан Інни, боржник Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Олійник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан Інни, боржник Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій прохав: скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мороз Л. від 08 жовтня 2024 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 74423281 по виконавчому листові № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року, як таку що ухвалена передчасно; встановити судовий контроль за виконанням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі № 204/7246/13-ц (ст. 129-1 Конституції України); зобов`язати в 15-тиденний термін начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), керівника/відповідальну уповноважену особу Фонду гарантування вкладів, надати письмовий звіт до суду, державному виконавцю Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І.Л. про фактичне виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі № 204/7246/13-ц (а. с. 1-7 та на звороті).

В обґрунтування скарги, з урахуванням уточнень від 28 жовтня 2024 року зазначає, що 08 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 74423281 за виконавчим листом № 204/7246/13-ц від 31 жовтня 2023 року, який виданий 06 березня 2024 року по справі № 204/7246/13 про стягнення з Фонду гарантування вкладів. Вказує, що 12 жовтня 2024 року, з листа ДВС та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, скаржник дізнався, що старшим державним виконавцем Красноштан І., у зв`язку з невиконанням рішення суду, було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Натомість, він з вказаною постановою незгоден. Вважає, що вказані дії державного виконавця та постанова є передчасними оскільки невичерпані всі засоби примусового стягнення. Так, зокрема зазначає, що 24 вересня 2024 року він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного Банку України, треті особи Шевченківський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, з вимогами про визнання протиправними дії Національного банку України з повернення без виконання платіжної інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 12385 та № 12386 від 04 квітня 2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів коштів по виконанню рішення суду в справі № 204/7346/13 виконавче провадження від 13 березня 2024 року № 74423281; зобов`язати Національний банк України належним чином виконати платіжні інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 12385 та № 12386 від 04 квітня 2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів по виконанню рішення суду у справі № 204/7346/13, виконавче провадження від 13 березня 2024 року № 74423281. Вказує, з відповіді Національного банку України, яка надійшла до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), платіжна вимога повернулась без виконання відповідно до статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак, жодна норма цієї статті не містить словосполучення «заборони стягнення» за рішенням суду. Таким чином вважає, що Національний Банк України безпідставно відмовив державному виконавцю в стягненні коштів з рахунку Фонду гарантування вкладів посилаючись на ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак НБУ діяв в порушення норм законодавства України та ст. 19 Конституції України. Вказує, що відповідно до вимог п. 1, ч. 2, ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти Фонду гарантування вкладів не включаються до Державного бюджету України та не підлягають вилученню і, можуть використовуватися Фондом виключно для забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду. Виконання судових рішень це також є поточною діяльністю Фонду гарантування вкладів і порушення норм ст. 129-1 Конституції України, є неприпустимим та таким, що підриває правовий устрій Держави Україна. Крім того, зазначає, що рахунок Фонду гарантування вкладів не є рахунком з спеціальним режимом використання. Тому, вважає, що Національний банк сам придумав таку норму та заборонив сам собі виконувати, в порушення норм Конституції України, судові рішення. Вказує на те, що чинне законодавство не наділяє