Рішення

від 27.01.2025 по справі 201/13440/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/13440/24

Провадження № 2-а/201/13/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти1 батальйону УПП в Запорізькій області Дробілко М.В. серії ЕНА № 3303400 від 20 жовтня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 20 жовтня 2024 року о 11:34 в м. Запоріжжі, по шосе Сонячне 2 км., керуючи транспортним засобом BMW 520, н.з. НОМЕР_1 позивач перевищив встановлені обмеження швидкості руху 50 км/год на 24 км/год та рухався зі швидкістю 74 км/год згідно лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС 008388Бк 474912, 475312, 474978, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. З оскаржуваною постановою позивач категорично не погоджується, оскільки вимог правил дорожнього руху жодним чином не порушував. В нього на спідометрі була швидкість близько 65 км/год, тому що це був в`їзд з траси і треба час на адаптування під швидкісний режим міста. Інспектор під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим значне коливання пристрою. На думку позивача, така вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, аніж передбачену свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач. Крім того, на знімку не показано дорожній знак 5.49 або знак 5.50 ПДР, тому неможливо встановити, чи рухався водій в межах населеного пункту. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2024 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 04 листопада 2024 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі та прийнято рішення про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції 10 грудня 2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача посилався на те, що можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання). Окрім цього, прилад TruCam вимірює швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей. Таким чином, обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши матеріали справи, включаючи відеоматеріал, що наданий відповідачем, суд установив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2024 року о 12.00 год. керуючи автомобілем BMW 520, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись за адресою у м. Запоріжжі, по шосе Сонячне 2 км., водій ОСОБА_1 був зупинений інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області Дробілко М.В. який повідомив що ОСОБА_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху 50 км/год на 24 км/год та рухався зі швидкістю 74 км/год згідно лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС 008388Бк 474912, 475312, 474978, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, на підставі чого інспектором винесено постанову серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки прилад TruCam не було статично зафіксовано, а тримався у руці, що дає похибку і неточні дані.

Відповідач вважає постанову серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року такою, що не підлягає скасуванню, оскільки можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкти владних повноважень, до яких відносяться відповідачі, мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.

В постанові серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року зазначено про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.

У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно з ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У постанові серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивачки вимірювалась приладом TruCam.

При цьому, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Водночас, суд вважає, що посилання відповідача про розміщення певної інформації на сайті не відповідає вимогам вищезазначеної норми.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.

Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.

При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, що ані постанова серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Отже, доводи позову спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці (про це, зокрема, зазначила колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 від 24.01.2024 року).

Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Натомість, суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачкою порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

При цьому, спосіб використання приладу TruCAM допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.

Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Таким чином, наявні підстави для скасування постанови серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року та задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що позов задоволено, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №3303400 від 20 жовтня 2024 року винесену відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.С.Федоріщев