Рішення

від 30.12.2024 по справі 160/28280/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуСправа №160/28280/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області №32 від 25.09.2024 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірним рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №32 від 25.09.2024 року було необґрунтовано притягнуто позивача до відповідальності за порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме за розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі без відповідного дозволу компетентних органів. Так позивачем наголошується, що інформаційний носій, який містить інформацію, що у приміщенні, розташованому за адресою: вул. Ковельська, 68А, м. Луцьк, знаходиться магазин торгівельної мережі «ПРОСТОР», розміщений на першому поверсі будівлі, на її зовнішній поверхні, а отже, вищезазначений інформаційний носій не є зовнішньою рекламою у розумінні приписів Закону України «Про рекламу», а відтак, з боку ТОВ «НУМІС» відсутні порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Також позивачем зауважується, що відповідачем не було надано позивачу другий примірник протоколу від 25.09.2024р., в якому зафіксовано процес розгляду матеріалів справи №32.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28280/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

20 листопада 2024 року до канцелярії суду, надійшов відзив Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області на позовну заяву ТОВ «НУМІС», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 07 листопада 2023 року інспекторами відділу контролю за розміщенням реклами в м. Луцьку Комунального підприємства «Луцькреклама» складено Акт №82 про виявлення порушення Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади» Товариством з обмеженою відповідальністю «НУМІС». Цим актом засвідчено факт відсутності у ТОВ «НУМІС» дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а саме: розміщено банер на металевому каркасі (рекламний засіб) із зазначенням торговельної марки (товар) - «.PROSTOR» на фасаді будинку, який знаходиться на вулиці Ковельська, 68 А.У зв`язку із зазначеним, Комунальне підприємство «Луцькреклама» зобов`язало ТОВ «НУМІС» демонтувати розміщену зовнішню рекламу до 10 листопада 2023 року, яка останнім була проігнорована. 06 серпня 2024 року до Головного управління (спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів) надійшло Подання від Комунального підприємства «Луцькреклама» щодо розповсюдження Товариством з обмеженою відповідальністю «НУМІС» зовнішньої реклами у місті Луцьку по вулиці Ковельській, 68 А з порушенням вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу». Так відповідачем наголошено, що рекламою є інформація про торговельну марку розповсюджена з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо цієї торгової марки (товару). позивач сам зазначає про це у своїй позовній заяві: «з метою обізнаності громадян-покупців» було розміщено зазначену рекламу торговельної марки. призначення реклами полягає насамперед у залученні потенційних покупців (клієнтів) до здійснення покупки в даному випадку торговельна марка компанії, несе рекламну функцію (реклама бренду). Крім того, відповідачем було зауважено, що розміщений на фасаді будівлі банер торговельною маркою яскравого рожевого кольору (фон) .PROSTOR та підсвітков за своєю площею: 18,75 м. кв. (2.5 х 7,5), що перевищує розміри для вивісок у 6 (шість) разів. Також відповідач вважає помилковими твердження позивача про наявність обов`язку надсилання стороні справи примірника Протоколу засідання справи про порушення законодавства про рекламу від 25 вересня 2024року, а з проханням отримати примірник протоколу засідання справи.

05 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів. Крім того, додатково зауважено, що «ПРОСТОР» - це не бренд, це назва торгівельної мережі магазинів, в якій реалізуються товари кінцевому споживачу певних брендів. Також позивач вважає безпідставним посилання на рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.02.2020 №96-1, яким затверджено порядок розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, оскільки правила №2067 мають більш юридичну силу, ніж зазначене рішення.

16 грудня 2024 року до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зауважив, що торгівельна марка .PROSTOR - це бренд, який формує імідж цілої мережі магазинів, на підтвердження чого в інтернет-магазині позивача розміщено наступне: «сьогодні бренд .PROSTOR - широко відомий у всіх регіонах України». Отже торгівельна марка .PROSTOR розповсюджена з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та іхній інтерес щодо цієї торгової марки, та є водночас рекламою бренду. Крім того, відповідачем підкреслено, що абз. 5 п. 48 Типових правил також визначено, що площа поверхні вивіски чи таблички не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Також згідно п. 4.1.12 розділу 4 Договору «Права та обов`язки орендодавця», повинен бути Додаток № 4 «Макет вивіски», однак, зазначений вище додаток до Договору, позивачем не додано до позовної заяви, що підтверджує відсутність погодження на розміщення цього рекламного банеру .PROSTOR (розміром 2,5 м. х 7,5 м.).

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НУМІС" зареєстроване 16.06.2022, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис №10022410200001005 про проведення державної реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 44762781.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності товариства за КВЕД є 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Актом про виявлення порушення Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади №82 від 07 листопада 2023 року зафіксовано, що інспекторами відділу контролю за розміщенням зовнішньої реклами в м. Луцьку Комунального підприємства «Луцькреклама» складено вказаний акт про те, що засіб зовнішньої реклами банер на металевому каркасі на фасаді будинку розміром 2,5х7,5 м (PROSTOR), який знаходиться на вулиці Ковельська, 68 А не відповідає вимогам Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади: відсутній дозвіл на розміщення (ст. 16 п. 1 Закону України «Про рекламу»).

Крім того, у вищевказаному Акті було зазначено про необхідність демонтувати до 10.11.2023 року.

10 листопада 2023 року уповноваженою особою виконкому Луцької міської ради Комунального підприємства «Луцькреклама» було винесено вимогу №155 про усунення порушень Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, якою ТОВ «НУМІС» на банер на металевому каркасі на фасаді будинку розміром 2,5х7,5 м, на вулиці Ковельська, 68 А відсутній дозвіл на розміщення (ст. 16 п. 1 Закону України «Про рекламу»), а також запропоновано у 3-денний термін усунути зазначені порушення шляхом демонтажу рекламної конструкції.

Листом Комунального підприємства «Луцькреклама» від 06.08.2024 №04-05/96 було направлено подання до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, яким передбачено, що відповідно до п. 46 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затвердженого постановою КМУ від 29.12.2003 р. №2067, направлено інформацію для розгляду факту порушення ЗУ «Про рекламу», ТОВ «НУМІС».

Протоколом Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про порушення законодавства про рекламу №32 від 29.08.2024 року встановлено, що під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, в ході розгляду повідомлення про порушення від КП «Луцькреклама», встановлено недотримання п. 46 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затвердженого постановою КМУ від 29.12.2003 р. №2067, ТОВ «НУМІС». Невиконання вимоги, органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, щодо усунення порушення порядку розпорядження та розміщення реклами у визначений строк. У місті Луцьку по вулиці Ковельській, 68 А на фасаді будівлі розміщено зовнішню рекламу з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» на вимогу КП «Луцькреклама» демонтувати рекламний засіб без дозволу, суб`єктом реклами проігноровано. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території АРК Радою міністрів АРК, в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджуються КМУ.

Листом №05.04-06/5192 від 30.08.2024 року, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області направлено на адресу ТОВ «НУМІС» вимогу у порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».

Листом №05.04-06/5527 від 10.09.2024 року, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області направлено на адресу ТОВ «НУМІС» повідомлення про розгляд справи.

Листом №1140/1-ЮД від 13.09.2024 року, ТОВ «НУМІС» надало свої пояснення відповідно до яких останнім наголошувалось, що з метою обізнаності громадян -покупців Товариства, Позивачем на зовнішній поверхні першого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 68, в якому знаходиться один з магазинів торгівельної мережі «ПРОСТОР» 07.10.2023 розміщено інформаційний носій про те, що саме в цій будівлі знаходиться зазначений магазин роздрібної мережі магазинів торгівельної марки «ПРОСТОР». Інформаційний носій, який містить інформацію, що у приміщенні, розташованому за адресою: вул. Ковельська, 68А, м. Луцьк, знаходиться магазин торгівельної мережі «ПРОСТОР», розміщений на першому поверсі будівлі, на її зовнішній поверхні, а отже, вищезазначений інформаційний носій не є зовнішньою рекламою у розумінні приписів Закону України «Про рекламу», а відтак, з боку ТОВ «НУМІС» відсутні порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».

До вказаного листа ТОВ «НУМІС» було додано: довіреність на підтвердження повноважень представника №8 від 19.01.2024; акт надання послуг №16 від 07.10.2023; рахунок на оплату №15 від 07.10.2023; договір №01-09-2023 від 01.09.2023; технічний паспорт від 14.09.2021 №6057; угода про заміну сторони від 15.07.2022; договір оренди №7795822 від 07.06.2022 з планом-схемою орендованого приміщення; акт приймання-передачі від 23.06.2024; фото розташування вивіски «ПРОСТОР» на торгівельному центрі за адресою вул. Ковельська, 68, м. Луцьк.

Протоколом засідання Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №32 від 25.09.2024 року вирішено, що за порушення порядку розповсюдження реклами, керуючись вимогами ч. 2, ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу», прийняти рішення про накладення штрафної санкції у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №32 від 25.09.2024 року, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, відповідно до вимог ч. 2, ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на ТОВ «НУМІС» накладено штраф у розмірі 825,00 грн.

Листом №05.04-06/5832 від 26.09.2024 року, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області було повідомлено ТОВ «НУМІС» про результати розгляду матеріалів справи.

Незгода позивача з рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №32 від 25.09.2024 року стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877).

Статтею 1 Закон №877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону №877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Як передбачено пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до ч. 4 п.9 Положення, одним і основних завдань Держпродспоживслужби є здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, та прийняття рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, а також про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Отже, Держпродспоживслужба є уповноваженим органом, який здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

Пунктами 44, 45, 46 Типових правил №2067 передбачено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу сьомого частини четвертої статті 4 Закону № 877-V санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа встановлюються виключно законами.

Законом України «Про рекламу» визначено особливості здійснення контролю за дотриманням законодавства України про рекламу.

Також, статтею 26 Закону України «Про рекламу» передбачено особливості контролю за дотриманням законодавства про рекламу, органи, що здійснюють такий контроль в межах своїх повноважень.

Приписами статті 27 Закону України «Про рекламу» визначено відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

При цьому, під час здійснення заходів контролю суб`єкт владних повноважень, діє відповідно до Закону №877 та спеціальних нормативно - правових актів, в тому числі і підзаконних.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Отже, реклама це інформація про товар, розповсюджена в будь-який спосіб з метою стимулювання інтересу споживача до такого товару.

Відповідно до ст. 16 Закону №270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

При цьому, частиною 3 статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Згідно абзацу 1 частини першої, пункту 3 частини другої статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України "Про адміністративну процедуру", на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами. (абзац четвертий частини четвертої статті 27 Закону України «Про рекламу»)

Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України «Про рекламу», вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Положеннями пунктів 9, 11, 12, 16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Судом також встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 19 02 2020 р. № 96-1 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади (далі - Порядок), який регулює відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами на території Луцької міської територіально. громади та визначає процедуру видачі (відмови у видачі) дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно зазначеного Порядку, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Відповідно до п.1.4. цього Порядку, зовнішня реклама розміщується на підставі Дозволу та відповідно до цього Порядку та Концептуальних основ порядку розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Луцьку, затверджених рішенням міської ради від 25.09.2019 р. (далі - Концептуальні основи).

Згідно п. 3.1. Концептуальних основ, до великорозмірних рекламних носіїв відносяться рекламні конструкції із площею рекламного поля понад 8,0 кв. м.

Відповідно до п. 4.2. Концептуальних основ, виходячи з аналізу об`єктивних факторів, що склались у процесі рекламної діяльності в місті Луцьку, враховуючи необхідність прив`язки рекламних носіїв до конкретних умов міського середовища з урахуванням тенденцій територіального розміщення засобів зовнішньої реклами, а також особливостей зонування території міста, Концептуальні основи встановлюють такі вимоги до організації зовнішнього рекламного оформлення міста: Зона Б - територія центру міста: «вулиця Ковельська (до повороту на вул. Набережну)... - можливе розміщення зовнішньої реклами (ЗР) на глухих бічних та задніх фасадах будинків, споруд...».

Так як вищевстановлено судом та підтверджується відповідними фотозображеннями, які наявні в матеріалах справи, на металевому каркасі на фасаді будинку, який знаходиться на вулиці Ковельська, 68 А розміщено банер розміром 2,5х7,5 м із зазначенням на ньому торгівельної марки PROSTOR.

Вказана конструкція має площу: 18,75 м. кв. (2,5 х 7,5), що дає підстави віднести зазначений банер до великорозмірних рекламних носіїв, а також фактично останній розміщено так, щоб добре було видно з проїжджої частини та привернути увагу великої кількості осіб, тобто не на глухому і не на задньому фасаді будівлі.

При цьому, ТОВ «НУМІС» не заперечується того факту, що документів дозвільного характеру на розміщення зовнішньої реклами останній не має, при цьому позивачем зауважується про вказаний інформаційний носій, який містить інформацію, що у приміщенні, розташованому за цією адресою, знаходиться магазин торгівельної мережі «ПРОСТОР», розміщений на першому поверсі будівлі, на її зовнішній поверхні, а отже, вищезазначений інформаційний носій не є зовнішньою рекламою.

Частиною шостою статті 9 Закону №270/96-ВР встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами

Згідно до вживаних Типових правилах термінів, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою (абзац 8 пункту 2).

Порівняльний аналіз частини шостої статті 9 Закону №270/96-ВР та абзацу 8 пункту 2 Типових правил дає підстави стверджувати, що такі є аналогічними за змістом і розкривають поняття вивіска і табличка, які законодавець ототожнює, оскільки передбачає однакові вимоги щодо їх розміщення та виключної інформації, яку можуть такі містити, не будучи при цьому рекламою і не потребуючи одержання дозволів на їх розміщення назовні.

В постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/4989/17 зазначено, що вивіска згідно типових правил зовнішньої реклами - це елемент на будинку, будівлі або споруді, яка містить наступну інформацію: зареєстроване найменування особи; знаки для товарів і послуг, що належать такій особі та вид її діяльності, час роботи.

Таким чином, розміщення іншої інформації або в іншому місці дає формальні підстави вважати її зовнішньою рекламою.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у справі № 405/4704/15-а дійшов висновку, що розміщені позивачем вивіски та стенди на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд вважаються зовнішньою рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та потребують отримання дозволу від органу місцевого самоврядування на їх розміщення.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, правові позиції Верховного Суду та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що банер на металевому каркасі на фасаді будинку, який знаходиться на вулиці Ковельська, 68 А розміром 2,5х7,5 м із зазначенням на ньому торгівельної марки PROSTOR є зовнішньою рекламою в розумінні статті 1 Закону України "Про рекламу".

Відповідно до пункту 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Пунктом 48 Типових правил встановлено, що вивіски чи таблички повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 49 Типових правил демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

Розділом 5 Порядку передбачено процедуру проведення демонтажу, обліку, зберігання демонтованих засобів зовнішньої реклами.

З урахуванням вищезазначеного, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, а також дотримання відповідачем положень вимог чинного законодавства в частині його повноважень та функцій, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №32 від 25.09.2024 року прийнято відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Крім того, щодо зауважень позивача про те, що відповідачем не було надано позивачу другий примірник протоколу від 25.09.2024р., в якому зафіксовано процес розгляду матеріалів справи №32, то суд враховує пояснення відповідача, що останній фактично до нього не звертався з проханням отримати вказаний примірник протоколу засідання, а Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою КМУ від 26 травня 2004 р. № 692 не містить такого обов`язку.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна