Рішення

від 22.01.2025 по справі 181/464/24

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/464/24

Провадження № 2/181/25/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. с-ще Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Літвінової Л.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Острянин В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради про позбавлення батьківських прав за участю сторін:

відповідача ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася

ОСОБА_1 з позовом про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем. Рішенням суду з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, однак останній їх не сплачує та має заборгованість. Відповідач участі у вихованні сина не приймає, навчанням не цікавиться, аліменти не сплачує і також байдужий до долі дитини. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, надано заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю та згідна на заочний розгляд справи.

Відповідач у судовому засіданні (в режимі відео конференції) позовні вимоги визнав частково, погодився сплатити по справі судові витрати. Вказав, що з огляду на те, що він перебуває у місцях позбавлення волі він не має можливості брати участь у вихованні сина, його належному матеріальному утриманні. Тому в частині вимоги позбавлення батьківських прав заявлені вимоги не визнає.

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради у судове засідання не з`явилася, надали заяву про розгляд справи без їх участі. Позов підтримують у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Райпільською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області підтверджується реєстрація шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який судовим рішенням від 22 січня 2014 року, справа №181/696/13-ц розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 26 січня 2012 року, актовий запис №2, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого записано ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 , яка внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Рішенням Межівського районного суду від 18 жовтня 2012 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), однак за розрахунком заборгованості заступника начальника відділу ДВС станом на 27 лютого 2024 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 153070,30 гривень.

Актом обстеження умов проживання від 05 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживає разом в будинку разом з сином ОСОБА_3 , батько дитини знаходиться в місцях позбавлення волі, вихованням сина не займається. Матеріально не допомагає, спільного господарства не ведуть.

За витребуваними судом доказами вбачається, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України та призначити покарання: ч. 2 ст. 146 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі; ч. 3 ст. 187 України у вигляді одинадцяти років шести місяців позбавлення волі із конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням покарання визначити у вигляді одинадцяти років шести місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року вказаний вище вирок залишено без змін.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2019 року знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря.

За характеристикою директора Новопідгороднянської гімназії ОСОБА_2 навчається у гімназії шостий рік, проживає з мамою та вітчимом, який працює та матеріально забезпечує родину. Батько дитини знаходиться поза межами села батьківські збори не відвідує, участі у вихованні не приймає.

Висновком ради опіки та піклування при виконкомі Межівської селищної ради, яке затверджено рішенням за №29 від 25 січня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, його здоров`ям не цікавиться, турботи не виявляє, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Встановлено, що обов`язки передбачені ст.150 Сімейного кодексу України щодо виховання та розвитку дитини відповідачем не виконується.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п.15 та 16 Постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її харчування, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про систематичне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, і як наслідок необхідність застосування до нього на підставі п.2 ч. 1 ст. 164 СК України крайнього заходу - позбавлення батьківських прав, що в повній мірі відповідає інтересам дітей.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оцінивши надані в силу положень ст.80 ЦПК України докази, керуючись законом, а також враховуючи те, що позов є обґрунтованим, вважає, що є всі правові підстави задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 164, 166 СК України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради (52900 Дніпропетровська область Синельниківський район смт.Межова вул. ім. Грушевського, буд.9) про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова