Рішення

від 16.01.2025 по справі 342/1310/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1310/24

Провадження № 2-о/342/25/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Сьомкайло І.-М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою та просить встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області 30.11.1963, де власник записаний як « ОСОБА_2 ».

В обґрунтування заяви заявниця зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Він мав у власності житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, згідно якого все майно заповів свої дочці - заявниці.

Після смерті батька заявниця звернулася додержавного нотаріусаГороденківської державноїнотаріальної конториКоломийського районуІвано-Франківськоїобласті іззаявою провидачу свідоцтвапро правона спадщинуна спадковийжитловий будинок,проте державнийнотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальних дій, оскільки згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області 30.11.1963, власником є « ОСОБА_2 », а згідно свідоцтва про смерть, виданого 09.03.2000, померлий значиться як « ОСОБА_2 ». Через дані розбіжності заявниця позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження.

У судові засідання, призначені на 20.11.2024, 10.12.2024 та на 16.01.2025, учасники справи не з`явилися.

Заявниця 09.12.2024 та 16.01.2025 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Чернелицька селищна рада 15.11.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, не заперечує щодо задоволення заявлених заявницею вимог.

Дії учасників справи не суперечать вимогамст.211 ЦПК України,відповідно доякої учасниксправи маєправо заявитиклопотання пророзгляд справиза йоговідсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що заява обґрунтована і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципудиспозитивності цивільного судочинства(ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.2ст.293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як зазначено у п.12постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 № 15, на підставі п.6ст. 273 ЦПК(Української РСР 1963 року, що відповідає п.6 ч.1 статті 315 діючогоЦПК України)при розглядісправи провстановлення фактуналежності правовстановлюючихдокументів особі,прізвище,ім`я,по батькові,місце ічас народженняякої зазначенів документі,не збігаютьсяз ім`ям,по батькові,прізвищем,місцем ічасом народженняцієї особи,вказаними усвідоцтві пронародження абов паспорті,у томучислі,факту належностіправовстановлюючого документа,в якомудопущені помилкиу прізвищі,імені,по батьковіабо замістьімені чипо батьковізазначені ініціали,суд повинензапропонувати заявниковінадати доказипро те,що правовстановлюючийдокумент належитьйому іщо організація,яка видаладокумент,не маєможливості внестидо ньоговідповідні виправлення.

У постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 16 квітня 1963 р. Чернелицьклю селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області, вбачається, що дошлюбне прізвище заявниці ОСОБА_1 , 1944 року народження, - « ОСОБА_3 », актовий запис № 4 від 16 квітня 1963 р.

Копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16 жовтня 1947 р. Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області, заповненого російською мовою, стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , актовий запис б/н від 25 серпня 1944 р., її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно Архівної довідки № М-192(Ц)/06-06, виданої 18.12.2024 Державним архівом Івано-Франківської області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Чернелиця Чернелицького (нині Коломийського) району, хрещена 02 вересня 1944 року у церкві смт Чернелиця (а/з № 31); батько ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ; мати ОСОБА_9 , донька ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 12 від 12 листопада 1936 р., що підтверджується Архівною довідкою № М-192(Ц)/06-06, виданою 18.12.2024 Державним архівом Івано-Франківської області.

Архівною довідкою № М-192(Ц)/06-06, виданою 18.12.2024 Державним архівом Івано-Франківської області, стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у м-ку Чернелиця Городенківського повіту (нині смт Чернелиця Коломийського району) народився ОСОБА_6 , хрещений ІНФОРМАЦІЯ_5 у церкві м-ка Чернелиця (а/з № 24); батько ОСОБА_12 , син ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ; мати ОСОБА_15 , донька ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .

Відповідно доположень сімейногозаконодавства Українипрізвище дитинивизначається запрізвищем батьків.Якщо батькимають спільне прізвище, то це прізвищеприсвоюється ідітям.Складовим елементомімені фізичноїособи єпо батькові. За загальним правилом, по батькові дитини утворюється від власного імені батька.

Наведене свідчить,що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м-ку Чернелиця Городенківського повіту (нині смт Чернелиця Коломийського району) народився ОСОБА_2 .

Однак, із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09 березня 2000 року Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці88років уселищі ЧернелицяГороденківського району Івано-Франківськоїобластіпомер ОСОБА_2 , актовий запис № 7 від 09 березня 2000 р.

За заповітом, посвідченим 07 березня 2000 р. виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в книзі для запису нотаріальних дій під № 21, ОСОБА_2 , житель селища Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, свій власний будинок, все хатне майно, земельний і майновий пай, і все те, що по закону на час смерті належатиме йому, заповів своїй дочці ОСОБА_1 .

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_2 помер до 01.01.2004, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Згідно з ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Частиною 1 ст.534 ЦК УРСР визначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно довимог ст.548ЦК УРСРдля придбанняспадщини необхідно,щоб спадкоємецьїї прийняв.Для прийняттяспадщини необхідневолевиявлення спадкоємцяі здійсненняним певнихдій. Згіднозі ст.549ЦК УРСРвизнається,що спадкоємецьприйняв спадщину:1)якщо вінфактично вступивв управлінняабо володінняспадковим майном;2)якщо вінподав державнійнотаріальній конторіза місцемвідкриття спадщинизаяву проприйняття спадщини.Зазначені вцій статтідії повиннібути вчиненіпротягом шестимісяців здня відкриттяспадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою № 202, виданою 23.10.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Згідно ч.1 ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть просити нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини видати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно копії спадкової справи № 729/2000, наданої суду Городенківською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 28.10.2024, державний нотаріус Паньків Д.М. 25.11.2003 видав заявниці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1868, на спадкове майно ОСОБА_2 , яке складається із грошового вкладу. Однак, із доказів, наявних у матеріалах спадкової справи, неможливо встановити, яким чином заявницю ОСОБА_1 було закликано до спадкоємства за законом.

Заявниця ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_2 , а саме, на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Однак, постановою державногонотаріуса Городенківськоїдержавної нотаріальноїконтори №1792/02-31від 15.10.2024заявниці відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом післясмерті ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на житловийбудинок,що знаходитьсяпо АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 30.11.1963, власник записаний як « ОСОБА_2 », а згідно свідоцтва про смерть померлий значиться як « ОСОБА_2 », що не дає можливості встановити належність спадкового майна спадкодавцеві.

Копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 30 листопада 1963 р., виданого виконкомом Чернелицької селищної ради на підставі рішення цього ж виконкому № 22 від 29.11.1963, стверджується, що ціле домоволодіння, яке складається з одного житлового будинку і розташоване у АДРЕСА_3 дійсно належить колгоспному двору, де головою є ОСОБА_2 .

Із копії інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 79978, виданої 12.04.2024 ОКП «КМБТІ» згідно архівних даних станом на 31.12.2012, вбачається, що нерухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_4 ) належить голові колгоспного двору ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чернелицької селищної ради 30.11.1963 на підставі рішення цього ж виконкому № 22 від 29.11.1963, реєстровий № 5.

Однак, довідкою № 60, виданою 22.04.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, стверджується, що будинок по АДРЕСА_4 належав покійному ОСОБА_2 .

Згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , виготовленого 16.04.2024, житловий будинок споруджено в 1937 р., господарські будівлі та споруди в 1937, 1968, 1970 роках.

Згідно даних довідки № 61, виданої 22.04.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на 15.04.1991 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 , 1911 р.н., та ОСОБА_5 , 1921 р.н.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці73роки уселищі ЧернелицяГороденківського району Івано-Франківськоїобласті,актовий запис№ 36від 09грудня 1994 р.,що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ,виданого 09грудня 1994року Чернелицькоюселищною радоюГороденківського районуІвано-Франківськоїобласті.

ОСОБА_5 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) була зареєстрована і проживала у АДРЕСА_2 з чоловіком ОСОБА_2 , 1911 р.н., що стверджується довідкою № 201, виданою 23.10.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

У п.45 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey) [ВП], заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Суд, враховуючи співзвучність прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_17 », ідентичність імені та по батькові спадкодавця у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09.03.2000, та усвідоцтві проправо особистоївласності надомоволодіння,виданого 30листопада 1963р. виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області, факт реєстрації та проживання ОСОБА_2 у житловому будинку, на який було видано згаданий правовстановлюючий документ, приходить до висновку, що вищезазначене свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, видане на ім`я ОСОБА_2 ,належать ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення факту належності ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,свідоцтва проправо особистоївласності надомоволодіння,виданого виконкомомЧернелицької селищноїради Городенківськогорайону Івано-Франківськоїобласті 30.11.1963, має для заявниці юридичне значення, оскільки дозволитьїй реалізувати права спадкоємця.

Оскільки іншого порядку встановлення факту належності особі, яка померла, правовстановлюючого документу, окрім судового, не встановлено, тому, приймаючи до уваги вищенаведені докази і обставини справи, суд приходить до переконання, що заявлені ОСОБА_1 вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області 30.11.1963 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- заявниця ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

-заінтересована особа Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 10А, смт Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 24.01.2025.

Суддя Андріюк І.Г.