Вирок

від 23.01.2025 по справі 638/17473/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/17473/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/409/25 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові в режимі відеоконференціїї кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року у відношенні ОСОБА_8 ,-

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком ухвалено

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Оскіл Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, який не працює, із середньо-спеціальною освітою, одружений, не є особою з інвалідністю, на утриманні осіб похилого віку не має, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн (п`ятсот десять гривень 00 копійок);

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595,00 грн (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000,00 грн (однієї тисячі гривень 00 копійок), в дохід держави.

Як установив суд у ОСОБА_10 у січні 2024 року в денний час доби, більш точного часу та дати в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого свідоцтва, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 , яке оформлене на транспортний засіб марки «DACIA» моделі «LOGAN» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 », зареєстрований 05.05.2010 на ім`я « ОСОБА_11 ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у виготовлені завідомо підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_12 наприкінці січня 2024 року в денний час доби, більш точного часу та дати в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, надав фото оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, фото оригіналу страхового полісу невстановленій досудовим розслідуванням особі, з якою узгодив виготовлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_11 , при цьому, усвідомлюючи, цей документ не проходив установленого законом порядку отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідно «Положення про порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.

Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, в невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та місце, використовуючи інформацію, попередньо надану ОСОБА_13 , підробила свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 , яке оформлене на транспортний засіб марки «DACIA» моделі «LOGAN» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 », зареєстрований 05.05.2010 на ім`я « ОСОБА_11 », тим самим підробивши його, яке ОСОБА_12 отримав у невстановленої досудовим розслідуванням особи наприкінці січня 2024 року, за що сплатив кошти у сумі 2000 гривень, з метою подальшого використання для забезпечення можливості керувати транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_12 в період з січня 2024 року по березень 2024 року, діючи умисно, заздалегідь усвідомлюючи, що наявне у нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є підробленим, використовував в якості підтвердження права власності завідомо підроблений офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 , яке оформлене на транспортний засіб марки «DACIA» моделі «LOGAN» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 », зареєстрований 05.05.2010 на ім`я « ОСОБА_11 », яке не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України, згідно висновку судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121 -24/20971-КДТЗ від 15.08.2024.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2024 стосовно ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_10 внаслідок м`якості, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування кримінального закону, який підлягає застосуванню - ст. 53 КК в частині призначення штрафу не вирахуваного у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Ухвалити свій вирок свій вирок, яким ОСОБА_13 призначити покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_13 у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що призначене покарання у виді штрафу за своєю сумою навіть менше тих коштів, які ОСОБА_12 витратив на придбання завідомо неправдивого документу - 2 000 грн. В подальшому ОСОБА_14 близько 2 місяців користувався підробленим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, замість того, щоб отримати посвідчення у передбаченому ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» порядку, уникаючи таким чином переоформлення транспортного засобу.

Крім того зазначає, що остаточне покарання ОСОБА_8 визначено судом судом призначено без визначення еквіваленту неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який просив задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.

Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора щодо правильності призначення покарання, судом апеляційної інстанції встановлено, що призначене судом першої інстанції покарання, як окремо за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України, так і за сукупністю кримінальних правопорушень не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, у зв`язку із чим вирок суду в частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок на підставі пункту 3 частини 1 статті 407, пункту 2 частини 1 статті 420 КПК України.

Частиною 1 статті 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з апеляційними доводами прокурора в тій частині, що остаточне покарання - штраф у розмірі 1000 гривень, не відповідає меті покарання, не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_8 вчинив пособництво у підробленні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке видається державною установою і надає спеціальне право фізичній особі на керування транспортним засобом, з метою його подальшого особистого використання, та використання завідомо підробленого документа., що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його дій.

З огляду на те, що обвинувачений надав перевагу незаконному способу отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку, що призначення судом першої інстанції штрафу в розмірі 1000 гривень, не є співмірним з тяжкістю кримінального правопорушення та обставинами його вчинення.

Крім того, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора стосовно того, що визначаючи ОСОБА_13 остаточне покарання в порядку ст. 70 КК України, суд не визначив еквівалент неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, визначивши розмір у сумі, яка ніяким чином не прив`язана до цієї фіксованої суми.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_13 покарання як окремо за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України, так і на підставі частини 1 статті 70 КК України, колегія суддів враховує, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, визнання вини та не вбачає підстав для призначення штрафу у запропонованому прокурором розмірі та вважає достатнім визначити штраф за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 гривень, а за ч.4 ст. 358 КК України в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

За таких обставин на думку автора апеляційної скарги вирок районного суду є незаконним і відповідно до статей 413, 414 КПК України підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_10 внаслідок м`якості, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування кримінального закону, який підлягає застосуванню - ст. 53 КК в частині призначення штрафу не вирахуваного у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Керуючись статтями 404, 407, 414, 418, 420 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року у відношенні ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_13 покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_13 у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді