Рішення

від 20.01.2025 по справі 173/2802/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2802/24

Провадження №2/173/223/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бурхана С.М.,

за участю: секретаря судового засідання Салтикової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КБ "Верхньодніпровське бюро технічноїінвентаризації", про визнання права власності на самочинно збудований гараж,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпрвоського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Верхньодніпровської міської ради про визнання права власності самочинно збудований гараж загальною площею 56, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що біля багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 він побудував гараж загальною площею 56, 5 кв.м. Гараж він побудував без одержання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, тобто самовільно. Земельна ділянка, на якій побудовано гараж, знаходиться у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради.

З метою узаконення гаражу позивач звернувся до Верхньодніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0050 га для будівництву гаражу. Проте отримав відмову у зв`язку з тим, що згідно з чинним законодавством у період дії воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

У зв?язку з чим позивач немає можливості оформити право власності на самочинно збудований гараж, що й стало підставою для звернення до суду.

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 04.09.2024 року відкрив провадження у справі, постановлено справу розглядати в спрощеному порядку з викликом сторін у судове засідання. На підставі статті 53ЦПКУкраїни залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача КБ "Верхньодніпровське бюро технічноїінвентаризації".

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій побудовано гараж, також позивач не надав доказів звернення до компетентних органів з метою введення гаражу в експлуатацію та відповідність збудованого гаражу визначеним вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, тому відсутні законні підстави для визнання права власності на самочинно збудований гараж.

В судове засідання позивач не з?явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з?явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з технічним паспортом від 20.10.2020 року біля будинку АДРЕСА_1 побудовано гараж площею 56,5 кв.м. За твердженням позивача вказаний гараж побудував він за власні кошти, без отримання будь-якої дозвільної документації на будівництво.

З метою оформлення права власності на гараж 29.05.2024 року позивач звернувся до Верхньодніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,050 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва гаражу.

Верхньодніпровська міська рада відмовила позивачу у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку у зв?язку з тим, що відповідно до чинного законодавства у період дії воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, про що надала письмову відповідь 05.06.2024 року №1590/0/8-24.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом;

4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Не підлягають обов`язковій експертизі проекти будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 39 вищевказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 із змінами та доповненнями.

Згідно пункту 3 вищевказаного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Згідно пункту 17 вищевказаного Порядку, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 4 ЦПК України).

В постановах Верховного Суду від 04 серпня 2019 року справа № 501/982/16-ц, від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц викладена правова позиція, яка зводиться до того, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави для висновку про наявність спору про право.

На думку суду, під час вирішення справи за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд зобов`язаний встановлювати усі обставини справи, зокрема:

1) чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки;

2) чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації;

3) чи є законною відмова у такому прийнятті;

4) чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Суд зазначає, що в позивач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, на якій побудовано гараж. Питання відмови відповідачу у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку знаходиться поза межами предмету спору цієї цивільної справи, тому суд не може надавати оцінку правомірності такої відмови. Проте варто зауважити, що дійсно згідно з п.п. 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Водночас суд не може прийняти таку відмову як доказ наявності права власності чи права користування вказаною земельною ділянкою, що є однією з умов визнання права власності на самочинно збудовану будівлю.

Окрім того позивач не надав доказів того, шо він звертався до відповідних компетентних державних органів з метою вирішення питання про прийняття гаражу в експлуатацію. Надане позивачем звернення від 04.07.2024 року до начальника відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради з приводу надання інформації щодо відповідності місця розташування гаражу вимогам будівельних норм не містить будь-яких відміток про отримання, а тому суд позбавлений можливості оцінити правомірність залишення такого звернення позивача без розгляду.

Отже, суду не надано доказів об`єктивної неможливості в позасудовому порядку вирішити питання про прийняття спірного гаражу в експлуатацію. Крім того, позивач не надав жодних доказів того, що спірний гараж відповідає вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Водночас слушними є зауваження представника відповідача про те, що відповідно до п 4.6 ДБН В 2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів площа забудови гаражу на одне машиномісце становить 25 кв.м. В той час, як загальна площа збудованого позивачем гаражу становить 56,5 кв.м.

За відсутності таких доказів, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна буде порушувати ч. 3 ст. 375 ЦК України та може призвести до фактичного визнання права власності на об`єкт, який не відповідає вищевказаним правилам.

На підставі вищевикладених висновків, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, в той час як відповідач не заявляв про наявність у нього будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до Верхньодніпровської міської ради (код у ЄДРПОУ 04052595, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Верхньодніпровськ, пр-т Шевченка, буд. 21) про визнання права власності на самочинно збудований гараж.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Бурхан