Ухвала

від 16.01.2025 по справі 204/9468/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/9468/24

Провадження № 2/204/501/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа.

16 січня 2025 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представниці позивача Білої Т.А. про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору (а. с. 46-47).

В обґрунтування заяви зазначено, що 20 грудня 2024 року відповідачко добровільно сплачено позивачу суму завданої шкоди (недорахованої електричної енергії) у розмірі 157435 гривень 19 копійок, а 16 січня 2025 року судовий збір у сумі 3028 гривень. Разом з цим, зазначено, що 10 грудня 2024 року позивачем на адресу суду направлено заяву про відшкодування витрат на правову допомогу та клопотання про долучення доказів понесених витрат. Тому прохає суд провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю спору та стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15000 гривень.

У судове засідання представниця позивача не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання відповідачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо у справі відсутній предмет спору.

Розглянувши заяву представниці позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі та можливість закриття провадження у справі, оскільки цими діями не порушуються права, інтереси та свободи сторін та чинне законодавство України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Так, приписами ч. 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «ДТЕК» у даній справі на підставі договорів про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08 січня 2021 року та № 5986-ДнЕМ від 04 жовтня 2024 року, а також додаткових угод до договору про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08 січня 2021 року № 4 від 27 квітня 2021 року, № 20 від 31 грудня 2021 року, № 32 від 30 грудня 2022 року та № 9360-ДнОЭ/44 від 20 грудня 2023 року надавало Адвокатське бюро «Перший радник», в особі адвокатки Білої Тетяни Анатоліївни (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4150 від 26 лютого 2019 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокаткою Білою Т.А. надано акт надання послуг № 55/204/9468/24-ДНЕМ від 11 листопада 2024 року на загальну суму 12000 гривень (з ПДВ).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, з урахуванням того, що провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю предмету позову, враховуючи обсяг наданих адвокаткою послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 255-261, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі за позовом Акціонерного товариства«ДТЕК Дніпровськіелектромережі» (49107,м.Дніпро,вул.Запорізьке шосе,буд.22;ЄДРПОУ 23359034)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 )про стягненнявартості електричноїенергії закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня її підписання суддею або протягом 15 днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна