Рішення

від 26.12.2024 по справі 188/1357/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1357/24

Провадження № 2/188/1007/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач), у якому просить визнати за нею, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що власником вказаного житлового будинку є спадкодавець батько позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і заповіт не посвідчив, тому спадкування після його смерті повинно відбуватися за законом.

Окрім позивача, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є також його дружина: ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , які 16.07.2012 надали до приватного нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини за законом, а позивач надала заяву про прийняття спадщини, залишившись єдиним спадкоємцем.

25.03.2024 позивачем отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1223887100:05:001:0061 та 1223887100:05:001:0062, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючого документу на цей об`єкт нерухомого майна.

Посилаючись на ст. ст. 392, 1216, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами від 07.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.10.2024 та за клопотанням позивача витребувано спадкову справу від приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В.

Представник позивача ОСОБА_5 30.10.2024 надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій позов підтримав.

Відповідач відзив не надав, у підготовче засідання свого представника не направив, подав 04.10.2024 заяву, в якій вказав, що не заперечує проти задоволення позову, просить справу розглянути без участі представника відповідача.

Статтею ст. 200 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3).

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу (ч. 4).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до цих норм процесуального права у підготовчому засіданні ухвалив рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем та витребувані за його клопотанням докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 19.03.2012, актовий запис про смерть № 06.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 належали:

житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер: 1223887100:05:001:0061, площею 0,25 гектара, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер: 1223887100:05:001:0062, площею 0,0727 гектара, призначена для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не посвідчував, отже спадкування після його смерті повинно відбуватися за законом.

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються такими письмовими доказами: свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданим Хорошівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області, актовий запис про народження № 4, згідно з яким в графі батько народженої зазначено: ОСОБА_2 , та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Хорошівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області, актовий запис про шлюб № 02, згідно з яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого дружині присвоєно шлюбне прізвище ОСОБА_8 .

Окрім позивача спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 відповідно до ст. 1261 ЦК України є також його дружина ОСОБА_3 та його рідна донька ОСОБА_4 .

16.07.2012 позивач надала приватному нотаріусу Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В. заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - заяви про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами заведеної 16.07.2012 спадкової справи № 359-2012.

Отже, позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 .

25.03.2024 позивачем отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельні ділянки, кадастрові номера: 1223887100:05:001:0061 та 1223887100:05:001:0062, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючого документу на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Також нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснила позивачу про право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Ці обставини підтверджені копією спадкової справи № 359-2012.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У абзаці 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» міститься роз`яснення, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняла, але не може отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Разом з тим, як вбачається із спадкової справи, позивач отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки за вказаною адресою: площею 0,25 гектара, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,0727 гектара, призначену для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позивачем правомірно залучено у якості відповідача у цій справі Брагинівську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області, на території якої розташоване спірне нерухоме майно.

Спірне спадкове майно складається з розташованого за адресою: АДРЕСА_1 житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, зазначеними у технічному паспорті, виготовленому 09.04.2024р. ФОП ОСОБА_9 .

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004, набрав чинності 03.08.2004, в редакції від 04.07.2012, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. за № 24-753/0/4-13 є таке роз`яснення: «Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

У довідці № 116 від 22.05.2024, виданій Хорошівським старостинським округом Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області зазначено, що ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з погосподарською книгою № 8.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Таким чином, спірний житловий будинок - це окремий об`єкт нерухомого майна з адресою, у вигляді садиби: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці, власником якої був померлий ОСОБА_2 , що підтверджується технічним паспортом від 09.04.2024р.

Отже, на час виникнення у ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які, як вбачається з технічного паспорту, були збудовані до 1992 року, реєстрація цього права не була проведена власником відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і приймається судом, та встановлення судом факту, що спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який було набуте спадкодавцем відповідно до діючого на час набуття цього права законодавства, прийнята позивачем, яка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно внаслідок відсутності правовстановлюючого документу, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 23.05.2024, виготовленого субєктом оціночної діяльності ТОВ «Земельне право», ринкова вартість спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складає 114 545, 00 (сто чотирнадцять тисяч пятсот сорок пять) грн 00 коп.

Виходячи із цієї ціни позову та вимог пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, про що до позову додані квитанції банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач не просить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за доцільне залишити судові витрати на позивачу.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 335, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , до Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339037, місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 7, с. Богинівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда