Рішення

від 21.01.2025 по справі 204/8007/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8007/24

Провадження № 2/204/325/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Каранух В.В.,

представника позивача Бобровської К.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Довженко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 16463,18 грн. у порядку регресу, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством юстиції України отримано лист Державної казначейської служби України № 5-06-06/1115 від 17.01.2024 щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців міжрегіональних управлінь, внаслідок протиправних дій та/або бездіяльності яких заподіяно збитки державному бюджету. Зокрема, на виконання виконавчих листів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/1672/20 на користь ОСОБА_2 31.10.2023 перераховано 3 000,00 грн., на користь ОСОБА_3 31.10.2023 перераховано 13 463,18 грн. Відповідно до рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2020 по справі № 203/1672/20 спільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України Шевченківському районі міста Дніпра про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Вищевказаним рішенням стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 11 463,18 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. Також, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2020 року по справі № 203/1672/20 стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Як встановлено судом в вищевказаному рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, саме внаслідок неправомірних рішень старшого державного виконавця Потапенко Віри Вікторівни ОСОБА_2 не зміг здійснити перетин кордону в аеропорту та відповідно, туристичну подорож згідно договору про надання туристичних послуг, укладеного і оплаченого його дружиною ОСОБА_4 за рахунок спільних коштів подружжя, з огляду на те, що спільність майна подружжя за ст. 60 СК України презюмується, а відтак, суд прийшов до висновку що протиправне діяння - дії та рішення старшого державного виконавця Потапенко В.В., доказом чого є ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року, що набрала законної сили 04 березня 2020 року, перешкодили реалізації подорожі за оплаченим зі спільних коштів договором, у зв`язку з чим ОСОБА_2 зазнав збитків в розмірі своєї рівної з дружиною частки у спільному сумісному майні подружжя - оплаченого туристичного продукту, тобто 10568,00 грн. та витрат на квитки, пов`язані з реалізацією подорожі за договором на суму 845,44 грн., у зв`язку з чим заподіяна шкода у доведеному зазначеному розмірі підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, однак з урахуванням вимог ч. 4 ст. 65 СК України на користь ОСОБА_4 , яка уклала договір про надання туристичних послуг в інтересах сім`ї. За результатом проведення дисциплінарного провадження встановлено факт заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків старшим державним службовцем ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією також було досліджено питання визначення форми вини ОСОБА_1 . Дисциплінарна комісія також дійшла висновку, що формою вини ОСОБА_1 у безспірному списанні з державного бюджету коштів у сумі 13 463,18 грн. на користь ОСОБА_3 та в сумі 3 000,00 грн. на користь ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2020 у справі № 203/1672/20 - є непрямий умисел. Таким чином, внаслідок протиправних та незаконних дій та рішення старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Потапенко Віри Вікторівни, було завдано збитків державному бюджету у розмір 16 463,18 грн. Держава виконала рішення суду щодо відшкодування стягувачам 16 463,18 грн. При цьому, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Саме через незаконні та протиправні дії та рішення відповідача було прийнято рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2023 року. Таким чином, дії та рішення старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Потапенко В.В. знаходиться у прямому, безпосередньому причинному зв`язку з заподіяними збитками Державному Бюджету України. В діях відповідача містяться всі законодавчо визначені умови настання матеріальної відповідальності державного службовця за завдану шкоду. Внаслідок підтверджених протиправних та незаконних дій та рішення відповідача з Держави в особі Державної казначейської служби України було стягнуто суму у розмірі 16 436,18 грн., що спричинило збитки Державному бюджету України у відповідному розмірі. Враховуючи викладене, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до суду з даним позовом.

04 листопада 2024 року від представника відповідача Довженко О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідач не вважає, що її дії були неправомірними, оскільки їй не було відомо про примирення сторін та вона вважала за необхідне вчинити усі дії, з метою виконання своїх обов`язків та стягнення з боржника аліментів. Як зазначено в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2019 року по справі №204/6431/19, постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни від 20.08.2019 року виконавче провадження № 13586747 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». В ході примусового виконання виконавчого листа старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Вірою Вікторівною були винесені постанови, якими були тимчасово обмежені права та законні інтереси ОСОБА_2 , а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 року; про арешт майна боржника від 24.03.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 року. 20 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Вірою Вікторівною були винесені Постанови, якими були: зняті арешти з майна і коштів боржника; скасовані заходи примусового виконання, а також тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України. Відповідач наголошує на те, що під час винесення вищезазначених постанов були усі наявні підстави для їх винесення, оскільки відповідачу було відомо лише про наявність заборгованості та не відомо про укладення будь-яких угод між сторонами, а тому вона законно виконувала усі законодавчо визначені дії. Не зважаючи на те, що 07.06.2016 року мирова угода у 3-х оригінальних примірниках на 6-ти аркушах разом із відповідною супровідною заявою від 07.06.2016 року, яка також булла підписана боржником та стягувачем, була подана сторонами до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідач стверджує, що не була обізнана про її наявність, оскільки не отримувала поштову кореспонденцію особисто або через канцелярію відділу. Більш того, згідно з відповіддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2019 року за вих. № 01 06/704/19, обліково-статистична картка на мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не створювалась та процесуальні рішення з цього приводу не приймались. Слід також зазначити, що вказані дії у виконавчому провадженні відбувались ще до того, як воно було передано відповідачу, тобто їх виконував інший державний виконавець. При отриманні виконавчого провадження від попереднього державного виконавця матеріали виконавчого провадження не містили жодних відомостей про мирову угоду між сторонами виконавчого провадження та про її затвердження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Саме лише задоволення скарги на дії державного виконавця не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями такої посадової особи та заподіяною шкодою. В даному випадку доведенню має підлягати та обставина, що саме протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди є причиною, а збитки які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої поведінки особи. Вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні, належні та переконливі докази того, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача стали причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, безумовним наслідком такої поведінки ОСОБА_1 . Позивачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів, що стосовно саме Відповідача було ініційоване службове розслідування, як і доказів того, що існують відповідні чинні висновки такого розслідування з приводу наявності в діях Відповідача ознак незалежного виконання нею своїх службових обов`язків. На переконання відповідача, позивач не довів незаконність дій саме відповідача, а не органу державної виконавчої служби, не надав жодних доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди саме з вини безпосередньо відповідача, а не державної виконавчої служби, а тому причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідача не можливо встановити. Крім того зазначив, що положеннями ст.ст. 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу» не визначено можливості регресної вимоги до державного службовця щодо відшкодування саме моральної шкоди. У зв`язку з викладеним у задоволенні позову Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просив відмовити.

13 листопада 2024 року від представника позивача Олєнікової О.Г. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Саме через незаконні та протиправні дії та рішення відповідача було прийнято рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2020 року у справі № 203/1672/20. Дії та рішення старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Потапенко В.В. знаходиться у прямому, безпосередньому причинному зв`язку з заподіяними збитками Державному бюджету України. Встановлені судом ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2019 по справі № 204/6431/19 протиправні та незаконні дії відповідача були вчинені нею під час виконання своїх службових обов`язків.

25 листопада 2024 року від представника відповідача - ОСОБА_5 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази того, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача стали причиною збитків, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої поведінки ОСОБА_1 . Оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено факту умисного заподіяння шкоди відповідачем, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 1191 ЦК України, що виключають можливість пред`явлення зворотної вимоги до останньої щодо відшкодування моральної шкоди, вважає, що відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню такої шкоди.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні та відповідь на відзив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02 вересня 2002 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-1901/2002 було видано виконавчий лист, яким стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку відповідача, та не менше частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно до повноліття дитини, на користь ОСОБА_8 , починаючи стягнення з 14 серпня 2002 року (т. 1 а.с. 48).

Зазначений виконавчий лист перебував на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження № 13586747.

В ході примусового виконання вищевказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Потапенко Вірою Вікторівною були винесені постанови, якими були тимчасово обмежені права та законні інтереси ОСОБА_2 , а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 року; про арешт майна боржника від 24.03.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 року; про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 року.

20 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Потапенко Вірою Вікторівною були винесені постанови, якими були: зняті арешти з майна і коштів боржника; скасовані заходи примусового виконання, а також скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни від 20 серпня 2019 року виконавче провадження № 13586747 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (т. 2 а.с. 28).

Вказані обставини були встановлені в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/6431/19 (т. 1 а.с. 56-58), залишеній без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88396963.

Наполягаючи на порушенні старшим державним виконавцем Потапенко В.В. своїх прав винесеними постановами, якими були тимчасово обмежені його права та законні інтереси, посилаючись на те, що підстави для винесення таких постанов були відсутні, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віра Вікторівна, ОСОБА_9 . Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/6431/19 вказану скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправними і незаконними дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни, вчинені у виконавчому провадженні № 13586747, якими були тимчасово обмежені права та законні інтереси ОСОБА_2 , а саме: щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.01.2019 року; щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 24.03.2018 року; щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві полювання від 28.02.2018 року; щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2018 року; щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.02.2018 року. В іншій частині скарги ОСОБА_2 - відмовлено.

В ухвалі від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/6431/19 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська погодився зі скаргою ОСОБА_2 в частині незаконного обмеження старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Вірою Вікторівною його прав та законних інтересів з огляду на те, що ще 01 червня 2016 року між боржником і стягувачем була укладена мирова угода, якою сторони досягли згоди з питання розміру, строків і подібних питань стосовно сплати боржником колишній дружині (стягувачу) грошових коштів (аліментів) на утримання їхньої спільної дитини. 07 червня 2016 року вищевказана мирова угода у трьох оригінальних примірниках шести аркушах разом із відповідною супровідною заявою від 07 червня 2016 року, яка також була підписана боржником та стягувачем, була подана сторонами до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції для подальшого її передання та затвердження до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, що підтверджується відміткою відділу ДВС про отримання вказаних документів. Крім того, судом було оглянуте виконавче провадження № 13586747, в матеріалах якого наявна заява стягувача ОСОБА_9 від 03 червня 2016 року, в якій вона зазначила, що з питання сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яких претензій не має та у майбутньому не матиме до батька дитини ОСОБА_2 , а також повідомила, що з 01 червня 2016 року відносно розміру та строків виплати щомісячних платежів (аліментів) на утримання їхнього неповнолітнього сина між нею та батьком дитини досягнута певна домовленість, яку ними буде оформлено у встановленому чинним законодавством України порядку. Вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О. і зареєстрована в реєстрі за № 528. Таким чином, попри скасування самим же державним виконавцем, винесених раніше постанов про обмеження прав боржника, суд прийшов до висновку, що дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни були протиправними і незаконними на момент їх вчинення.

Старший державний виконавець Потапенко В.В. з вищевказаною ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/6431/19 не погоджувалась, у зв`язку з чим подала апеляційну скаргу. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни - залишено без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року - залишено без змін. У постанові Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року зазначено, що задовольняючи частково скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що всі спірні питання між стягувачем та боржником вже врегульовані та заборгованість у ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 13586747, відсутня, а тому суд першої інстанції правомірно визнав протиправними та незаконними дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Потапенко Віри Вікторівни, вчинені у виконавчому провадженні № 13586747, якими були тимчасово обмежені права та законні інтереси ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що сторонами виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства була 07 червня 2016 року подана до Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області мирова угода для подальшого передання державним виконавцем даної мирової угоди до відповідного районного суду м. Дніпропетровська для розгляду. Отже, державним виконавцем повинно було бути перевірено всі обставини виконавчого провадження, перш ніж вчиняти примусові дії щодо боржника. Також, державний виконавець повинен був повно та всебічно з`ясувати всі обставини справи на момент надходження до нього матеріалів виконавчого провадження.

В подальшому, у травні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред`явили позов до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Рішенням Кіровського районного суду дм. Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року по справі № 203/1672/20 (т. 1 а.с. 59-64) вказану позовну заяву було задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 11 463,18 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 168,16 грн. та на користь держави 298,47 грн.

При цьому,відповідно доч.ч.4,5ст.82ЦПК Україниобставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У рішенні Кіровського районного суду дм. Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року по справі № 203/1672/20 було встановлено, що 04 червня 2019 року позивачу ОСОБА_2 при проходженні прикордонного контролю працівниками Державної прикордонної служби України відмовлено у перетині кордону України з причин наявності обмежень за постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Дніпра ГТУ у Дніпропетровській області, про що позивача повідомлено листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 04 червня 2019 року за вих. № 184/С-1173. Саме внаслідок неправомірних рішень державного виконавця відповідача ОСОБА_2 не зміг здійснити перетин кордону в аеропорту та, відповідно, туристичну подорож до Китаю згідно договору про надання туристичних послуг № 399116 від 01 червня 2019 року, укладеного і оплаченого його дружиною ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів подружжя, з огляду на те, що спільність майна подружжя за ст. 60 СК України презюмується, а відтак, суд приходить до висновку що протиправне діяння - дії та рішення державного виконавця, доказом чого є ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року, що набрало законної сили 04 березня 2020 року, перешкодили реалізації подорожі за оплаченим зі спільних коштів договором, у зв`язку з чим ОСОБА_2 зазнав збитків в розмірі своєї рівної з дружиною частки у спільному сумісному майні подружжя - оплаченого туристичного продукту, тобто 10 568,00 грн. та витрат на квитки, пов`язані з реалізацією подорожі за договором на суму 845,44 грн., у зв`язку з чим заподіяна шкода у доведеному зазначеному розмірі підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, однак з урахуванням вимог ч. 4 ст. 65 СК України на користь ОСОБА_3 , яка уклала договір про надання туристичних послуг № 399116 в інтересах сім`ї. В результаті незаконних дій та рішень державного виконавця відповідача у цій справі ОСОБА_2 позбавлений був заздалегідь запланованого і погодженого відпочинку зі своєю сім`єю, зазнав душевних переживань від безпідставного вжиття обмежувальних заходів його права на вільне пересування, що спричинило необхідність вжиття додаткових зусиль для відновлення звичайного ритму життя та відновлення свого права на вільне пересування, а відтак, позивачу ОСОБА_2 така шкода підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, є грошова сума в розмірі 3 000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету. Також, суд прийшов до висновку, що саме в результаті незаконних дій та рішень державного виконавця відповідача у цій справі ОСОБА_3 позбавлена була тієї подорожі разом з чоловіком, на яку мала розумні і законні сподівання, що спричинило моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, є грошова сума в розмірі 2 000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року по справі № 203/1672/20, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101487036, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року було залишено без змін.

За таких обставин суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що незаконність дій та вина саме відповідача ОСОБА_1 , а не органу державної виконавчої служби, є недоведеною, оскільки незаконність дій та рішень старшого державного виконавця Потапенко Віри Вікторівни, в тому числі щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України була встановлена судом в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі № 204/6431/19, залишеній без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, що в подальшому стало підставою для ухвалення судом рішення Кіровського районного суду дм. Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року по справі № 203/1672/20, залишеного без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року.

Державна казначейська служба України за рахунок коштів Державного бюджету України сплатила на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 11 463,18 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн., а також сплатила на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., що підтверджується відповідними відмітками про оплату 31 жовтня 2023 року на виконавчих листах, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 24 січня 2022 року по справі 203/1672/20 (т. 1 а.с. 72, 73).

За таких обставин суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду було відшкодовано за рахунок держави, та ця шкода була завдана саме з вини старшого державного виконавця Потапенко В.В.

Відносно старшого державного виконавця Потапенко В.В. було ініційовано дисциплінарне провадження. За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження стосовно старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса Потапенко В.В.) 15 березня 2024 року було винесено Подання (т. 1 а.с. 42, 44, 45, 48-55), яким запропоновано вирішити питання щодо закриття дисциплінарного провадження відносно старшого державного виконавця Потапенко В.В. у зв`язку з закінченням строків застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 71 Закону України «Про державну службу».

Разом з цим, з вказаного Подання вбачається, що під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що підтверджується вчинення старшим державним виконавцем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Формою вини ОСОБА_1 у безспірному списанні з Державного бюджету коштів у сумі 13463,18 грн. на користь ОСОБА_3 та в сумі 3000,00 грн. на користь ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року по справі № 203/1672/20 є непрямий умисел.

Щодо посилань представника відповідача на те, що у ОСОБА_1 були всі наявні підстави для винесення, зокрема, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, оскільки вона не була обізнана про укладення між стягувачем та боржником мирової угоди, то суд зазначає, що таким твердженням ОСОБА_1 судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки ним вже була надана оцінка в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року, а також у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року по справі № 204/6431/19.

Так, В ухвалі від 09 жовтня 2019 року судом було зазначено, що судом було оглянуте виконавче провадження № 13586747, в матеріалах якого наявна заява стягувача ОСОБА_9 від 03 червня 2016 року, в якій вона зазначила, що з питання сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яких претензій не має та у майбутньому не матиме до батька дитини ОСОБА_2 (така заява міститься в матеріалах справи в т. 1 на а.с. 187 (зворотній бік), т. 1 а.с. 238).

Судом встановлено та визнавалося відповідачем, що матеріали ВП № 13586747 були передані їй 15 лютого 2018 року, що підтверджується інформацією з ВП (т.2 а.с. 26-27).

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент отримання відповідачем матеріалів ВП № 13586747 відносно боржника ОСОБА_2 у відповідача ОСОБА_1 була наявна відповідна інформація про те, що стягувач за виконавчим листом будь-яких претензій до боржника не має, про що в матеріалах ВП міститься відповідна нотаріально посвідчена заява від 03 червня 2016 року (т. 1 на а.с. 187 (зворотній бік), т. 1 а.с. 238).

Крім того, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року зазначено: сторонами виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства була 07 червня 2016 року подана до Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області мирова угода для подальшого передання державним виконавцем даної мирової угоди до відповідного районного суду м. Дніпропетровська для розгляду;

За таких обставин усі заперечення відповідача щодо необізнаності про досягнення між сторонами ВП домовленостей та відсутності у стягувача претензій до боржника, судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки державним виконавцем Потапенко В.В. після отримання до свого провадження нового ВП про стягнення аліментів, повинні були бути вжиті усі можливі заходи з метою перевірки обставин виконавчого провадження, перш ніж вчиняти примусові дії щодо боржника обмежуючи його у праві виїзду за кордон. Однак, державним виконавцем не було вжито необхідних заходів, що мало наслідком завдання стороні виконавчого провадження матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач ОСОБА_1 на теперішній час працює на посаді старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що визнавалось учасниками справи під час розгляду справи, а також додатково підтверджується наказом начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 5417-к від 29 грудня 2022 року «Про особовий склад» (т. 1 а.с. 47).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державні виконавці,керівники таспеціалісти органівдержавної виконавчоїслужби єдержавними службовцями.

Отже, відповідач ОСОБА_1 є державним службовцем, а тому нормативно-правовим актом, що регулює дані правовідносини, також є Закон України «Про державну службу».

У статті80Закону України«Про державнуслужбу» закріплено,що матеріальната моральнашкода,заподіяна фізичнимта юридичнимособам незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю державнихслужбовців підчас здійсненняними своїхповноважень,відшкодовується зарахунок держави. Державав особісуб`єкта призначеннямає правозворотної вимоги(регресу)у розміріта порядку,визначених законом,до: 1)державного службовця,який заподіявшкоду; 2)посадової особи(осіб),винної (винних)у незаконномузвільненні,відстороненні абопереведенні державногослужбовця чиіншого працівникана іншупосаду,щодо відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди,заподіяної державномуоргану узв`язку зоплатою часувимушеного прогулуабо часувиконання нижчеоплачуваноїроботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Згідно зч.ч.1,2ст.81Закону України«Про державнуслужбу» державнийслужбовець зобов`язанийвідшкодувати державішкоду,заподіяну внаслідокненалежного виконанняним посадовихобов`язків. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Тобто, Законом встановлено обов`язок державного службовця відшкодувати державі шкоду, яку він завдав внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

При цьому, наведені у відзиві та письмовому запереченні на відповідь на відзив твердження сторони відповідача про те, що положеннями ст.ст. 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу» не визначено можливості регресної вимоги до державного службовця щодо відшкодування саме моральної шкоди, суд оцінює критично та до уваги їх не бере як безпідставні та обумовлені помилковим тлумаченням норм Закону України «Про державну службу» .

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв`язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв`язку збитки не відшкодовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про державну службу» для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.

В.о. начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено старшому державному виконавцю ОСОБА_1 пропозицію про відшкодування шкоди в порядку статті 82 Закону України «Про державну службу», в якій запропоновано добровільно відшкодувати збитки, завдані Державному бюджету України, у розмірі 13463,18 грн. та 3000,00 грн., а також в строк до 31 травня 2024 року надати відповідні підтверджуючі документи (т. 1 а.с. 65-67).

Однак, Потапенко В.В. завдані Державному бюджету України збитки у загальному розмірі 16463,18 грн. не відшкодувала.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про державну службу» у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що саме з вини ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано шкоду, яка була відшкодована державою, та між діями ОСОБА_11 і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зобов`язана відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання нею посадових обов`язків, у загальному розмірі 16463,18 грн.

Враховуючи все вищенаведене, з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України слід стягнути в порядку регресу грошові кошти у розмірі 16463,18 грн., а отже позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід задовольнити.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підлягають задоволенню.

Крім того,відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволені, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 1191 ЦК України, ст.ст. 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу», та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-82, 89, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 16463,18 грн. (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні, 18 копійок) в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез