Рішення

від 13.01.2025 по справі 201/15437/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15437/24

Провадження № 2-о/201/65/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

присяжних Лормана О.Л., Засоби В.В.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про оголошення померлою фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисьва Пермської області Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначеної заяви ОСОБА_1 стверджував, що він є онуком ОСОБА_2 , яка понад п`ять років тому поїхала зі місця свого постійного мешкання, яке співпадає з місцем реєстрації, до своєї доньки ОСОБА_3 та з того часу в місто Дніпро не поверталась. Йому відомо про те, що ОСОБА_2 померла, проте в якому місці та коли саме вона померла, яка причина її смерті та місце її поховання йому невідомі, а після початку повномаштабного вторгнення в Україну окупаційних військ Російської Федерації він із родичами із Російської Федерації не спілкується, отримати офіційні документи неможливо внаслідок розірвання дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією. Внаслідок цього ОСОБА_2 до цього часу продовжує бути зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 , комунальні платежі за яку сплачує ОСОБА_1 , а правові підставі зняти ОСОБА_2 з реєстрації відсутні. У зв`язку з цим, 20.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 . На підставі заяви ОСОБА_1 20.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042110000471 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Разом з тим, дружина, ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , відповідно до укладеного 07.11.2019 нею з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал», ЄДРПОУ 40424878, договору відступлення права вимоги за договором іпотеки є Новим кредитором за укладеним 20.12.2007 між ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», ЄДРПОУ 26237202, та ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , договором про надання кредитної лінії № 114.840.07.10.

Відповідно до вказаного договору та додатку № 1 до нього, ОСОБА_4 набула права кредитора за договором про надання кредитної лінії № 114.840.07.10 від 20.12.2007 щодо права вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за договором, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо, що підтверджується зазначеним договором. Право вимоги за договором № 114.840.07.10 від 20.12.2007 забезпечено укладеним 20.12.2007 між ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», ЄДРПОУ 26237202, та ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , іпотечним договором № 114.840.07.10.1, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується вказаним договором. Відповідно до умов укладеного 20.12.2007 договору про задоволення вимог іпотекодержателя до іпотечного договору № 114.840.07.10.1 від 20.12.2007, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором та іпотекодавцем за цим договором отримати задоволення за рахунок заставного майна. Незважаючи на те, що вказана квартира належить ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю інших близьких родичів ОСОБА_2 на підконтрольній території України, комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 , на розмір яких впливає кількість зареєстрованих в квартирі осіб, сплачує ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою АТ «КБ «Приватбанк» № ACPJPO0M14FA5A2J від 03.12.2024 щодо сплати ОСОБА_1 комунальних платежів по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 по 03.12.2024.

Окрім цього, оголошення ОСОБА_2 померлою є необхідним для вступу у спадщину її спадкоємців.

Використовуючи своє конституційне право, з метою усунення перешкод в здійсненні своїх законних прав та інтересів ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду в порядку окремого провадження з заявою про оголошення ОСОБА_2 померлою.

Заявник надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..

Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з копією паспорта громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у м. Лисьва Пермської області Російської Федерації та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до виданої 29.10.1998 ДПІ в Бабушкінському районі довідки ОСОБА_2 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого 17.04.1952 ЗАГС Красноармійського району УМ місті Риги Латвійської ССР його матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_5 , виданого 20.11.1976 Бабушкінським відділом РАЦС м. Дніпропетровська батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою АТ «КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 від 03.12.2024 упродовж 2020-2024 років ОСОБА_1 регулярно сплачувались комунальні платежі за квартирою АДРЕСА_1

Витягом від 27.11.2024 підтверджується факт проведення Дніпровським районним управлінням поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024042110000471, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2024 за заявою ОСОБА_1 щодо зникнення безвісти його баби ОСОБА_2 .

Укладеним 07.11.2019 ОСОБА_4 з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал», ЄДРПОУ 40424878, договором відступлення права вимоги за договором іпотеки підтверджується набуття нею прав Нового кредитору за укладеним 20.12.2007 між ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», ЄДРПОУ 26237202, та ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , договором про надання кредитної лінії № 114.840.07.10.

Відповідно до вказаного договору та додатку № 1 до нього, ОСОБА_4 набула права кредитора за договором про надання кредитної лінії № 114.840.07.10 від 20.12.2007 щодо права вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за договором, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо.

Право вимоги за договором № 114.840.07.10 від 20.12.2007 забезпечено укладеним 20.12.2007 між ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», ЄДРПОУ 26237202, та ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , іпотечним договором № 114.840.07.10.1, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов укладеного 20.12.2007 договору про задоволення вимог іпотекодержателя до іпотечного договору № 114.840.07.10.1 від 20.12.2007, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором та іпотекодавцем за цим договором отримати задоволення за рахунок заставного майна.

Право ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_4 в суді підтверджено довіреністю НТО № 154343, виданою 03.10.2024 приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В.

Правовідносини виникли у зв`язку з неможливістю ОСОБА_1 реалізувати свої спадкові права та ОСОБА_4 свої права як кредитора за договором про надання кредитної лінії та іпотечним договором.

Визнання фізичної особи померлою здійснюється у судовому порядку, який встановлюється Главою 4ЦПК України (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).

Відповідно до ч. 1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина можливий день його загибелі.

Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.

Підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Тож, для встановлення юридичного факту, а саме визнання людини померлою, заявникові, рідним, подружжю, дітям необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливо повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи.

За результатами розгляду даної заяви суд приймає рішення про визнання особи померлою.

Після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).

Судове рішення, яке підтверджує факт смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб`єктності такої фізичної особи. На підставі рішення суду органом державної реєстрації актів цивільного стану буде видано Свідоцтво про смерть особи.

Одним з обов`язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті. Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України днем смерті відсутньої фізичної особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою. У випадку оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв`язку з воєнними діями суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті. У випадку припущення загибелі особи у зв`язку з воєнними діями, бойовими операціями, дата можливої загибелі буде встановлена та зазначена саме в судовому рішенні.

Після набрання законної сили таке рішення суду про оголошення особи померлою надсилається або надається, крім органу державної реєстрації актів цивільного стану, також нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Однак необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

У Постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 зроблено правовий висновок про те, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Крім того, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події.

У Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 зроблено правовий висновок про те, що чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

1. Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

2. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

3. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

4. Визнання фізичної особи померлою (статті 305309 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативноправовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Водночас, спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України).

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника.

Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Аналізуючи зазначені норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України).

Наведені заявником обставини та мета, з якою заявнику необхідно оголосити особу померлою, свідчать про наявність між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, такого матеріально-правового зв`язку.

Відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, єдиною підставою для державної реєстрації смерті у даному випадку є рішення суду про оголошення особи померлою.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участі особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої є невідомим.

В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» , зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Згідно з ч.3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Беручи до уваги викладене, встановивши, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Лисьва Пермської області Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , відсутня в місці свого постійного проживання за вказаною адресою, а також відсутні відомості про місце її перебування більше п`яти років, суд вважає, що заява є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що відповідно до норм ч. 1 ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Керуючись ст.ст. 46,47 ЦК України, ст. ст. 263-265,305-309 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Лисьва Пермської області Російської Федерації, громадянку України, жіночої статі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстровану в квартирі АДРЕСА_1 .

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисьва Пермської області Російської Федерації, громадянки України, жіночої статі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в квартирі АДРЕСА_1 , - вважати дату набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Федоріщев С.С.

Присяжні: Лорман О.Л.

Засоба В.В.