Ухвала

від 24.01.2025 по справі 191/206/25

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №191/206/25

Провадження № 2-н/191/11/25

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

24 січня 2025 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши заяву Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» звернувся представник Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з ОСОБА_1 .

22.01.2025 року судом отримано відповідь на запит щодо реєстрації місця проживання боржника.

Ознайомившись зі змістом заяви, доданими до неї документами, судом встановлено, що за даною заявою не може бути видано судовий наказ, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Відповідно до п.2 ч.2ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Також згідноз п.1ч.3ст.163ЦПК України визначено,що дозаяви провидачу судовогонаказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору, а згідно ч.1 ст.164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Крім того, відповідно до ч.4ст.163 ЦПК України,якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.

Разом з тим представник заявника, подаючи заяву про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд», зазначила, що відомості щодо офіційної електронної пошти боржника ОСОБА_1 невідомі.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України,якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відтак, оскільки нормамиЦПК Українине передбачено порядок подання через підсистему «Електронний суд» заяви про видачу судового наказу до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси, у даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положенняЦПК Українищодо подання до суду в електронній формі позовної заяви та документів, що додаються до неї.

Так, відповідно до абз.2 ч.1ст.177 ЦПК України,у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Крім того,вказана вимогащодо направленняіншим учасникамсправи копійподаних досуду документіввзаємопов`язана зпільговою нормоюпри сплатісудового збору.Зокрема,ч.3ст.4ЗУ «Просудовий збір»передбачає,що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У даному випадку стягувач скористався вказаним коефіцієнтом пониження ставки судового збору, сплативши судовий збір в сумі 242,24 грн., а не 302,80 грн., однак, вимоги закону щодо обов`язковості надання доказу надсилання листом з описом вкладення боржнику копій поданих до суду документів не виконав. Тобто стягувач вибірково скористався вимогами цивільного процесуального законодавства України.

Таким чином, дана заява вказаним вимогам закону не відповідає.

Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повиннобути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а згідно із п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У той же час заявник у заяві зазначає, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» як оператор ГРМ в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з 01.10.2024 року на території Дніпропетровської області на підставі ліцензії, однак в якості доказу таку ліцензію не долучив, чим порушив вимоги статті 163 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Згідно із ч.3 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно із п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що судовий наказ про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг може бути видано виключно за умови відсутності спору щодо заборгованості боржника.

У заяві в якості її обґрунтування міститься посилання на положення типового договору. Зокрема, на пункт 6.3, згідно із яким величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

У той же час відповідно до п.2 гл.6 р.VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

До заяви про видачу судового наказу не долучаються жодні докази, які б підтверджували обґрунтованість обсягу річної замовленої потужності на 2023 та 2024 роки, які взяті за основу при розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу щодо ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги стягувача не є безспірними, а тому не можуть бути розглянуті у порядку наказного провадження.

Відповідно до ч. 2ст. 164 ЦПК України,у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 16, 164,165, 167 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявнику, що у цьому випадку він має право звернутися до суду з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала можебути оскарженадо Дніпровськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргив 15-деннийстрок здня їїскладення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.І. Окладнікова