Рішення

від 21.01.2025 по справі 344/13474/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13474/24

Провадження № 2/344/645/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» АТ ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» АТ ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На обґрунтування позову зазначила, що наказом № 31-к від 13.09.2022 року її прийнято на посаду провідного юрисконсульта ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 14.09.2022. Приступаючи до роботи на даному підприємстві її було ознайомлено з наказом про прийняття на роботу, умовами праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказом № 47-к від 01.12.2022 року її переведено на посаду начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». 24.06.2024, працюючи на посаді начальника юридичного відділу підприємства, отримала від директора ДП «Івано-Франківський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» наказ № 30 від 24.06.2024 про звільнення за неодноразове, без поважних причин, неналежного виконання покладених на неї трудових функцій та посадової інструкції, за п.3 ст.40 КЗпП з 27.06.2024 року. З 14.09.2022 року вона жодного разу не вчиняла дисциплінарного проступку та не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, перед звільненням її не повідомили як саме та якими діями чи бездіяльністю вона неналежно та без поважних причин неодноразово не виконала трудові обов`язки.

Зазначає, що 17.04.2024 року органом ДВС було вилучено всю комп`ютерну техніку підприємства, яка на момент її звільнення не була повернена, через зміну керівництва ДП перестало сплачувати за інтернет, тому виконання трудових обов`язків як начальника юридичного відділу без комп`ютерної техніки та доступу до електронних кабінетів було ускладнено за незалежних від неї обставин. Жодних зауважень щодо роботи, вимог надати пояснення з приводу будь-якого невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків вона не отримувала, виконувала всі усні та письмові вказівки, розпорядження та накази керівника підприємства, знаходилась на робочому місці протягом робочого часу та не порушувала трудовий розпорядок.

Вважає, що роботодавцем при її звільненні допущено порушення вимог статей 40, 116, 147, 148 КЗпП, оскільки до 24.06.2024 жодного разу її не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні чи громадські стягнення до неї не застосовувались, не зазначено в чому саме полягає неодноразове, без поважних причин, неналежне виконання покладених трудових функцій та посадової інструкції, при прийнятті на роботу її посадова інструкція не надавалась та з нею її не ознайомлювали. Роботодавцем також в порушення вимог КЗпП не здійснено повний розрахунок з нею в день звільнення та не надано довідку про розмір заборгованості. Отже, враховуючи те, що її звільнення з посади начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відбулось незаконно, з порушенням законодавства про працю, ефективним захистом порушеного права буде визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу від 28.06.2024 по дату поновлення на роботі, яку на момент пред`явлення позову розрахувати неможливо. Оскільки, її не надавали будь-яких інших документів які б стосувались притягнення її до дисциплінарної відповідальності, у неї відсутні будь-які інші докази окрім самого наказу про звільнення. Також варто зазначити, що особова справа та всі документи які б стосувались притягнення її до дисциплінарної відповідальності знаходяться у відповідача ДП «Івано-Франківський облавтодор».

Просить визнати незаконним наказ № 30 від 24.06.2024 про її звільнення з посади начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; поновити її на посаді начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та Стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивач подала заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача подав заяву, в якому просив розгляд справи проводити без їх участі. Щодо позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що наказом № 31-к від 13.09.2022 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 14.09.2022 (а.с.9).

Наказом № 47-к від 01.12.2022 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 01.12.2022 року(а.с.10).

Наказом № 30 від 24.06.2024 про звільнення за неодноразове, без поважних причин, неналежного виконання покладених на неї трудових функцій та посадової інструкції, за п.3 ст.40 КЗпП ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 27.06.2024 року (а.с.11).

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями ст. 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із частинами 1-3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу врегульований ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до норми пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

З передбачених зазначеною нормою права підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; у таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).

Як вбачається із спірного наказу директора Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Бойковського І. від 24.06.2024 № 30 «Про звільнення за неодноразове, без поважних причин, неналежного виконання покладених на неї трудових функцій та посадової інструкції, за п.3 ст.40 КЗпП» ОСОБА_1 , яка працює начальником юридичного відділу, звільнено з 27.06.2024 року згідно з п.3 ст.40 КЗпП за неодноразове, без поважних причин, неналежне виконання покладених на неї трудових функцій та посадової інструкції.

Суд зауважує, що норма п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України дає роботодавцю право за власною ініціативою припинити трудові відносини з працівником у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР), лише у випадку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виноситься наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №202/1275/18, від 11 листопада 2021 року у справі №674/395/18, від 11 вересня 2020 року, у справі № 638/14690/18-ц.

Отже, звільнення за систематичне порушення посадових/робочих обов`язків можливе лише щодо працівників, які вже притягались до відповідальності, однак такі заходи відповідальності не мали належного впливу на працівника та порушення повторилось.

У разі не дотримання роботодавцем передбачених п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вимог, звільнення працівника згідно із п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не може вважатися законним.

Проте, під час розгляду справи суду не надано доказів які б свідчили про систематичність невиконання позивачем трудових обов`язків, у тому числі зокрема і допущення позивачем порушення покладених на неї обов`язків та притягнення її за це до відповідальності, а також того, що застосовані до позивача заходи дисциплінарного стягнення не дали позитивних наслідків і вона знову вчинила дисциплінарний проступок, у зв`язку з чим до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 291/1352/20 наголошено увагу на тому, що з огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких заявлено про незаконність звільнення працівника, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідач не довів, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а також не надав суду відповідних доказів, які б надали суду можливість встановити вказані обставини.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ № 30 від 24.06.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки звільнення позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, відтак позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з Довідкою про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 від 20.01.2025 року № 0000-000001, виданою ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» середньоденна заробітна плата позивача складає2 171,78 грн. (а.с.80)

А тому з 28.06.2024 року по день ухвалення судового рішення по справі (21.01.2025 року) середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 2 171.78 грн. * 148 робочих дні = 321 423,44 грн.

За таких обставин, вважає за необхідне стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2024 до 18.12.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовпідлягає до задоволення в повному обсязі.

Також, враховуючи положення статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи те, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, за розгляд даної справи необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Відтак, оскільки позов задоволено повністю, а позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судовий збір у сумі 2 422,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, керуючись ст. ст. ст.4, 21, 23, 40, 43, 139, 147-149, 151, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 16, 76-83, 89, 133, 141-142, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 354, 355, 430, ч.6 ст. 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» АТ ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 30 від 24.06.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 31790584, вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.06.2024р. по день ухвалення рішення (по 21.01.2025р.) в розмірі 321 423 (триста двадцять одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 44 копійки.

Стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 31790584, вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 - судовий збір в розмірі 2 422,20 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 27.01.2025 року.

Суддя Пастернак І.А.