НБУ повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, а також офіційно тлумачити норми права, зокрема статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Натомість, колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акту, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту), в даному випадку пріоритетною нормою Права є Закон України «Про виконавче провадження» та норми ст. 129-1 Конституції України. При цьому, зазначає, що у постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 911/1521/18 наголошено на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовний орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням. Вважає, що якщо припустити, що існує правова невизначеність то керуючись Верховенством Права, Конституцією України та спеціальним для державного виконавця Законом України «Про виконавче провадження» виконання рішення суду є пріоритетним. Людина є найменше захищеною в Державі Україна, а тому її Права підлягають першочерговому захисту перед незрозумілою установою Фонд гарантування вкладів. При цьому, звертає увагу суду на те, що даний спір, це спір фізичної особи з Фондом, за яким стоять значні майнові ресурси та можливості виставити проти кожного з позивачів, «армію» кваліфікованих правників, діяльність яких Фонд має можливість оплатити», а відтак він є слабкою стороною згідно нормами Конституції України та Європейськими принципами, а відтак всі розбіжності в законодавстві мають тлумачити норму на користь слабкої сторони. Разом з цим, вважає, що відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права, бо принцип легітимних очікувань ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, в тому числі щодо забезпечення виконання судового рішення (ст. 129-1 Конституції України). Вказує, що Шевченківський районний суд м. Києва 22 вересня 2021 року при розгляді справи № 761/12510/20 викладено правову позицію щодо аналогічної справи, в якій зазначив про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить жодної правової норми, яка б встановлювала мораторій на задоволення будь-яких вимог кредиторів, а лише передбачає заборону накладення арешту на майно і кошти Фонду, застосування способів забезпечення позову. Крім того, зазначає, що у разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації. Також зазначає про те, що згідно з вимогами п. 5 ч. 1. ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю. В то й же час, вказує на те, що відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховиками у разі укладення договорів страхування. Таким чином звільнення та прийом працівників, виконання судового рішення по виплаті заробітної плати є відповідно ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є поточною діяльністю Фонду гарантування вкладів. Тому вважає, що Держава Україна повинна нести відповідальність за Фонд гарантування вкладів якщо на рахунках Фонду знаходяться орієнтовно 16 мільярдів гривень і Фонд виплачує своїм працівникам 500-600 тисяч гривень заробітної плати на місяць та використовує кошти з рахунку на різні забаганки, а тому останній має можливість і в добровільному порядку виконати судове рішення без залучення державних структур. Тому прохає суд скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мороз Л. від 08 жовтня 2024 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 74423281 по виконавчому листові № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року, як таку що ухвалена передчасно; встановити судовий контроль за виконанням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі № 204/7246/13-ц (ст. 129-1 Конституції України); зобов`язати в 15-тиденний термін начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), керівника/відповідальну уповноважену особу Фонду гарантування вкладів, надати письмовий звіт до суду, державному виконавцю Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)Красноштан І.Л. про фактичне виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі № 204/7246/13-ц.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року скаргу залишено без руху, скаржнику надано термін на усунення недоліків (а. с. 14).

28 жовтня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 24 жовтня 2024 року, скаржником усунуто (а. с. 16-28, 29-40).

29 жовтня 2024 року у справі відкрито провадження, скаргу призначено до розгляду на 10 годину 50 хвилин 14 листопада 2024 року (а. с. 41).

12 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. на скаргу (а. с. 49-51) в якому вона вимоги скарги не визнає, проти її задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву вказано, що Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вважає вимоги скаржника необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, зазначає, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 74423281 з примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 531228 гривень 84 копійки. 13 березня 2024 року державним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома. Того ж дня державним виконавцем сформовано запити до відповідних органів з метою встановлення майнового стану боржника. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 28 березня 2024 року. Вказано, що оскільки, станом на 05 квітня 2024 року боржником заборгованість за виконавчим документом не сплачено, то державним виконавцем 05 квітня 2024 року на адресу боржника направлено вимогу щодо надання підтвердження виконання вимог виконавчого документа або повідомлення причин його невиконання. Згідно відповіді ДПС боржник має відкриті рахунки в Національному банку України, тому державним виконавцем 04 квітня 2024 року до Національного банку України в електронній формі направлено платіжні інструкції з метою примусового списання суми боргу з рахунків боржника для належного пред`явлення на виконання до обслуговуючого банку за допомогою клієнт-застосунку. Платіжні інструкції повернуто Національним банком України без виконання відповідно до статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що згідно відповіді МВС України за боржником зареєстровані транспортні засоби. При цьому, стаття 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Тому, 21 червня 2024 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу щодо надання підтвердження виконання вимог виконавчого документа або повідомлення причин його невиконання. Натомість, 15 липня 2024 року на адресу Відділу на вимогу державного виконавця надійшла відповідь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-7419/24 від 10 липня 2024 року, згідно якої боржник має виконувати рішення суду виключно як ліквідатор неплатоспроможного банку в порядку та умовах, що регламентовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, 04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи, таким чином ліквідація банку вважається завершено, а сам банк ліквідованим. Оскільки, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року обов`язок щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди покладено саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, то державним виконавцем 21 серпня 2024 року керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О.С. і, направлено виклик державного виконавця, яким зобов`язано керівника з`явитись до виконавця 06 вересня 2024 року для надання пояснень щодо невиконання рішення суду. На виклик державного виконавця керівник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважений представник не з`явився про що складено відповідний акт державного виконавця від 06 вересня 2024 року. Враховуючи викладене державним виконавцем 09 вересня 2024 року керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О.С. направлено повторно виклик державного виконавця, яким зобов`язано керівника з`явитись до виконавця 25 вересня 2024 року для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та попереджено про відповідальність у випадку невиконання вимог державного виконавця. Зазначає, що 09 жовтня 2024 року на адресу Відділу надійшли відповідь на виклик державного виконавця від 21 серпня 2024 року (вих. № 60-9916/24 від 01 жовтня 2024 року) та відповідь на виклик державного виконавця від 09 вересня 2024 року (вих. № 60-9917/24 від 01 жовтня 2024 року) представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р. згідно яких боржник має виконувати рішення суду виключно як ліквідатор неплатоспроможного банку в порядку та умовах, що регламентовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, 04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи, таким чином ліквідація банку вважається завершено, а сам банк ліквідованим. Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню. На майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову. Отже, приписи ст. ст. 2, 4, 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наділяють Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спеціальним статусом, який передбачає законодавчо встановлену заборону (мораторій) щодо звернення стягнення на майно (кошти), будь-якого їх вилучення, накладення арешту чи іншого обтяження. Згідно виконавчого документа боржником є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Державна організація (установа, заклад). Вказує на те, що згідно з приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Разом з цим, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стверджує, що саме з цих підстав та керуючись виключно Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, державним виконавцем 08 жовтня 2024 року направлено до Державної казначейської служби України виконавчий документ для подальшого виконання. В той же час, 08 жовтня 2024 року державним виконавцем, в межах виконавчого провадження № 74423281, винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Натомість, 06 листопада 2024 року на адресу Відділу надійшов лист Державної казначейської служби України № 5-06-06/24777 від 31 жовтня 2024 року, яким повернуто оригінал виконавчого документа без виконання, оскільки, відповідно до вимог п. 9-2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством. Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 35 Закону 11 листопада 2024 року винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Таким чином, станом на 11 листопада 2024 року виконавче провадження поновлено та обставини, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій відсутні. Тому вважає, що провадження у справі в частині скасування постанови державного виконавця від 08 жовтня 2024 року про зупинення виконавчого провадження № 74423281 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 скаргу підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту скарги.

Представниця заінтересованої особи у судове засідання не з`явилася, у відзиві прохала суд про розгляд скарги за її відсутності (а. с. 49-51).

Вивчивши скаргу, заслухавши доводи скаржника, перевіривши фактичні обставини справи наданими до неї письмовими доказами, суд доходить висновку про залишення скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13 березня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74423281 від 13 березня 2024 року з примусового виконання виконавчого листа № 204/7246/13, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 531228 гривень 84 копійки (а. с. 8 та на звороті, 68 на звороті 69).

13 березня 2024 року вказана постанова направлена сторонам виконавчого провадження до відома (а. с. 68).

05 квітня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. на адресу боржника направлено вимогу щодо надання підтвердження виконання вимог виконавчого документа або повідомлення причин його невиконання (а с. 69 на звороті 70).

30 квітня 2024 року на адресу Відділу на вимогу державного виконавця надійшла відповідь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-7428/24 від 24 квітня 2024 року (а. с. 70 на звороті - 71) зі змісту якої вбачається, що оскільки, 13 березня 2024 року фондом подано касаційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 204/7246/13-ц, то останній звертається до виконавця з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного розгляду справи.

21 червня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. на адресу боржника направлено вимогу щодо надання підтвердження виконання вимог виконавчого документа або повідомлення причин його невиконання (а. с. 71 на звороті 72).

15 липня 2024 року на адресу Відділу на вимогу державного виконавця надійшла відповідь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-7419/24 від 10 липня 2024 року (а. с. 72 на звороті - 73 та на звороті) зі змісту якої вбачається, що оскільки виплата присуджених до стягнення коштів (середньої заробітної плати) є обов`язком припиненого ПАТ «Банк Форум», а не Фонду, то останній має виконувати судове рішення у справі № 204/7246/13-ц виключно як ліквідатор неплатоспроможного банку, в порядку та на умовах, що регламентовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

21 серпня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. направлено виклик державного виконавця на адресу керівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О.С., яким зобов`язано керівника з`явитись до виконавця 06 вересня 2024 року для надання пояснень щодо невиконання рішення суду.

Як вбачається з акту державного виконавця від 06 вересня 2024 року (а. с. 75 на звороті), на виклик державного виконавця керівник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважений представник не з`явився.

09 вересня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. повторно направлено виклик керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О.С. (а. с. 62-63), яким зобов`язано керівника з`явитись до виконавця 25 вересня 2024 року для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та попереджено про відповідальність у випадку невиконання вимог державного виконавця.

08 жовтня 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року (а. с. 66 на звороті 67).

09 жовтня 2024 року на адресу Відділу надійшли відповідь на виклик державного виконавця від 21 серпня 2024 року (вих. № 60-9916/24 від 01 жовтня 2024 року) та відповідь на виклик державного виконавця від 09 вересня 2024 року (вих. № 60-9917/24 від 01 жовтня 2024 року) представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р. (а. с. 54-54) зі змісту якої вбачається, що боржник має виконувати рішення суду виключно як ліквідатор неплатоспроможного банку в порядку та умовах, що регламентовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Разом з цим, зазначено, що вжиття будь-яких заходів примусового виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» суперечить вказівкам суду у справі № 204/7246/13 та нормам спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є незаконним.

06 листопада 2024 року на адресу Відділу надійшов лист Державної казначейської служби України № 5-06-06/24777 від 31 жовтня 2024 року (а. с. 57 та на звороті), яким повернуто оригінал виконавчого документа без виконання, оскільки, відповідно до вимог п. 9-2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством.

11 листопада 2024 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 74423281 (а. с. 58 на звороті 59).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 вказав на те, що у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Розділом VII ЦПК України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень у спосіб звернення до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо порушено їхні права чи свободи.

Так, приписами ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами ч. 1 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень визначено порядок здійснення виконавче провадження та обов`язки приватного виконавця.

Так, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Так, скаржник прохає суд скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 08 жовтня 2024 року про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року, однак, як вже встановлено судом, дана постанова скасована 11 листопада 2024 року самим державним виконавцем шляхом винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74423281, а відтак підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що дана вимога скаржника не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Так, дійсно Розділом VII ЦПК України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень у спосіб звернення до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо порушено їхні права чи свободи.

Приписами ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Однак, скаржник прохає суд встановити судовий контроль за виконанням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року у справі № 204/7246/13-ц шляхом зобов`язання в 15-тиденний термін начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), керівника/відповідальної уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, надати письмовий звіт до суду, державному виконавцю Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І.Л. про фактичне виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі № 204/7246/13-ц.

Натомість, суд зазначає про те, що встановлення контролю для виконання рішення суду у вказаному заявником порядку не передбачено положеннями ст. 447 ЦПК України та Розділом VII ЦПК України.

Враховуючи наведене, оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі у спосіб, зазначений скаржником, не передбачено вищевказаними нормами ЦПК України, суд доходить переконливого висновку, що у задоволенні скарги в цій частині також слід відмовити.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 08 жовтня 2024 року про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 204/7246/13 від 06 березня 2024 року, станом на дату розгляду скарги вже скасована державним виконавцем, а положеннями ЦПК України не передбачено встановлення судового контролю у спосіб зазначений скаржником, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даної скарги відсутні, а тому у її задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукін М.В. вжив всіх заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 260, 353, 447-451 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан Інни (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; ЄДРПОУ 34967593), боржник Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 17; ЄДРПОУ 21708016) залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна