Ухвала

від 27.01.2025 по справі 202/459/25

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/459/25

Провадження № 2-з/202/13/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

27січня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П. ,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маркело Валентини Олексіївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Маркело Валентини Олексіївни, звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відповідно до якої просила суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 січня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року прийнято заяву до розгляду та у справі відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

24.01.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 -адвоката МаркелоВалентини Олексіївнипро забезпечення позову, в якій вона просила суд: заборонити перетинання державного кордону України неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в напрямку виїзд з України, у будь-чиєму супроводі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2025 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.

Заява про забезпечення позову обґрунтована, тим, що позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що визнання батьківства відповідачем ОСОБА_2 було вчинено з метою ухилення від мобілізації в зв`язку з військовим станом.

Після того, як відповідачу ОСОБА_5 та її дочці ОСОБА_3 стало відомо про звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_3 заявила їй про те, що вона зробить так, що та ніколи не побачить онуку.

Вважає, що погрози ОСОБА_3 мають під собою підстави. Так як донька їй не потрібна, то вона може надати згоду відповідачу ОСОБА_2 на виїзд дитини за кордон.

Її звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 може спонукати останнього, про що свідчать погрози ОСОБА_3 на її адресу, вивезти дитину за кордон та залишити її напризволяще, тому що дитина для нього є абсолютно чужою людиною, яку він, можливо, жодного разу і не бачив.

Вважає, що виїзд дитини за кордон суттєво ускладнить або узагалі унеможливить виконання рішення суду, прийнятого за наслідками розгляду її позову про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В судове засідання сторони не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 202/459/25, провадження № 2/202/1908/2025 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Предметом даного позову є позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківськихправ відноснонеповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.18 Сімейного Кодексу України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно невиконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Що стосується вимог заяви про забезпечення позову про заборону перетину дитиною державного кордону у будь-чиєму супроводі до розгляду по суті позовної заяви, то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України (заборону перетину державного кордону дитиною) як спосіб забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 754/7569/21, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.

Отже, зазначений спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам ст.150 ЦПК України, а тому заява про забезпечення позову є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маркело Валентини Олексіївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученіу деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження наухвали судуякщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Суддя Л.П. Слюсар