Ухвала

від 27.01.2025 по справі 644/8999/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

27.01.2025 Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/8999/24

Провадження № 4-с/644/5/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про витребування доказів

27 січня 2025 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

судді Черняка В.Г.,

секретаря судового засідання Юр`єва Є.Д.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідському відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шляхова Дмитра Валерійовича,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідському відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шляхова Дмитра Валерійовича.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 року скаргу прийнято до розгляду дану скаргу.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі судом на адресу старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідському відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шляхова Д.В. двічі направлялися запити, а саме 03.12.2024 р., 15.01.2025 р., щодо направлення суду належним чином завірену копію виконавчого провадження № 11520398 з примусового виконання виконавчого листа № 2-15840.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, державний виконавець отримав запит суду 10.12.2024 р.

Однак станом на 27.01.2025 р. такі матеріали суду надані не були, на судові виклики державний виконавець у судові засідання не з`являється, причини неявки не повідомляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 84, 223, 260-261, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Витребувати у старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідському відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шляхова Дмитра Валерійовича належним чином завірену копію виконавчого провадження № 11520398 з примусового виконання виконавчого листа № 2-15840, виданого 30.11.2004 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі всіх видів заробітку та до досягнення дитиною поноліття.

Роз`яснити, що згідно ч. ч. 6, 7, 8 ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: В.Г. Черняк