Рішення

від 21.01.2025 по справі 202/19895/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/19895/23

Провадження № 2/202/271/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/19895/23

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягненняматеріальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди

за участю

представника позивача адвоката Чіпа Я.М.

відповідача ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 14.04.2023 року о 14 годині 34 хвилини в м. Дніпро, Індустріальний район по вул. Байкальська, буд. 23, водій ОСОБА_2 (відповідач по справі) керував транспортним засобом Mercedes-Benz 309 D, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу Renault Kangoo,державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався до перехрестя проїзної частини по головній дорозі, через що сталося зіткнення, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків,чим порушив вимогип.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальністьст.124 КУпАП.

Обставини вказаного ДТП встановлені, та об`єктивно підтверджуються Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2023 року по справі № 202/7710/23 відповідно до якої відповідача визнано винним у скоєному ДТП (копія зазначеної постанови суду долучена до матеріалів позовної заяви, оригінал перебуває у Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення ).

Внаслідок вищезазначеної пригоди, автомобілю Renault Kangoo,державний номерний знак НОМЕР_2 завдано механічних пошкоджень, його власнику з вини відповідача матеріальний збиток (майнову шкоду). Відмова відповідача у добровільний спосіб відшкодувати спричинений збиток зумовило звернення позивача до суду із теперішнім позовом.

Як свідчить виготовлений на замовлення позивача Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту № 49-04.23 від 24.10.2023 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП від 14 квітня 2023 року автомобіля Renault Kangoo,державний номерний знак НОМЕР_2 становить 59271, 49 гривень (без урахування зносу на замінні складники), та 39117,04 гривень (з урахуванням зносу).

Разом із цим, під час оформлення справи про адміністративного правопорушення було встановлено, що цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія, відповідача, на момент скоєння ДТП не була застрахована.

Відповідно дост.41Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (надалі Закон),МТСБУ зарахунок коштівфонду захиступотерпілих відшкодовуєшкоду наумовах,визначених цимЗаконом, разі їїзаподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставіст.29Закону України«Про обов`язковестрахуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

На заяву позивача 19.09.2023 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування в розмірі 30922,83 гривень, що становить вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу.

Разом із цим, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 66818,71 гривень, що підтверджується Актом виконаних робіт СТО ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» № АДТО2309013 р, та квитанціями КБ «Укргазбанк» № 66156949 від 21.06.2023 року та № 66813760 від 23.08.2023 року.

З огляду на викладені обставини, залишок невідшкодованої на цей час матеріальної шкоди складає: 66818,71 30922,83 = 35895,88 гривень.

Крім цього позивач мав додаткові витрати для відновлення свого порушеного права, а саме витрати на проведення оцінки збитку в розмірі 3000 гривень, витрати на послуги банку при оплаті ремонтних робіт 358,11 гривень, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000 гривень.

Враховуючи викладене просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальний збиток в розмірі 35 895,88 гривень, а також усі судові витрати.

07.11.2023 суддею Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Ісаєвою Д.А. по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

02.04.2024 за клопотанням відповідача судом витребувані докази.

28.05.2024 позивач зменшив позовні вимоги.

05.09.2024 справа надійшла в провадженні судді Михальченко А.О., оскільки суддя Кіблицька (Ісаєва) Д.А. тимчасово непрацездатна (з 25.07.2024 по 27.11.2024).

11.09.2024 справа прийнята до спрощеного позовного провадження суддею Михальченко А.О.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Чіп Я.М. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, оскільки вважає, що пошкодження автомобіля позивача не є суттєвими, а тому вартість ремонтних робіт є явно завищеною.

Судом відповідачу роз`яснено його право на заявлення клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, але відповдач такого клопотання суду не заявив.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2023 року о 14 годині 34 хвилини в м. Дніпро, Індустріальний район по вул. Байкальська, буд. 23, водій ОСОБА_2 (відповідач по справі) керував транспортним засобом Mercedes-Benz 309 D, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу Renault Kangoo,державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався до перехрестя проїзної частини по головній дорозі, через що сталося зіткнення, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків,чим порушив вимогип.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальністьст.124 КУпАП.

Внаслідок вказаної пригоди належний ОСОБА_1 транспортний засіб Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав технічних ушкоджень, а його власник матеріального збитку.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.05.2023 (справа № 202/7710/23) відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, не підлягає доказування у даній справі питання щодо винуватості ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої автомобіль Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП власником автомобілю Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , був і є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Відповідно до Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту № 49-04.23 від 24.10.2023 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП від 14 квітня 2023 року автомобіля Renault Kangoo,державний номерний знак НОМЕР_2 становить 59271, 49 гривень (без урахування зносу на замінні складники), та 39117,04 гривень (з урахуванням зносу).

Однак, фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 66818,71 гривень, що підтверджується Актом виконаних робіт СТО ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» № АДТО2309013 р, та квитанціями КБ «Укргазбанк» № 66156949 від 21.06.2023 року та № 66813760 від 23.08.2023 року.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір фактичної вартості відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Renault Kangoo, а тому суд не приймає до уваги його доводи щодо завищеної вартості вказаних відновлювальних робіт.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставіст.29Закону України«Про обов`язковестрахуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

На заяву позивача 19.09.2023 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування в розмірі 30922,83 гривень, що становить вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу.

Приписами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховою компанією або МТСБУ в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Отже страхова виплата має певні обмеження та може не у повній мірі покривати потерпілому заподіяний збиток (фізичний знос, франшиза, ПДВ, ліміт відповідальності).

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц та постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 де зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому для відновлення його порушеного права у повному обсязі є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового ліміту (страхової суми за договором).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192, 1194, 1166 ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП ОСОБА_2 становить 35895,88 грн (66818,71 30922,83= 35895,88).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягненню з ОСОБА_2 35895,88 грн., як різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 076 грн. 30 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.11.2023, а також він поніс витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 3 000 грн. 00 коп. (п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України), 358,11 грн (п.3 ч.2 ст.133 ЦПК України), а відтак, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір та витрати, пов`язані із розглядом справи.

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача адвокатом Чіпом Я.М., до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши подані позивачами копії договору про надання професійної правничої допомоги, рахунок на оплату, акт виконаних робіт з детальним описом, платіжну інструкцію про оплату послуг від 01.11.2023 року на суму 11000,00 грн, заяви по суті справи складені адвокатом, надані як доказ надання послуг у цій справі, а також участь адвоката у судових засіданнях, загальну тривалість судового розгляду справи, суд вважає, що позивач довів понесеннявитрат на професійну правничу допомогу і належним чином обґрунтував їх розмір.

Витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відтак, суд вважає, що понесені позивачемвитрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000,00 грн підлягають стягненню з ОСОБА_2 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 35895,88 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять грн 88 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати, а саме:

?витрати по сплаті судового збору у сумі 1076,30 грн (одна тисяча сімдесят шість грн 30 коп.);

?витрати на залучення експерта у сумі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп);

?витрати пов`язані з дій, необхідних для розгляду справи у сумі 358,11 грн (триста п`ятдесят вісім грн 11 коп.);

?витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000,00 грн (одинадцять тисяч грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 27.01.2025

Суддя А. О. Михальченко