Ухвала

від 22.01.2025 по справі 202/5622/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5622/24

Провадження № 2/202/591/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

22 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря Голєва А.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Гільбурда Р.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про стягнення заборгованості з заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про стягнення заборгованості з заробітної плати.

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до директора ТОВ «Інтерпайп Україна» засобів процесуального примусу у вигляді штрафу.

В обґрунтування клопотання зазначає, що представником відповідача на виконання ухвали суду від 16.09.2024 не надано витребуваного розрахунку річної премії, а також не надано жодних пояснень щодо неможливості надання зазначеного розрахунку.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав письмові заперечення на клопотання щодо застосування засобів процесуального примусу в яких наголошував, що відповідачем виконано вимоги ухвали та надані документи які є в наявності, повторне твердження позивача про невиконання відповідачем свої процесуальних обов`язків, безпідставні.

ОСОБА_1 в судовому засідання клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» Гільбурд Р.Ю. заперечував щодо задоволення клопотання.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

УхвалоюІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від16.09.2024 витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» розрахунок річної премії ОСОБА_1 за 2023 рік відповідно до затверджених річних показників ефективності.

Відповідачем на виконання ухвали суду 16.09.2024 надано довідку № 1391 від 22.10.2024; клопотання заступника директора з правових питань від 05.06.2024; довідку № 1554 від 27.11.2024 та картку преміювання ОСОБА_1 2023 рік.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ст. 83 ЦПК).

Згідно ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною 3 статті 43 ЦПК України встановлено, що у випадку невиконання учасником справи його обов`язків, суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України).

Вжиття заходів процесуального примусу є правом суду за конкретні цивільні процесуальні правопорушення. Застосовуючи до певної особи заходи процесуального примусу, суд повинен сам діяти у чіткій відповідності до вимог закону, що суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.

Суд вважає, що товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» виконано процесуальні обов`язки з надання на вимогу суду наявних у неї документів, а тому відсутні підстави для висновку про зловживання правами та перешкоджання у здійсненні судочинства.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в тому числі й штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов`язком.

Аналізуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів примусу, передбачених статтею 148 ЦПК України, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» не вчиняло дій (бездіяльності), які б могли бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами, а тому клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 143-144, 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про стягнення заборгованості з заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда